3G

Мережі третього покоління (3G) працюють на частотах дециметрового діапазону (близько 2 ГГц), швидкість передачі даних становить понад 2 Мбіт/с. Такі мережі надають можливість організувати відеозв'язок, дивитись на мобільному телефоні фільми й телепрограми та ін. У світі існує два стандарти 3G: UMTS (чи W-CDMA) та CDMA2000. UMTS більш розповсюджений в основному в Європі, CDMA2000 — в Азії та США. За данними Wireless Intelligence, на кінець 2006 року у світі нараховувалось 364 млн абонентів 3G, з них 93,5 млн були підключені до мереж UMTS та 271,1 млн — до CDMA2000. Найбільший оператор — японський NTT DoCoMo (40 млн абонентів).

Вирішення цієї проблеми (сумісність стандартів та глобальний роумінг) абсолютно аналогічне сьогоднішньому — розробка багатомодових терміналів, що можуть працювати в двох і більше стандартах.

Термін «3G» використовується для опису сервісів мобільного зв'язку стандартів наступного покоління, які забезпечують більш високу якість звуку, а також високошвидкісний інтернет-зв'язок та мультимедійні сервіси. Мобільні мережі третього покоління (3G) відрізняються від мереж другого покоління (2G), таких як наприклад цифровий стандарт мобільного зв'язку GSM, зв'язок перехідного покоління (2.5G) GPRS набагато більшою швидкістю передачі даних, а також ширшим набором і високою якістю послуг, що надаються.

Інноваційна діяльність з розробки 3G (UMTS і CDMA2000) розпочалася у 1992 році.

У 1999 році МСЕ затвердив 5 радіоінтерфейсів IMT-2000 як частину Рекомендації ITU-R M.1457. У 2007 році до них доданий WiMAX[1].

До переліку стандартів увійшли так звані «еволюційні стандарти» (EDGE і CDMA), що є зворотно сумісними з існуючими мережами покоління 2G, а також «революційні стандарти», що потребують нового обладнання та працюють на інших частотах[2]. До «революційних» стандартів належать сімейство UMTS, що визначене в стандартах, розроблених для IMT-2000, а також незалежно розроблені стандарти DECT і WiMAX, які включено, оскільки вони відповідають визначенню IMT-2000.

1. Також можливе бути оновленням над PDC або D-AMPS.
2. розробка припинена на користь LTE[4]
3. також відомий як FOMA;[5] UMTS — це загальна назва стандарту, до якого входить декілька радіоінтерфейсів.
4. також відомий як UTRA-FDD та W-CDMA. Остання назва інколи використовується як синонім до UMTS, ігноруючи інші радіоінтервейси, що входять до сімейства UMTS[5]
5. також відомий як UTRA-TDD 3.84 Mcps high chip rate (HCR)
6. також відомий як UTRA-TDD 1.28 Mcps low chip rate (LCR)

Попри те, що EDGE формально відповідає специфікаціям 3G, більшість телефонів, що підтримують GSM/UMTS, ідентифікують EDGE як «2.75G», а UMTS як «3G».

1 листопада 2007 року державне підприємство Укртелеком запустило мережу мобільного зв'язку 3G під брендом «Utel»[6]. Мережа «Utel» працювала в стандарті UMTS 2100 з надбудовою HSDPA (3,5G). З 2012 р. її правонаступником стала компанія ТриМоб, яка теж працює з цією надбудовою. Якщо в базовій версії UMTS забезпечує пікові швидкості від 2 Мбіт/c для статичних об'єктів поблизу стільникової комірки та 384 Кбіт/с для мобільних абонентів, то для пристроїв, що підтримують HSDPA, швидкості в теорії можуть досягати 14,4 Мбіт/с. На практиці ж вони рідко перевищують 3 Мбіт/c, а в умовах високих, щільних забудов та завантаженості мережі — ще менше. Даний стандарт зв'язку дає змогу здійснювати відеодзвінки, забезпечує широкосмуговий доступ до Інтернету, а також дозволяє переглядати потокове відео в online.

Після приєднання у 2013-му році CDMA UKRAINE до Інтертелекому в Україні стали діяти такі оператори мобільного 3G-зв'язку:

• ТриМоб
• Інтертелеком
• PEOPLEnet
• Vodafone Україна

23 липня 2014 року Президент Порошенко підписав Указ № 613/2014 про забезпечення умов для впровадження сучасних телекомунікаційних технологій ІМТ-2000 (3G/UMTS).

23 лютого 2015 року в ході торгів за отримання ліцензії 3G між трьома найбільшими операторам мобільного зв'язку України (Київстар, Vodafone Україна та Lifecell. Перший лот відійшов оператору Lifecell. Компанія «Астеліт» заплатила за нього 3,35 мільярдів гривень, перебивши пропозицію «МТС Україна» розміром в 3,22 мільярди гривень. За оцінками конкурентів на тендері, компанія переплатила 600 мільйонів гривень. Переможцем по другому лоту стала «МТС Україна». Компанія не підвищувала початково запропоновану ставку і придбала другу ліцензію за 2,71 мільярдів гривень. Останній третій лот автоматично перейшов «Київстару» за підсумками голосування НКРЗІ. Сума, яку компанія заплатила за частоту, як і передбачалося, склала 2,7 мільярдів гривень.

За умовами тендеру оператори зобов'язалися протягом 18 місяців після проведення конкурсу запустити мережу третього покоління на території всіх обласних центрів України, а протягом 6 років — на території всіх районних центрів і всіх населених пунктів з населенням понад 10 тисяч осіб[7].

Крім того за умовами договору оператори повинні були перерахувати Міністерству оборони України за проведення конверсії радіочастот мінімум 1,6 млрд грн (сума може бути збільшена з урахуванням інфляції — ІФ). Оплата конверсії повинна здійснюватися пропорційно кількості лотів в рівних пропорціях і на рівних умовах. Перший етап проведення конверсії, яка буде здійснюватися за рахунок переможців тендеру, займе 23 місяці, другий етап триватиме 18 місяців, третій — 17 місяців[8]. Перші кошти вони уже перерахували.

Станом на вересень 2017 року в Україні є вже 20 тис. базових станцій, через які надаються послуги 3G.[9]

9 листопада 2016 року представник Київстару Петро Чернишов відкрито звинуватив запорізьке комунальне підприємство «Міські теплові мережі» в тому, що в Запоріжжі немає 3G, яке не пускає фахівців мобільної мережі на свої об'єкти і вимагає від мобільних операторів орендної плати. Мер міста Володимир Буряк швидко відреагував на ситуацію і заявив: «Вже дав розпорядження керівнику концерну „Міські теплові мережі“ надати доступ операторам мобільного зв'язку»[10].

10 листопада 2016 року запоріжці, що користуються зв'язком мобільного оператора Vodafone, стали отримувати смс-повідомлення про швидке «пришестя» 3G-інтернету. За запевненням оператора, новий стандарт зв'язку буде введений вже в листопаді 2016 року[11].

16 листопада 2016 року Генеральний штаб Збройних сил України дозволив використання базових станцій 3G в Запоріжжі,[12] а вже 17 листопада 2016 року одразу два оператора — Київстар та Lifecell — оголосили про запуск мережі 3G в Запоріжжі[13]. З 25 листопада 2016 року Vodafone почав поетапний запуск 3G мережі в Запоріжжі[14].

• 1G
• 2G

• 3GPP
• HSDPA
• 4G
• LTE
• 5G
• 6G

• MIMO
• N-OFDM

• 3G Київстар
• Мобільні технології третього покоління в Україні