Яценко Іван Фомич

Іва́н Фоми́ч Яце́нко (нар. 1859(1859), Миколаїв пом. 24 грудня 1896, Одеса) архітектор Російської імперії, працював в Одесі в стилі неоренесансу, необароко.[1]

Іван Фомич Яценко
Народження 1859(1859)
Смерть 24 грудня 1896(1896-12-24)
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Підданство Російська імперія
Навчання Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Одеса
Архітектурний стиль історизм, неоренесанс, необароко

Життєпис

Іван Фомич Яценко народився 1859 року. Закінчив реальні училища в Миколаєві і Одесі. Надалі, у 1880—1886 роках навчався у Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів, де здобув відповідне звання за І-м розрядом.[2]

З 1888 року працював понадштатним техніком будівельного відділу Одеської міської управи.[2] Серед десятків зведених ним в Одесі споруд — богоугодні центри, церкви, міська грязелікарня, дитячий курорт у парку на Хаджибейському лимані, житловий будинок редактора «Одесского листка» Василя Навроцького на вулиці Ланжеронівській, готель «Версаль» на розі Грецької вулиці та Красного провулка.[1]

З 1888 року був членом і брав участь у роботі Одеського відділення Імператорського Російського технічного товариства. У 1892 році брав активну участь у роботі І з'їзду російських зодчих[2].

У 1893 році Яценко мешкав у будинку Раллі на Дерибасівській вул., 9[3], а у межах 1895 - 1896 років переїхав у будиок Стамбурського на вул. Новосельського, 99 (тоді № 57)[4][5].

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[6] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Яценка відсутні.[7]

Проекти

  • Міська грязелікарня на Хаджибейському лимані;
  • Міський дитячий курорт в парку на Хаджибейському лимані;
  • Прибутковий будинок Верготі, 1887 р., на розі Великої Арнаутської, 6 і Канатної (розібраний);
  • Кілька будинків на Молдаванці у 1887 р.;
  • Житловий будинок, 1887 р., Лідерсовський бульв., 14 (невірна адреса, розташування споруди невідоме);
  • Житловий будинок, 1887 р., Старопортофранківська вул., 87;
  • Житловий будинок, 1887 р., вул. Колонтаївска вул., 14 (не зберігся);
  • Прибутковий будинок Трушевської, 1888 р., Канатна вул., 54 (розібраний);
  • Житловий будинок, 1890 р., Князівська вул., 19 (пам'ятка архітектури);
  • Два 2-поверхових будинки (по краям ділянки) для причту Грецької церкви, 1890 р. Катеринінська вул., 55 (пам'ятки архітектури);
  • Будинок Навроцького - редакція «Одеського листка», 1891 р., Ланжероновська вул., 8 (пам'ятка архітектури);
  • Житловий будинок, 1891 р., вул. Адмірала Лазарева, 4;
  • Спиридонівське відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Черепанникова);
  • Нове відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Маразлі);
  • Адміністративний корпус Міської богадільні, 1892 р., вул. Генерала Цветаєва, 1 (на міські кошти)[2]
  • Прибутковий будинок Летніка, 1893 р., Єврейська, 57 / Преображенська (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова житлового будинку, 1893 р., Садова вул., / Дворянська вул. (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова фасадів будинку П. К. Ларіонова з готелем «Версаль», 1894 р., Грецька, 42 і Красний провулок (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова складів та надбудова для Валіховського притулку, 1895 р. Валіховський пров., 6 (на міські кошти) (пам'ятка архітектури)[8];
  • Прибутковий будинок Дробинського, 1890-і рр., Катерининська вул., 54 / Успенська (пам'ятка архітектури).

Галерея

Примітки

  1. Олександр Музичко. Як нащадки козаків Одесу будували…
  2. Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.
  3. Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1893
  4. Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1895
  5. Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1897
  6. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  7. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса».  2010. Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)
  8. Валиховский переулок Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.