12,7×108 мм

Великокаліберний набій 12,7×108 мм з бронебійної кулею Б-30 був створений в СРСР у 1930 році як боєприпас для великокаліберного кулемета. Незабаром була створена бронебійно-запальна куля Б-32 і бронебійно-запально-трасуюча куля БЗТ[1].


Тип набою: боєприпас великокаліберного кулемета
Країна-виробник:  СРСР
Історія служби:
Час експлуатації: кінець 1930-тих — досі
Було використано: СРСР та колишні республіки
Війни та конфлікти: Друга світова війна, Афганістан, війни в Чечні, Грузії, Іраку, та інші конфлікти за участі СРСР та інших країн
Характеристики
Справжній калібр Кулі, мм: 12.98
Довжина набою, мм: 147.50
Довжина гільзи, мм: 108
Діаметр фланця гільзи, мм: 21.70
Товщина фланця гільзи, мм: 1.90
Діаметр плеча гільзи, мм: 18.90
Діаметр шиї гільзи, мм: 13.95
Діаметр основи гільзи, мм: 21.75
Маса кулі, г: 48.3
Максимальний тиск, МПа: 360
Початкова швидкість кулі, м/с: 820
Енергія кулі, Дж: 16240
12,7-мм патрон з бронебійно-запалювальною кулею

Вперше використано у великокаліберному кулеметі ДК (Дегтярьов великокаліберний).

Варіанти куль

До 1938 року набій був модернізований, для нього були створені нові кулі:

  • Бронебійно-запальна куля Б32 зі сталевою серцевиною — основна. При стрільбі з кулемета ДШКМ по сталевий броні середньої твердості RHA (стандарту НАТО) бронепробивність кулі Б32 становить 20 мм/500 м/0 град. від нормалі.
  • Бронебійно-запальна трасуюча куля БЗТ-44
  • МДЗ — куля запальна миттєвої дії

Обидва останніх варіанти куль, зазвичай, складають лише частину боєкомплекту великокаліберних кулеметів.

Застосування

Набій використаний в таких типах зброї (перелік не повний):

  • 80.002 (СРСР)
  • ДК (СРСР)
  • ДШК, ДШКМ (СРСР)
  • ПТР Шолохова
  • УБ (СРСР)
  • НСВ (СРСР)
  • НСВТ (СРСР)
  • Корабельна турельно-баштова кулеметна установка «Утес-М» (СРСР)
  • Тип 54 (Китай)
  • Тип 77 (Китай)
  • Тип 85 (Китай)
  • AMR-2 (Китай)
  • W85 (Китай)
  • Снайперська гвинтівка ОСВ-96 (В-94) (РФ)
  • ОЦ-44
  • Снайперська гвинтівка КСВК (РФ)
  • 6П50 «Корд» 12.7 мм (РФ)
  • Gepard
  • ЯкБ-12,7
  • СГМ-12,7 (Україна)

Примітки

  1. Гнатовский Н. И., Шорин П. А. История развития отечественного стрелкового оружия. — М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1959, с. 235

Література

  • Военный энциклопедический словарь. М.: Воениздат. 1984.
  • Мураховский В. И., Федосеев С. Л. (1997). Оружие пехоты. М.: Арсенал-Пресс.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.