13½ життів капітана на ім'я Синій Ведмідь

Новонароджений Синій Ведмідь, ще зовсім крихітний, пливе в океані, лежачи в шкаралупі волоського горіха. Його мало не засмоктує гігантська водяна воронка, але його підбирають карликові пірати — галасливі, хвалькуваті, неймовірно відважні ліліпути зростом не вище десяти сантиметрів. Вони виховують його на своєму кораблику кілька років, поки він не стає занадто великим, і тоді вони висаджують його на якомусь острівці.

Там Синього Ведмедя захоплюють химеріади — жахливі створіння, що харчуються негативними емоціями людей. Вони зберігають йому життя і здоров'я за умови, що він буде для них плакати. Синьому Ведмедю доводиться погодитися, і він стає у них «тенором-ревою». Але незабаром, відчувши, що стає занадто схожим на огидних химеріад, він будує собі пліт і відпливає з острова.

В океані він зустрічає велетенський чорний корабель «Молох», від якого йде якийсь гіпнотичний шепіт, а потім знайомиться з двома хвилями-балакушками, які вчать його говорити і дарують йому ім'я — «Синій Ведмідь». Після різних пригод, пережитих в океані, Синій Ведмідь волею долі потрапляє на острів, де абсолютно все їстівне — від трави до деревної смоли, а такі ласощі, як омари або устриці, самі викидаються на берег. Синій Ведмідь живе там близько року і страшно товстішає, але цей острів Гурманів виявляється приманкою: під ним ховається хижа рослина, яка хоче з'їсти розгодованого Ведмедя, проте його рятує динозавр-рятувальник Мак — представник єдиного в своєму роді виду розумних і доброзичливих динозаврів, що приходять на виручку в останню секунду.

Оскільки Мак уже немолодий і короткозорий, він пропонує Синьому Ведмедю попрацювати у нього навігатором, на що той з радістю погоджується. Цілий рік вони кружляють над Землею і приходять на допомогу неодмінно в останній момент, поки Мак не виходить на пенсію і не влаштовує Синього Ведмедя в Нічну школу знаменитого професора Філінчика.

Синьому Ведмедю спочатку дуже подобається Нічна школа в темних горах: лекції артистичного і надзвичайно розумного, хоч і дивакуватого, професора Філінчіка захоплююче цікаві, двоє однокласників — принц 2634 виміру Кверт і цілком покрита довгим волоссям Бергін (гірська тролиха) Фреда — стають вірними друзями Синього Ведмедя. Всі троє робляться все більш освіченими прямо на очах. Але ось спочатку йде зі школи Фреда, потім Кверт, а замість них приходять схожий на гігантську свиню забіяка Ґрот, капосний карликовий циклоп Цілле і зануда-єдиноріг Миролюб. На щастя, незабаром професор Філінчик оголошує Синьому Ведмедю, що тому теж пора йти зі школи. На прощання він поміщає йому в розум свій «Лексикон чудес, таємниць і феноменів Цамонії».

Після довгих поневірянь по Темногірському лабіринту, зустрічі з огидним печерним тролем і добродушним гігантом — сталевим черв'яком — Синій Ведмідь виходить у Великий ліс, що має дуже погану славу. Але там він спочатку не знаходить нічого страшного: навпаки, він виявляє, що там живе чарівна лаурова ведмедиця. Коли Синій Ведмідь набирається сміливості, щоб познайомитися з красунею, він з'ясовує, що вона — тільки галюцинація, викликана отруйними сітяами павука-відуна, що мешкає у Великому лісі. З цих сітей Синій Ведмідь насилу вивільняється і ледве тікає від зголоднілого павука-відуна: його рятує тільки стрибок у просторову діру, яка може перенести будь-кого в інший вимір.

Синій Ведмідь потрапляє не куди-небудь, а в 2364 вимір, в минуле, де він випадково стає винуватцем потрапляння Кверта в його власний світ через іншу просторову діру. Синій Ведмідь стрибає слідом за другом і виявляється один-однісінький в Солодкій пустелі, де замість піску — цукор. Там він приєднується до напівбожевільного племені чудичів, з якими він блукає по пустелі, сподіваючись наштовхнутися на вогнище цивілізації. Але після багатьох пригод, пережитих з чудичами, Синього Ведмедя засмоктує вічний торнадо. Цей смерч вічно ходить по певному маршруту в пустелі, зупиняючись тільки раз на рік на хвилину.

Всередині торнадо виявляється місто старих — мандрівників, які постаріли на сто років при проходженні через стіну смерчу. Синій Ведмідь стає одним з них, але через два роки він складає план втечі з торнадо, і найвідчайдушніші з жителів міста погоджуються втікати з ним. Коли торнадо зупиняється, близько сотні людей похилого віку на чолі з Синім Ведмедем вискакують з нього.

