Aquila (авіаносець)
«А́квіла» (італ. Aquila — «Орел») — італійський авіаносець часів Другої світової війни
Авіаносець «Аквіла» | ||
---|---|---|
Авіаносець «Аквіла» | ||
Служба | ||
Тип/клас | Авіаносець | |
Держава прапора | ||
Спущено на воду | 26 лютого 1926 року | |
Введено в експлуатацію | 21 вересня 1926 року (як лайнер) | |
Статус | зданий на злам у 1952 році | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 23 350 тонн (стандартна) 27 800 тонн (повна) | |
Довжина | 235,5 м | |
Ширина | 30 м | |
Висота | 23 м | |
Осадка | 7,3 | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 4 парові турбіни, 4 котлів | |
Гвинти | 4 гвинти | |
Потужність | 151 000 к.с. | |
Швидкість | 30 вузлів | |
Автономність плавання | 5 500 миль на 18 вузлах | |
Екіпаж | 1 420 (107 офіцерів) | |
Озброєння | ||
Артилерія | 8 x 135-мм гармат «OTO/Ansaldo 135/45» | |
Зенітне озброєння | 12 x 65-мм гармат «65/64 Mod. 1939» 132 x 20-мм гармати «Breda 20/65 Mod. 1935» | |
Авіація | 51 літак |
Історія створення
Авіаносець «Аквіла» був збудований як лайнер «Рома» (італ. Roma) у 1926 році на верфі «Sestri Ponente» у Генуї для судноплавної компанії «Navigazione Generale Italiana». У середині 1930-х років його планувалось переобладнати в гідроавіаносець, але у той час проект залишився нереалізованим. Але після нападу на Таранто 11-12 листопада 1940 року було вирішено екстрено поповнити італійський військово-морський флот авіаносцями, і у січні 1941 року почалась розробка проекту перетворення «Роми» у повноцінний авіаносець.
Конструкція
Корпус
Перебудова корабля, який отримав назву «Аквіла», була досить суттєвою. Корпус був подовжений, оснащений булями, внутрішня частина яких була залита бетоном. Всередині корпусу змонтували додаткові поздовжні перебірки, а погреби боєзапасу та авіаційного бензину захистили 80-мм бронею. Румпельне відділення захистили 30-мм бронею.
Швидкість «Роми» (20 вузлів) була недостатньою, тому на кораблі повністю замінили силову установку. Нова силова установка була уніфікована з крейсерами типу «Капітані Романі». З одного боку діаметральної площини корабля розміщувались парові турбіни, з іншого — котли. З новою силовою установкою корабель мав би розвивати швидкість 30 вузлів, та мати дальність плавання 5 500 миль на швидкості 18 вузлів.
Авіаносець був оснащений двома катапультами, двома літакопідйомниками та 4 аерофінішерами німецького виробництва (за деякими даними, їх зняли з авіаносця «Граф Цеппелін»). Літаки мали злітати за допомогою катапульт та візків німецького виробництва. Хоча такий спосіб запуску літаків, був незручним, проте він дозволяв розмістити на палубі додатково 10 літаків.
Авіагрупа
Ангар авіаносця мав розміри 160×18 м, і міг вмістити лише 26 літаків Reggiane Re.2001, оскільки крила у цього літака не складались. Ще 15 літаків планувалось підвісити в ангарі, таким чином, загальна кількість літаків мала становити 51 машину. У випадку прийому на озброєння Re.2001G зі складними крилами на авіаносці могли розміститись 66 машин.
Запас авіаційного палива становив 372 000 л.
Озброєння
Артилерійське озброєння авіаносця складалось з восьми 135-мм гармат «OTO/Ansaldo 135/45», знятих з недобудованих крейсерів. Зенітне озброєння складалось з 12 65-мм гармат «65/64 Mod. 1939» та 132 x 20-мм гармат «Breda 20/65 Mod. 1935»
Історія використання
Авіаносець «Аквіла» проходив переобладнання з серпня 1941 року по вересень 1943 року в Генуї, але після капітуляції Італії був захоплений німцями.
16 червня 1944 року корабель був пошкоджений під час нальоту авіації союзників, 19 квітня 1945 року потоплений італійськими бойовими плавцями.
Після війни, у 1949 році корабель був піднятий та відбуксований для ремонту в Ла-Спецію, але зрештою у 1951—1952 роках був розібраний на метал.
Література
- Robert Gardiner, ed. (1995). Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1557501327. (англ.)
- Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002 (рос.)
- С. А. Балакин — Авианосцы мира. 1939—1945. Германия, Италия, Япония (рос.)