Ґустав Гусак
Ґу́ста́в Гуса́к (словац. Gustáv Husák, 10 січня 1913, Дубравка - 18 листопада 1991, Братислава) – останній президент соціалістичної Чехословаччини, словак за національністю.
| Ґустав Гусак Gustáv Husák | ||||||||||||||||||||||||||||||||
 Ґустав Гусак | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 29 травня 1975 — 10 грудня 1989 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні: | Ґустав Гусак | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження: |
10 січня 1913 Дубравка, комітат Пожонь, Австро-Угорщина[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть: |
18 листопада 1991 (78 років) Братислава, Словацька республіка, Чеська і Словацька Федеративна Республіка | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання: |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Національність: | словак | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна: | Чехословаччина і Перша Словацька Республіка | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Релігія: | католицтво | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта: | Правничий факультет Університету Коменського у Братиславіd | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Ступінь: | доктор праваd | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Партія: | Комуністична партія Чехословаччини | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Шлюб: | Magda Lokvencovád і Viera Husákovád | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти: | Vladimír Husákd і Ján Husákd | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Автограф: |  | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Ґустав Гусак народився в сім'ї робітника. У 16 років став членом організації комуністичної молоді під час навчання в ґімназії в Братиславі.
У 1933 р. як студент Правничого факультету Університету Коменського в Братиславі став членом Компартії Чехословаччини.
1 вересня 1938 р. одружився з акторкою Маґдою Локвенцовою.
Під час Другої світової війни виступав проти незалежности Словацької Республіки вважавши новостворену Республіку нацистською маріонеткою, чотири рази заарештовувався і відпускався. Незрозумілим фактом у його біографії в цей час є його тісна дружба з лідером словацьких фашистів Олександром Махом та їхня спільна поїздка до окупованого СРСР в Катинь[2]. Гусак згодом стверджував, що Мах змусив його поїхати за допомогою погроз. Під час протидержавного Словацького Народного Повстання був заступником голови Словацької Народної Ради, яка координувала повстання.
У 1948 р. після державного перевороту та приходу комуністів до влади зробив швидку кар'єру, але в 1950 році був під час так званого процесу з буржуазними націоналістами засуджений за державну зраду[3] у вигляді довічного позбавлення волі[4].
У лютому 1951 був заарештований і в суботу 24 квітня 1954 р. засуджений до довічного ув'язнення, на процесі не визнав провину. Покарання відбував у Леопольдові, разом з Александером Махом та іншими колишніми членами народного уряду Словаччини.
У 1960 р. під час масової амністії президента Антоніна Новотного був звільнений та 1963 р. його повністю реабілітували.
У 1966 р. після смерти Маґди, познайомився з Віерою Мілеровою (при народжені Чаславска), вона була на десять років молодшою за нього. Пані Мілерова-Гусакова загинула 20 жовтня 1977 під час аварії гвинтокрила на братиславському аеропорту.
60 роки XX стол. – один з молодих реформаторів компартії ЧССР, гарячий прихильник Дубчека, виступав проти втручання СРСР у справи Чехословаччини.
У серпні 1968 р. під час так званих московських переговорів Гусак "праґматично" змінив курс і став прихильником Л. Брежнєва.
У 1969 р. він стає першим секретарем комуністичної партії Чехословаччини та в 1971 р. генеральним секретарем. Курс Гусака отримав назву "нормалізації", тобто усунення наслідків політичних реформ, початих під час Празької весни, що компенсувалося економічними стимулами. У керівництві КПЧ наступив застій — склад ЦК і Політбюро майже не змінився у період з 1971 по 1989 рр.
У 1975 став президентом Чехословацької Соціалістичної Республіки.
У 1987 пішов у відставку з посади Генерального секретаря ЦК КПЧ (його змінив Мілош Якеш), проте зберіг пост Президента ЧССР. Після оксамитової революції 1989 року Гусак доручив Маріану Чалфі скласти "уряд народної згоди" й пішов у відставку. Новим президентом було призначено "дисидента" Вацлава Гавела.
У лютому 1990 року за рішенням пленуму ЦК КПЧ виключений з лав КЧП, як відповідальний за кризові явища у партії та суспільстві.
Незадовго до кончини сповідався та причастився.
Нагороджений вищими нагородами Чехословаччини та інших соціалістичних держав, зокрема тричі Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки (23 вересня 1969, 9 січня 1973, 7 січня 1983), Герой Радянського Союзу (9 січня 1983).
Примітки
- Гусак Густав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Шані Мах. Архів оригіналу за 3 липня 2009. Процитовано 24 квітня 2010.
- Рокоски, Ярослав (січень 2011). Амністія 1960. Інститут тоталітарних режимів (чеською). Процитовано 6 березня 2020.
- Мах, Владімір. Ґустав ГУСАК (чеською). Процитовано 6 березня 2020.
Література
- В. Л. Головченко. Гусак Густав // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Р. Кривонос. Гусак Густав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.168 ISBN 978-966-611-818-2