Focke-Wulf Fw 191
Focke-Wulf Fw 191 — прототип бомбардувальника Люфтваффе періоду Другої світової війни.
Focke-Wulf Fw 191 | |
---|---|
Focke-Wulf Fw 191. 1947 | |
Призначення: |
Бомбардувальник |
Перший політ: | 1942 |
На озброєнні у: |
Третій Рейх |
Розробник: | Focke-Wulf |
Всього збудовано: | 3 |
Екіпаж: | 5 осіб |
Максимальна швидкість (МШ): | 620 км/год |
Дальність польоту: | 3600 км |
Бойова стеля: | 9700 м |
Швидкопідйомність: | 6,1 м/с |
Довжина: | 18,45 м |
Висота: | 4,8 м |
Розмах крила: | 28,98 м |
Площа крила: | 70,5 м² |
Шасі: | прибирається |
Споряджений: | 19.575 кг |
Двигуни: | 2×Junkers Jumo 222 |
Тяга (потужність): | 2×2200 к. с. |
Гарматне озброєння: | 2×20-мм MG 151 |
Внутрішнє бомбове навантаження: | 2000 кг |
Підвісне озброєння: | 2.000 кг бомб |
Кулеметне озброєння: |
4×7,92-мм MG 81 4×13-мм MG 131 |
Торпедне озброєння: | 2 |
Історія
Імперське міністерство авіації оголосило 1939 конкурс на будівництво середнього бомбардувальника з герметичною кабіною, який повинен був нести 2000 кг бомбового навантаження з бойовим радіусом 1800 км при висоті 7000 м і швидкості 600 км/год. Це дозволяло бомбардувати цілі у Великій Британії з баз у Франції, Норвегії. У конкурсі взяли участь компанії Arado[1] (Arado E.340), Dornier (Dornier Do 317), Junkers (Junkers Ju 288).
Спочатку планували використовувати 24-циліндровий мотор Daimler-Benz DB 604[2] потужністю 2500 к.с., який пропонували замінити мотором рівної потужності Junkers Jumo 222[3]. У прототипах використали мотори BMW 801[4] потужністю 1750 к.с. Через недостатню потужність моторів виникли проблеми з досягненням заданих параметрів, тому 1942 збудували лише прототипи V1, V2. Прототип V6 отримав мотори Jumo-222.
П'ять членів екіпажу сиділи в передній герметичній кабіні. Під кабіною, по бортах було встановлено 15,1-мм кулемети MG 151[5]. На моторних гондолах містились 7,92-мм кулемети MG 81[6]. У бомбовому відсіці, на зовнішніх підвісках можна було перевозити до 4000 кг навантаження. Випробовування літака припинили наприкінці 1943. Розглядалась модифікація з 4 моторами.
Джерела
- Wolfgang Wagner: Kurt Tank — Konstrukteur und Testpilot; Bernard & Graefe Verlag, ISBN 3-7637-5271-4 (нім.)