Отто Скорцені

В 1932 році вступив у НСДАП (квиток №1 083 671). В лютому 1934 року вступив у 89-й штандарт СС (особистий номер 29 579), у складі якого брав участь у спробі нацистського перевороту в Австрії. Входив до складу загону СС, який скоїв вбивство канцлера Дольфуса. Після заборони НСДАП і СС входив у напіввійськові воєнізовані формування нацистів. Під час подій, які передували аншлюсу Австрії, був командиром однієї з мобільних команд австрійських СС. Керував арештом президента Австрії Мікласа. На чолі свого загону брав активну участь у єврейському погромі в Відні під час «Кришталевої ночі». В 1939 році переведений у «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер».

Учасник бойових дій у Франції, Югославії і на радянсько-німецькому фронті. В квітні 1943 року переведений в 6-те управління РСХА, яке займалось зовнішньою розвідкою, і призначений начальником відділу IVS. В обов'язки відділу входило проведення заходів з матеріального, морального і політичного саботажу за кордоном. Налагодив масштабне виробництво фальшивої валюти США і Великої Британії.

Загін Отто Скорцені з визволеним Муссоліні. 12 вересня 1943

29 липня 1943 року Скорцені отримав завдання звільнити заарештованого італійського диктатора Беніто Муссоліні. 13 вересня 1943 року загін парашутистів СС під командуванням Скорцені висадився в Аппенінах поруч із гірсько-лижним готелем, де утримувався Муссоліні. Звільнивши його, Скорцені разом із Муссоліні вилетів у Рим, а потім - у Берлін.

В жовтні 1944 року командував спеціальним загоном, який здійснив 15 жовтня 1944 року викрадення голови Угорщини адмірала Міклоша Горті. Під час Арденнського наступу Скорцені був призначений командиром диверсійних загонів (близько 2 000 осіб), котрі повинні були у формі американських військ здійснювати диверсії в тилу ворожих з'єднань, проте операція провалилась: майже 2/3 бійців загинули. В січня 1945 року керував подібною операцією на радянсько-німецькому фронті. В квітні 1945 року Скорцені доручили забезпечення безпеки так званої «Альпійської фортеці», розташованої у важкодоступних горах Тіроля. В перших числах травня Скорцені був призначений начальником Військового управління РЗГА.

Оберштурмбанфюрер Скорцені в Померанії. Лютий 1945

Отто Скорцені розробив секретну операцію під кодовою назвою «Довгий стрибок», з наміром під час тегеранської конференції союзників вбити Сталіна, Черчилля, Рузвельта або навіть викрасти їх в Тегерані, потрапивши до посольства Великої Британії зі сторони вірменського кладовища, на котрому починалося джерело[2][3] (пізніше, в 1966 році він підтвердив, що мав таке доручення).

15 травня 1945 року заарештований американськими військами у Штайєнмарці. У вересня 1947 року постав перед судом Американського військового трибуналу в Дахау. Але був виправданий і звільнений. Певний час працював у архіві американських окупаційних військ. В квітні 1948 року був заарештований німецькою владою і поміщений у табір для інтернованих воєнних злочинців у Дармштадті. 26 липня 1948 року втік. На думку ряду дослідників, в 1949 році Скорцені створив підпільну організацію «Павук», яка організовувала зустріч колишнім членам СС. Можливо, її каналами Німеччину покинули більше 500 воєнних злочинців.

В 1950 році поселився в Іспанії, займався підприємництвом. В січні 1951 року прізвище Скорцені було офіційно виключене зі списку воєнних злочинців, які розшукувались владою ФРН. Брав активну участь у створенні Об'єднання колишніх військовослужбовців військ СС.

Помер від раку 6 липня 1975 року в Мадриді.

• Австрійський академічний спортивний знак в бронзі
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Йольський свічник
• Почесний кут старих бійців
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Почесний знак Націонал-соціалістичного німецького студентського союзу
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня
• Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Залізний хрест 2-го класу (26 серпня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (2 вересня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • В чорному (18 серпня 1943)
  • В сріблі
• Залізний хрест 1-го класу (12 вересня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (12 вересня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (13 вересня 1943) - як гауптштурмфюрер резерву СС і командир з'єднання особливого призначення «Фріденталь».
  • Дубове листя (№826; 9 квітня 1945) - як оберштурмбаннфюрер резерву військ СС, командир винищувальних з'єднань СС і бойовий комендант Шведта-на-Одері.
• Золотий Комбінований Знак Пілот-Спостерігач із платиновим орлом і діамантами (16 вересня 1943) - нагороджений особисто Германом Герінгом.
• Орден Ста Мушкетерів (Італія)
• Хрест Ардіті (Італія)
• Командор ордена Святої Корони з військовою відзнакою і мечами (Угорщина)
• Німецький хрест в золоті (16 жовтня 1944)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 лютого 1945)