150-та танкова бригада СС

Наприкінці жовтня 1944 року після успішного завершення операції в Будапешті Отто Скорцені було доручено створити спеціальний диверсійний підрозділ для участі в Арденнському наступі. Створюваний підрозділ було названо 150-ю танковою бригадою. До складу бригади відбиралися німці зі знанням англійської мови. Особовий склад бригади був насмиканий з різних частин — два батальйони з парашутного полку Люфтваффе особливого призначення (полк перебував у складі бойової ескадрильї № 200), дві роти з 600-го парашутного батальйону СС і рота з винищувального з'днання «Мітте». Крім цього, Вермахт передав в бригаду ряд спеціальних підрозділів (артилеристи, екіпажи танків і штурмових гармат). Створення бригади проходило на полігоні «Графенвер», її загальна чисельність до кінця формування склала 2 500 осіб (з них понад 500 осіб зі складу військ Ваффен-СС).

Особовий склад бригади отримав трофейну американську уніформу, крім цього в бригаду було передано незначну кількість трофейної техніки. Переданих американських танків виявилося вкрай мало, і німці «загримували» свої «Пантери» під американську техніку. Склад бригади був розділений на три бойові групи X, Y, Z і загін «Штілау» (150 осіб з твердим знанням англійської мови).

14 грудня 1944 року бригада прибула в район Мюнстерайфеля, а потім була розподілена по ділянкам дій 1-ї і 12-ї танкових дивізій СС і 12-ї фольксгренадерської дивізії. Через два дні після початку наступу частини бригади були зібрані у Лін'євілля і почали готуватися до захоплення шосейного перехрестя у Мальмеді. 21 грудня групи X і Y пішли в атаку на Мальмеді. З допитів полонених американці знали про плановану атаки і належним чином підготувалися. Бригада натрапила на міцну оборону, і, незважаючи на всі зусилля, до вечора 22 грудня її наступ захлинувся, і вона повернулася на вихідні позиції. До 28 грудня бригада перебувала на фронті, а потім була відправлена в Графенвер і розформована.

В ході наступу бригада втратила близько 15 % свого особового складу та більшу частину техніки. Командир бригади був поранений, а командир однієї з бойових груп загинув. Втрати загону «Штілау» невідомі, але 18 полонених диверсантів загону були розстріляні американцями в Анрі-Шапель.