Синій Ведмідь вирішує вирушити в столицю Цамонії — мегаполіс Атлантіс. Але один з колишніх старих попереджає його, що єдина сухопутна дорога в місто перекрита гігантською головою боллога — найбільшого з цамоніанськіх велетнів, які іноді виростають до ста кілометрів і вміють без шкоди для себе скидати і надягати голову. Синій Ведмідь наважується пройти цю голову всередині — від вуха до вуха через мозок. Це йому врешті вдається, завдяки допомозі з боку однієї з мешканок голови — поганої ідеї 16Ч.

Синій Ведмідь якраз вчасно вибігає з вуха боллога до воріт в Атлантіс: саме в той момент той самий велетенський боллог, нарешті, повертається і надягає свою давно втрачену голову.

В Атлантісі Синій Ведмідь знаходить нового друга: тютюнового гнома Гемлута Гаванну. З його допомогою Синій Ведмідь шукає роботу. Його кар'єра росте від підмітальника до головного кухаря в піцерії, а потім він примудряється стати гладіатором-брехуном, Королем Брехні. Гладіатори-брехуни — зірки шоу-бізнесу Атлантіса, чия робота полягає в розповіданні брехливих історій на сцені театру, причому саме публіка вирішує, хто з гладіаторів робить це краще.

Одного разу Синій Ведмідь перемагає найзнаменитішого з гладіаторів-брехунів — легендарного Нусрама Факіра, незважаючи на те, що його бос Смейк заздалегідь наказує йому Факіру програти. Розлючений Смейк хоче відправити Синього Ведмедя і Гемлута в рабство на «Молох», але їх рятує і веде в катакомби один з його охоронців, якому Синій Ведмідь і Мак колись врятували життя.

В катакомбах Синього Ведмедя і Гемлута зустрічає Фреда, в яку Гемлут закохується з першого погляду. Фреда каже, що люди-невидимки — володарі катакомб — збираються вирвати Атлантіс з землі і на ньому полетіти на рідну планету. Гемлут з радістю погоджується, але Синій Ведмідь категорично відмовляється, прощається з друзями і просить вивести його назад в місто.

Провести його з катакомб назовні визивається його старий ворог, печерний троль, зобразивши каяття в минулих лиходійствах. Але троль виводить Синього Ведмедя з підземель тільки для того, щоб здати його на «Молох».

На «Молоху» Синій Ведмідь намагається збунтуватися і дізнається, що капітан корабля — розумний камінь цамонім, який мріє про світове панування. Цамонім намагається загіпнотизувати Синього Ведмедя, але останнього рятує телепатичне втручання професора Філінчика. Та потім Філінчик зникає, і цамонім наказує стратити Синього Ведмедя, а з ним — Грота і Цілле, які теж раніше служили Смейку і теж потрапили на «Молох».

Однак прямо перед стратою знову з'являється Філінчик, на цей раз не в розумі Синього Ведмедя, а в реальності. Він допомагає Синього Ведмедю кинути цамонім у Хмару Темряви, темряви, яку Філінчик зібрав з усього космосу і давно намагався вивчити і приборкати. Але, проковтнувши цамонім, Хмара Темряви стає некерованою і забирає професора геть.

«Молох» звільняється від гіпнозу цамоніма, але незабаром всі помічають, що корабель наближається до водяної воронки — тієї самої, в якій колись мало не загинув новонароджений Синій Ведмідь. На щастя, на виручку прилітає ціла зграя динозаврів-рятувальників на чолі з Маком: їм зустрівся Філінчик на Хмарі Темряви і попередив про долю «Молоха».

Весь колишній екіпаж корабля евакуюється, але замість Синього Медведя на спину Макові в останню мить стрибає печерний троль. Синій Ведмідь і «Молох» падають у воронку, але виявляється, що ця воронка — теж просторова діра. В падінні Синій Ведмідь натикається на Кверта, що летить йому назустріч на килимі (традиційному транспорті 2364 виміру). Разом вони вилітають з воронки і доганяють динозаврів-рятувальників у Великому лісі.

Серед колишніх рабів «Молоха» виявляється багато кольорових ведмедів, яких колись захопив цамонім. Вони всі поселяються у Великому лісі, де павук-відун вже здох від голоду і довгої погоні за Синім Ведмедем. Невдовзі Синій Ведмідь зустрічає в лісі ту саму світло-блакитну ведмедицю Авріель, яка колись привиділася йому, одружується з нею і вирішує провести хоча б півжиття спокійно.