Allium urusakiorum

Allium urusakiorum — вид трав'янистих рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae), ендемік європейської Туреччини.

?
Allium urusakiorum
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Триба: Allieae
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: A. urusakiorum
Allium urusakiorum
Özhatay, Seregin & N.Friesen, 2016
Посилання
Віківиди: Allium urusakiorum
IPNI: 77158430-1
NCBI: 1859537

Опис

Стебла зазвичай скупчені, прикріплені до короткого кореневища, заввишки 20–60 см, діаметром 1.5–2.0 мм, циліндричні. Цибулиноподібна основа стебла (помилкова цибулина) діаметром 0.5–1.5 см, довжиною 2–3.5(4.0) см, яйцевидно-циліндрична; зовнішні оболонки від коричневого до червоно-коричневого забарвлення. Листків 3–7, ниткоподібні, 0.5–1.0 мм завширшки, 5–20 см завдовжки, огортають нижню 1/3–1/4 стебла. Верхнє листя зелене на початку й майже сухе в кінці періоду цвітіння. Зонтик напівсферичний до майже кулястого в період цвітіння, діаметром 15–20 мм при цвітінні, більший при плодоношенні, 15–35-квітковий, майже кулястий або півсферичний. Квітки в 1.5–2(3) рази коротші, ніж квітконоси. Оцвітина дзвоноподібна; листочки оцвітини злегка нерівні, довжиною 3.5–4.0 мм, шириною 1.5–2.0 мм, білі зі світло-зеленою жилкою, еліптично-яйцеподібні, гострі внутрішні, трохи довші ніж зовнішні. Тичинки у 1,5–2 рази довші, ніж листочки оцвітини. Пиляки завдовжки 0.8–1.0 мм, жовті; повністю висушені пильовики темно-жовтого кольору, прилягають до листочків оцвітини, довгасті, округлі на верхівці. Зав'язь округло-довгаста, жовтувато-зелена, 0.8–1.0×1.0–1.5 мм. Коробочка округлоромбоподібна, 3.0–4.0 × 3.5–4.5 мм. Насіння чорне, кутасте, 2 мм завдовжки. 2n = 16[1].

Поширення

Поширений у європейській Туреччині[2][1].

Джерела

  1. Özhatay, Seregin & N.Friesen. Allium urusakiorum (Amaryllidaceae), a new member of the Balkan clade of the section Oreiprason from European Turkey // Phytotaxa.  2016. Вип. 275. № 3. С. 228–242. (англ.)
  2. Kew Science. Процитовано 15.01.2020. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.