Ґабріеле Венеціано

Ґабріеле Венеціано (італ. Gabriele Veneziano; нар. 1942 року, Флоренція, Італія) — італійський фізик-теоретик, засновник Теорії струн. Між 1968 і 1972 працював в MIT і ЦЕРНі. У 1972 став професором фізики в інституті Вейцмана, а в 1976 йому була запропонована посада в теоретичному відділі ЦЕРН у Женеві, Швейцарія, де він пропрацював понад 30 років. Очолює кафедру фізики елементарних частинок, гравітації і космології в Колеж де Франс в Парижі, Франція.

Ґабріеле Венеціано
італ. Gabriele Veneziano
Народився	7 вересня 1942(1942-09-07)[1][2] (79 років) Флоренція, Королівство Італія[2]
Країна	Королівство Італія  Італія
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Флорентійський університет, Науково-дослідний інститут імені Вейцмана і Массачусетський технологічний інститут
Галузь	теоретична фізика
Заклад	Колеж де Франс[3] і CERN
Науковий керівник	Harry J. Lipkind
Членство	Французька академія наук, Національна академія деї Лінчеї і Туринська академія наук[2]
Нагороди	Медаль Оскара Клейна (2007) Премія Дірака (2014) Премія Енріко Фермі (2005) медаль Альберта Ейнштейна (2006) премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізикиd (2004) Премія імені І. Я. Померанчукаd Медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2014) Friedel-Volterra Prized (2016)
Ґабріеле Венеціано у Вікісховищі

Квантова теорія струн виникла в 1968 році, коли молодий Ґабріеле Венеціано зміг описати за допомогою ідеї квантових струн сильну взаємодію адронів. Венеціано відкрив, що амплітуда парного розсіювання високоенергетичних піонів досить точно описується однією з бета-функцій, введених Ейлером. Ця амплітуда, відома як амплітуда Венеціано, інтерпретується зараз як амплітуда розсіювання тахіонів, які відповідають чотирьом відкритим струнам.