Яструб фіджійський

Систематика

Довгий час фіджійський яструб вважався підвидом бурого яструба.

Опис

Довжина птаха становить 30—40 см, розмах крил 58—73 см. Демонструють значний статевий диморфізм, самки більші за самців. Самки важать 280 г, самців від 190 до 210 г. Птах має довгі ноги і хвіст. Забарвлення рівномірне. Голова, спина, крила і хвіст сірі, внутрішня поверхня крил і комірець рожевуваті. Забарвлення молодих птахів сильно відрізняється: воно повністю коричневе з вираженими смугами на грудях.[4]

Раціон

Фіджійський яструб харчується птахами, комахами, гризунами і рептиліями, були зафіксовані факти споживання прісноводних риб і креветок з родини Palaemonidae.[5]

Розмноження

розмножуються птахи з липня по грудень, більшість яєць відкладається у вересні-жовтні.[6] Зазвичай в кладці 2-3 яйця (рідко 4), виживають до двох пташенят.

Історія

Хоча цей птах нині є ендеміком Фіджі, викопні рештки, що приписують цьому виду були знайдені на острові Еуа (Тонга)[7], а також на деяких островах Фіджі, на яких зараз він відсутній.[8]

Збереження

Це численний вид. МСОП вважає його таким. що не потребує особливого збереження.

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Accipiter rufitorques. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Pratt, H Douglas; Bruner, Phillip; Berrett, Delwyn (1987). The Birds of Hawaii and the Tropical Pacific. Princeton: Princeton University Press. с. 356. ISBN 0-691-08402-5.
  4. Thiollay, J.M. (1994): Family Accipitridae (Hawks and Eagles) in del Hoyo, J.; Elliot, A. & Sargatal, J. (editors). (1994). Handbook of the Birds of the World. Volume 2: New World Vultures to Guineafowl. Lynx Edicions. ISBN 84-87334-15-6
  5. Clunie, Fergus (1980). Harriers fishing. Notornis 27 (2): 114. Архів оригіналу за 17 жовтня 2008.
  6. Clunie, Fergus (1981). Nesting season of the Fiji Goshawk. Notornis 28 (2). Архів оригіналу за 18 жовтня 2008.
  7. Steadman, David (1993). Biogeography of Tongan birds before and after human impact. Proceedings of the National Academy of Sciences 90 (3): 818–822. PMC 45761. PMID 11607357. doi:10.1073/pnas.90.3.818.
  8. Steadman, David (2006). Extinction and Biogeography in Tropical Pacific Bird. University of Chicago Press. с. 360–361. ISBN 978-0-226-77142-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.