Яшники (Ржищівський район)

Яшники — колишнє село, пізніше хутір, на території Київської області. Остаточно зникло у зв'язку із затопленням Канівського водосховища.

Яшники
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Ржищівський район
Основні дані
Засноване до 1750-х
Існувало до 1958
Географічні дані
Географічні координати 49°59′40″ пн. ш. 31°09′30″ сх. д.
Карта
Яшники
Яшники

З історії

Карта Київського намісництва на якій також відображено Яшники (рос. Ячники) попід Дніпром, 1792 р.

За козаччини село належало до Трахтемирівської сотні Канівського та, пізніше, Переяславського полку.

Є сповідний розпис цього села від 1765 року[1]

За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 84 хати виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 284 душі. Було у володінні різного звання «казених людей» і козаків.[3]

Село є на мапі 1800 року.[4]

З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.

У 1880 році Яшники увійшли до Ковалинської волості (пізніше стала Єрковецькою) Переяславського повіту.

У радянський період Яшники були у складі Ржищівського району.

Після німецько-радянської війни як хутір, підпорядковувались Гусинцівській сільській раді того ж району.

10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області» хутір Яшники Гусинцівської сільської ради були у списку, що належало «виключити з облікових даних адміністративно-територіального поділу слідуючі населені пункти, в зв'язку з ліквідацією їх з різних причин».[5] Причиною зокрема, для виселення Яшників стала організація військового полігону на навколишній території.

У 1970-х роках місцевість, де знаходились Яшники, була здебільшого затоплена Канівським водосховищем.

Посилання

  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 101
  3. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 278
  4. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 3 жовтня 2021.
  5. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква, 2012
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.