Argumentum ad temperantiam

Argumentum ad Temperantiam (лат. дослівно «звернення до помірності») (також принцип золотої середини або принцип середнього шляху) — неформальна логічна хиба, що полягає в судженні, що правда мусить знаходитись десь посередині двох протилежних точок зору. Слід зазначити, що точка зору, що лежить посередині, власне може бути правдивою й часто так дійсно є, але аргументація, що певна точка зору є правдивою саме тому, що лежить посередині, є хибною. За суттю дана логічна хиба є протилежною до хиби виключеного третього.

Один із засновників дисидентського руху в СРСР, російський публіцист, вчений-нейрофізіолог, громадський та політичний діяч Володимир Буковський звертає увагу на те, що посередині між великою брехнею радянської пропаганди та істиною знаходиться власне брехня, і що буде помилкою шукати середину між інформацією та дезінформацією.[1] Він зазначає, що люди плюралістичного Західного світу більш схильні допускатися такої помилки, тому що звикли вирішувати суперечки через знаходження компромісу та приймати альтернативні інтерпретації, що є відмінним від росіян, котрі нібито схильні шукати абсолютну істину.^{[джерело?]}

Особа, що припускається цієї хиби, розглядає дві конкуруючі точки зору як дві крайні позиції в уявному континуумі поглядів і вважає, що ці крайні точки зору обов’язково хибні, а середня — обов’язково правильна. Проте дане судження не є коректним. Деколи лише дві крайні точки зору припустимі, а середня — виключена. Принцип золотої середини також призводить до абсурдної ситуації, коли середню точку зору, яка згідно з даним принципом вважається правдивою і якої було досягнуто, розглядаючи дві первісні точки зору, ми можемо розглядати як нову крайню точку і знову шукати правду посередині, повторно застосовуючи принцип золотої середини та «посуваючи» те, що вважаємо істиною, далі. В політиці описане лежить в основі теорії «вікнa Овертона»^{[джерело?]}.