Camel

Camel — британський рок-гурт, утворений 1971 року. До першого складу гурту входили: Енді Латімер (Andy Latimer, 11.05.1949, Гілдфорд, Велика Британія) — гітара, флейта, вокал; Дуг Фергюсон (Doug Ferguson, 4.04.1947, Карлайл, Велика Британія) — бас, вокал; Енді Ўорд (Andy Ward, 28.09.1952, Епсон, Велика Британія) — ударні та Пітер Барденс (Peter Bardens, 19.06.1945, Лондон, Велика Британія) — клавішні, вокал.

Camel
Основна інформація
Жанр	прогресивний рок, симфонічний рок
Роки	1971 — понині
Країна	Гілфорд, Англія
Місто	Гілфорд
Мова	англійська
Лейбл	MCA • Deram • Gama • Janus • Decca • Camel Productions
Склад	Andrew Latimer Colin Bass Denis Clement Pete Jones
http://camelproductions.com
Camel у Вікісховищі

Латімер, Фергюсон та Ўорд до створення «Camel» кілька років виступали разом спочатку в гурті «Brew», а пізніше в акомпанувальній формації Філіпа Гудгенд-Тейта. Барденс набував свого музичного досвіду в таких гуртах, як «Them» та «Shotgun Express» і на початку діяльности мав такий великий уплив на звучання «Camel», що формацію охрестили «Peter Barden's Camel» (ця назва також вживалася, щоб відрізнити цей «Camel» від «Camel» Пітера Фремптона).

Офіційно «Camel» дебютували наприкінці 1971 року під час концерту, на якому в ролі зірок виступав квартет «Wishbone Ash». Декілька концертів «Camel» у наступні місяці привели до зацікавлености гуртом з боку представників фірми «МСА», яка в лютому 1973 року видала перший альбом формації. Однак попри те, що продаж цього лонгплея проходив не найгірше, «МСА» все ж не відновила контракту з гуртом, який швидко знайшов нового опікуна — фірму «Deram». Першим плодом нового партнерства став альбом «Mirage»^[а], що з'явився в березні 1974 року. Довгі гітарні та клавішні партії на цьому альбомі вказували на появу характерного стилю гурту.

Наприкінці 1974 року «Camel» (разом з «Wishbone Ash») подалися у своє перше американське турне. Після повернення музиканти розпочали запис нового альбому — музичну адаптацію оповідання Поля Голліко «The Snow Goose», який проторував цим прогресивним артистам шлях до першої британської тридцятки. Після запису чергового лонгплея «Moonmadness» 1977 року на місце Фергюсона прийшов колишній учасник «The Caravan» Річард Сінклейр (Richard Sinclair), а реноме «Camel» закріпили альбоми-бестселери «Rain Dances» та «Breathless», які головним чином завдяки Сінклейру та Барденсу були збагачені елементами джазу. У запису цих робіт брав участь саксофоніст Мел Коллінс. Під час перерви між цими двома альбомами на ринку з'явилось концертне видання формації під назвою «A Live Record».

Поява у другій половині сімдесятих років багатьох гуртів, що грали в стилях панк та нью-вейв, не віщувала нічого хорошого у подальшій кар'єрі Camel — гурту, що був представником старого прогресивного року. Групі вдалося пережити цей період, але дещо змінивши свій музичний стиль. Барденса та Сінклейра замінили Джен Шелгаас (Jan Schelhaas) — клавішні, Кіт Ўоткінс (Kit Watkins) — клавішні та Колін Басс (Colin Bass) — бас. Цим складом гурт записав черговий лонгплей «І Can See Your House From Here», який продюсував Руперт Гайн (Rupert Hine).

1980 року гурт вперше не видав жодного альбому і хоча наприкінці року черговий альбом був цілком готовий, його вихід відклали до січня 1981 року. Платівка «Nude» — таку назву мав цей лонгплей, стала першим справжнім концептуальним альбомом з часів «Snow Goose». Вона розповідала про японського солдата Онода Хіроо, який провів 29 років на безлюдному острові, не маючи уяви, що Друга світова війна давно закінчилась.

Тим часом гурт залишили Ўоткінс та Шелхаас. 1982 року Енді Латімер разом з новими музикантами Греємом Джарвісом (Graham Jarvisem) — ударні; Девідом Пейтоном (David Paton) — бас; відомим із записів Алана Парсонса Крісом Рейнбоу (Chris Rainbow) — вокал; Гейдном Бендоллом (Haydn Bendall) — клавішні і Данкеном Маккеєм (Duncan McKay) — клавішні; Ентоні Філліпсом (Antony Phillips) — клавішні, гітара та іншими записав черговий альбом «The Single Factor» під загальною назвою гурту Camel.

Через два роки на ринку з'явився концептуальний альбом-бестселер «Stationary Traveller», який, як з'ясувалося пізніше, став останньою студійною роботою гурту перед семирічною перервою. Промоційне турне цього альбому, на якому Лейтімеру допомагали Колін Басс, Том Шерпінзіл (Tom Scherpeenzeel) — клавішні; Річі Клоуз (Richie Close) — клавішні, Кріс Рейнбоу, Пол Бергесс (Paul Burgess) — ударні, завершилося у травні 1984 року, а фрагменти з останнього концерту потрапили до виданого пізніше альбому «Pressure Points», на якому як гості з'явились Мел Колінз та Пітер Барденс.

Енді Латімер разом з дружиною С'юзан Гувер вирушив до Каліфорнії, де 1991 року утворив фірму «Camel Productions» і повернувся на музичний ринок черговим концептуальним альбомом «Dust & Dreams», що спирався на оповідання Джона Стейнбека «Коло гніву». Цього разу крім лідера у запису платівки брали участь Колін Басе, Том Шерпінзіл, Пол Бергесс, Дон Гаррісс (Don Harriss) — клавішні; Крістофер Бок (Christopher Bock) — ударні, а також Девід Пейтон та Мей Маккенна (Mae McKenna) — вокал. Перше після дев'ятирічної перерви концертне турне закінчилось появою подвійного видання (на компакт-диску) «Never Let Go». Під час концертів Лейтімеру, Бассу та Бергесу допомагав Мікі Сіммондс (Mickey Simmonds) — клавішні, колишній учасник гуртів Майка Олдфілда та Фіша.

Поки слухачі чекали на черговий студійний альбом гурту, запланований на осінь 1995 року, Енді Латімер догоджав своїм фанам платівками з концертним архівним матеріалом гурту. Нарешті у січні 1996 року Енді Латімер представив свій новий студійний альбом «Harbour Of Tears». Вихідним матеріалом для його написання стала трагічна подія, що трапилася 7 травня 1915 року, коли німецький підводний човен торпедував поблизу ірландського порту Коб трансатлантичне судно «Лузітанія». «Гавань сліз» («Harbour Of Tears») — таку назву отримав порт після цієї трагедії. При написанні цього альбому Латімер згадав про свої коріння, адже він походить з родини ірландських емігрантів. У запису цієї вдалої платівки лідеру Camel допомагали: Девід Пейтон, Колін Басс, Мікі Сіммондс, Мей Маккенпа, Джон Ксеполіс (John Xepoleas) — ударні, Ніл Пентон (Neil Panton) — саксофон та секція смичкових інструментів.