Пункт постійної дислокації

Пункт пості́йної дислока́ції військо́вих части́н (підро́зділів) — територія (комплекс військових містечок) з капітальними будівлями і спорудами, розрахованими на тривале використання військовими формуваннями в мирний час. Пункти постійної дислокації, як правило, обладнуються в населених пунктах з розвиненою транспортною інфраструктурою. Розташування пунктів постійної дислокації і його елементів (військового містечка) ув'язується із загальним плануванням міста, селища, бази.

Казарма в Ірландії

Українське законодавство надає наступне визначення: «Пункти постійної дислокації — визначені відповідними наказами (директивами) військові містечка (фонди), призначені для забезпечення життєдіяльності військової частини (органу військового управління, з'єднання, військового корабля, військового навчального закладу, установи Збройних Сил України) в мирний час. Під фондами тут і далі розуміють казармений фонд, житловий фонд, об'єкти соціально-культурного призначення, комунальні споруди та інженерні мережі, розташовані в межах військового містечка»[1].

Устрій, планування і влаштування пункту постійної дислокації повинні забезпечувати:

При постійній бойовій готовності частини і підрозділу в пунктах постійної дислокації займаються повсякденною плановою діяльністю, знаходячись в готовності у будь-який момент швидко і організовано привести себе в бойову готовність і приступити до виконання бойового завдання. Підрозділи і частини знаходяться в казармах, бойова і спеціальна техніка зберігається в парках, а боєприпаси і військові запаси на складах і боксах парків.

Підрозділи займаються згідно з планом бойової підготовки, несеться вартова служба і цілодобове чергування внутрішнього наряду.

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.