Junkers

аерофотознімок заводу Юнкерс в Дессау в 1928 році

F-13, перший у світі суцільнометалевий транспортний літак

Із закінченням Першої світової війни Юнкерс переключився на роботу з комерційних літаків. 24 квітня 1919 а компанія в Дессау змінила назву на Junkers Flugzeugwerke AG. Два місяці по тому, 25 червня, в повітря піднявся один з етапних літаків світової цивільної авіації — шестимісний J-13 (пізніше F.13). Протягом 13 років, до 1932 року було випущено 322 літаки цього типу. Літак застосовувався багатьма авіакомпаніями в різних країнах, у тому числі і в СРСР: авіакомпаніями Добролет і Авіакультура.

До кінця 1920 року завод в Дессау скоротив свій персонал з 710 до 200 чоловік, але ядро кваліфікованих кадрів вдалося зберегти, хоча робота обмежувалася випуском неавіаційної продукції.

Ситуація дещо покращилася в 1922 році. Так, до кінця року було випущено близько 100 J-13. З розширенням виробництва на Юнкерс в 1923 році була створена Junkers Motorenbau GmbH, призначена для випуску авіаційних двигунів.

Трохи раніше, в грудні 1921 року на фірмі Юнкерса був створений відділ повітряного транспорту, керівником якого став Г. Заксенберг, колишній керівник Lloyd Ostflug. Цей підрозділ ще не був авіакомпанією, а лише курирував діяльність авіаліній, створених при безпосередній участі Юнкерса і які експлуатували машини його виробництва. Відділ також займався плануванням і організацією нових авіамаршрутів. До середині 1924 вже існувала розгалужена мережа ліній в Німеччині і в Європі — від Скандинавії і Прибалтики до Угорщини та Швейцарії. 13 серпня 1924 року відділ був перетворений в авіакомпанію Junkers Luftverkehrs. Пізніше дана авіакомпанія перетворилася у всесвітньо відому Lufthansa.

До того часу Юнкерс вирішив, що військовий бізнес не менш вигідний, ніж цивільна авіація. Як наслідок, була передбачена можливість кожну наступну модель випускати у двох варіантах: цивільному і військовому.

Одночасно Юнкерс отримав можливість випуску літака за кордоном. У результаті були організовані дочірні фірми у Швеції, в Лімхамні-Мальме і в СРСР на колишньому автозаводі Руссо-Балт в Філях під Москвою.

Останній був великим на ті часи підприємство: до початку 1925 року там працювало понад 1000 чоловік, площа виробничих приміщень становила 15 тис. м² (для порівняння — всього в радянській авіапромисловості в 1925 році працювало 5114 чоловік). На оплату Юнкерс йшло до третини коштів, що виділяються на розвиток авіації в СРСР. Тим не менш завод не виправдав надій радянського керівництва на роль флагмана вітчизняного літакобудування. Так, виробництво двигунів не було організовано через відсутність у Юнкерса досвіду по їх виробництву.

Більшу частину отриманих грошей від радянського уряду і німецького військового керівництва Юнкерс витрачав не на розвиток виробництва в СРСР і поліпшення характеристик виготовлених у Філях літаків, а на потреби свого літакобудівного заводу в Дессау і створення нового авіамоторного заводу, на організацію нових комерційних авіаліній і будівництво відділень фірми в Туреччині та Швеції. За даними німецьких архівних матеріалів, з 8 млн золотих марок, виділених військовими колами Німеччини на виробництво бойових літаків в СРСР, фірма «Юнкерс» інвестувала на ці цілі тільки трохи більше 2 млн. Прагнучи зберегти монополію на виробництво металевих літаків і можливість диктувати ціни на цю продукцію, керівництво фірми всіляко затягувало організацію науково-дослідного центру на заводі в Філях та навчання радянських фахівців, ухилилося від надання допомоги у налагодженні виробництва дюралюмінію і моторів в СРСР, відхилило пропозицію про створення замість концесійного заводу спільного радянсько-німецького авіаційного підприємства.

Тим не менш завод виробляв літаки Юнкерса. Так легкий транспортний літак А-20 випуску 1923 поставлявся з Лімхамна в Італію і Туреччину у варіанті тактичного розвідника, а в Філях він вироблявся для ВПС РСЧА під позначенням Ю-20. Двомісний багатоцільовий розвідник Ю-21 вироблявся з 1924 року спеціально для постачання Червоної Армії.

У березні 1927 року концесія в Філях була ліквідована.

Junkers G-24

W-33 здійснив перший переліт через Північу Атлатику зі сходу на захід у 1928 році

W-34 у 1968 році у Швеції — медичний літак

Junkers Ju 52

Ju-90

Ju 87, Stuka

Ju 188

У 1924 році полетіли нові літаки Юнкерса: G-23 і G-24. Всього в Дессау і в Лімхамні було випущено 60 і 70 примірників кожного типу відповідно. Бомбардувальний варіант останнього випускався під позначенням К-30.

У 1926 році з'явився збільшений трьохдвигунний варіант G-31 разом із поштовим А-32 і фотографічним А-35 варіантами. Останні існували також у варіантах легкого бомбардувальника і розвідника-винищувача К-53.

У тому ж році були випущені легкі транспортні W-33 і W-34 (останній мав бомбардувальний варіант К-43), які мали величезний комерційний успіх завдяки великим замовленням на пасажирські, вантажні, а пізніше і військові варіанти. W-33 був випущений в 199 екземплярах, а W-34 і К-43 у не менш, ніж 1791 екземплярі. Між 1926 і 1930 роками ці літаки встановили цілий ряд світових рекордів за тривалістю дальністю і висотою польоту.

У 1927 році був розроблений бойовий варіант дводвигунового K-36 — бомбардувальник К-37. Він був прийнятий на озброєння в Японії, де фірма Міцубісі побудувала 174 літака під позначенням Кі-2 армійський тип 93, легкий бомбардувальник.

У 1928 році полетів спроектований Карлом Плаутом (Karl Plauth) перспективний двомісний винищувач К-47, невелике число яких замовив Китай. Його цивільний варіант випускався під найменуванням А-48.

У 1929 році Японія закупила бойовий варіант одного з найвидатніших транспортних літаків G-38, який полетів 6 листопада 1929. Свого часу це був найбільший літак у світі. У пасажирському варіанті він брав на борт 34 пасажири і 7 членів екіпажу. У Дессау було збудовано тільки два G-38, зате японці випустили на Міцубісі шість К-51 під позначенням важкий бомбардувальник Кі-20 тип 92.

У 1930 році Ернст Ціндель, що замінив загиблого 1 листопада 1927 року в авіакатастрофі Плаута спроектував один з найвідоміших літаків свого часу — Ju.52. У квітні 1931 року полетів його тримоторний варіант, який незабаром завоював міжнародне визнання.