CH-зорі
CH-зорі — особливий вид вуглецевих зір, що характеризуються посиленими лініями поглинання CH (метин або метилідин, 416,4 нм). Уперше такі зорі виділив в окрему групу Філіп Кінан в 1942 році[1].
Особливості
На діаграмі Герцшпрунга—Рассела CH-зорі (разом із барієвими зорями) прилягають до низькотемпературної групи вуглецевих зір (4000—5000 K)[2] і відрізняються значно меншою металічністю (зокрема, дефіцитом металів групи заліза) — у 10—30 разів менше, ніж на Сонці[3].
CH-зорі належать до старого зоряного населення (II типу)[3] — їх знаходять переважно в галактичному гало та в кулястих скупченнях[1].
Походження
Встановлено, що багато CH-зір входять до складу подвійних систем і є підстави вважати, що вони всі подвійні[4]. Тому висунуто гіпотезу, що подібно до барієвих зір, вони зазнали змін хімічного складу внаслідок акреції речовини від супутника, що був колись вуглецевою зорею.
Тривалі спостереження променевої швидкості виявили періодичні її зміни (майже в усіх спостережуваних зір), що означає наявність у цих зір супутників і підтверджує гіпотезу про їх подвійну природу[5].
Приклади
- V Ari
- ST Phe
- HD 26
- HD 198269
- HD 4395
- HD 5223
- HD 11377
Джерела
- David Darling. CH star. Encyclopedia of Science. Процитовано 17 листопада 2019.(англ.)
- Вуглецеві зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 47. — ISBN 966-613-263-X.
- Барієві зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 47. — ISBN 966-613-263-X.
- McClure, R. D.; Woodsworth, A. W. (1990). The Binary Nature of the Barium and CH Stars. III – Orbital Parameters. The Astrophysical Journal 352: 709. Bibcode:1990ApJ...352..709M. doi:10.1086/168573.
- Sperauskas, J. The Binary Nature of CH-Like Stars : [англ.] / J. Sperauskas, L. Začs, W. J. Schuster [et al.]. — The Astrophysical Journal. — No. 1. — Vol. 826. — P. 85. — DOI:10.3847/0004-637X/826/1/85.