Ґу Яньу

Ґу Яньу намагався дати пояснення причинам падіння династії Мін. Він пояснював це порочністю панувала ідеології неоконфуціанства, в особливості суб'єктивістського вчення Ван Янміна, яке кваліфікувалося ним як закамуфльований під конфуціанство чань-буддизм. На противагу цьому Ґу Яньу виступав за вивчення і відновлення «справжнього» конфуціанства в найдавнішому ортодоксальному тлумаченні, виробленому в епоху Хань. Тому започаткований Ґу Яньу ідейний напрям став називатися також «ханьским вченням» (Хань-Сюе).

Для його виникнення основне значення мало впровадження Ґу Яньу нових, більш високих стандартів точності і корисності знань. Необхідність емпірічної обґрунтованості і практичної застосовності знання в загальному онтологіченому плані Ґу Яньу виводив з того, що «для дао немає місця поза знарядь», тобто поза конкретних явищ дійсності. «Шлях-вчення (дао) досконаломудрих» він визначав двома формулами Конфуція: «розширення пізнань в культурі (вень)» і «збереження почуття сорому у своїх вчинках», об'єднуючи гносеологію з етикою.

На противагу Хуан Цзунсі в дилемі «закони або люди» Ґу Яньу визначальним вважав людський фактор. Він вважав, що велика кількість юридичних норм затуляє мораль. «Виправленя людських сердець і поліпшення звичаїв» можна досягти за допомогою вільного вираження громадської думки — «щиросердих обговорень» (цин і). Ґу Яньу вважав, що у період з VIII ст. до н. е. до XVII в. найкращим стан справ був за епохи Східної Хань, особливо в період правління її засновника Ґуань-ді.

Замість традиційної концепції політичної влади, що співвідносило імператора та підданих, як «тіло і члени», Ґу Яньу запропонував доктрину залежності влади як цілого від її частин: чиновники розділяють владу з Сином Неба, тобто імператором, приватні інтереси повинні не викорінюватися, а використовуватися для загального добробуту. Основою всієї соціально-політичне життєвої структури він вважав міжособистісні, насамперед родинні відносини.

Наблизився до розрізнення суспільства і держави. Загибель держави — зміна династії, загибель Піднебесної — втрата моральних норм до такого ступеня, що «люди готові пожирати одне одного». Ревізуючи формулу конфуціанського канону «да Сюе», вміння зберегти Піднебесну Ґу Яньу вважав гарантом уміння упорядкувати державу.

У соціально-економічній сфері виступав з позицій конфуціанського антімеркантілізма: збагачення людей викликає претензії на владу. Пропонував відмовитися від китайського винахода: паперових — «уявних» — грошей. Ґоловною метою підвищення вартості грошей (із збільшенням їх обігу), зниження коливань ринкових цін і т.ін. Ґу Яньу вважав не економічний добробут, а соціально—політичну стабільність.

Вперше серед інших вчених зкорегував структуру старокитайської мови. Він розбив її рими на 10 груп.

Був автором декілької ліричних творів. Вірші Ґу Яньу не були наслідувальні, в них відбилася нова епоха, його власні переживання; вони написані простою, хоча і далекою від розмовної мовою.

У своїх поемах він оспівував естетичні цінності, особистей, що могли слугувати прикладом іншим людям. У стансах «Передаю давнє!» («Шу гу», 1670 рік) поет засуджував своїх сучасників — вчених, байдужих до долі вітчизни. Рядок з його вірша — «За долю Батьківщини у відповіді кожна людина» — стала гаслом китайських патріотів. Він продовжував традиції поезії Ду Фу і Бо Цзюй-і, патріотичної поезії Лу Ю.

Творчість відображена головним чином у збірках різнотемних творів: «Зборка прози Ґу Тінліна» і «Записи щоденних пізнань».