Haementeria ghilianii

Загальна довжина досягає 45,7 см (зазвичай — 30 см), завширшки 10 см. У них 1 пара очей. Хоботок становить до 15,2 см. Має широке, ланцетоподібне, сплощене тіло, велику передню і малопомітну задню присоску. На передній присосці є досить великий ротовий отвір. Її горлянка висувається назовні.

Забарвлення дорослих особин зелено-коричневе. У молодих особин є переривчаста поздовжня смуга з кольорових плям і рядки плям на кожному третьому вторинному сегменті.

Зустрічається в прибережних водоймах. Ховається під камінням або серед опалого листя, де проводить переважний час. Разом з тим добре плаває. Є тимчасовим кровосисним ектопаразитом. Живиться кров'ю ссавців шляхом введення в шкіру хазяїна хобітка, висмоктуючи кров з досить великих судин. Молодь полює на амфібії, дорослі особини — на кайманів, анаконд, капібар та свійську худобу. Декілька п'явок здатні вбити корову. Можуть нападати на людину.

Близько 15 мл крові всмоктується через хоботок зі швидкістю приблизно 0,14 мл/хв. При цьому в хоботку є білок гементін для запобігання утворення фібрину. Процес перетравлення крові в кишківнику здійснюється досить повільно. Тому після насичення за один раз п'явка тривалий час може обходитися без їжі.

Є гермафродитом. В обох особин виділяється сім'яний і на паску (клітелумі)) — особливої частини покриву — з'являється слизовий кокон, який містить білок альбумін. Потім п'явки прикріплюють одна до одної сперматофори. В ході скидання з тіла в кокон з жіночого статевого отвору надходять запліднені яйцеклітини. Потім він замикається і в коконі починають розвиватися ембріони. Піклується про потомство: кокон з яйцями п'явка прикріплює до черевної сторони тіла і носить на собі до вилуплення потомства. Молоді п'явки на тілі матері доставляються до хазяїна самиці, де вперше смокчуть кров.

Тривалість життя становить до 20 років.

Поширена в басейні річки Амазонка — у Французькій Гвіані та Венесуелі.

На тепер її штучно розводять в Університеті Каліфорнії в Берклі. В її слині містяться кілька антикоагулянтів — гементін, тридегін і гілантен, які уповільнюють процес зсідання крові та здатні розчиняти тромби. Це дозволяє використовувати властивості слини Haementeria ghilianii для лікування серцево-судинних захворювань.

«Бабусю Мозес» (Grandma Moses) спіймав доктор Р. Сойєр у 1970-х роках. Від неї було отримано потомство понад 750 особин за 3 роки, що дало початок лабораторної популяції. Надалі за результатами дослідження цих п'явок було опубліковано близько 46 наукових статей. Після її смерті була здана на зберігання в колекцію Кафедри зоології безхребетних Національного Музею природної історії, Смітсонівського інституту під номером USNM 59930.

• Sawyer R. T., Lepont F., Stuart D.K., Kramer A.P. Growth and reproduction of the giant glossiphoniid leech Haementeria ghilianii. Biol Bull. 1981;160-322
• Malinconico S.M., Katz J.B., Budzynski A.Z. Hementin: anticoagulant protease from the salivary gland of the leech Haementeria ghilianii./J. Lab. Clin. Med., 1984, 103(1):44-58.
• Sawyer R. T., Jones C. P., Munro R. The biological function of hementin in the proboscis of the leech Haementeria ghilianii. Blood Coagul Fibrinolysis. 1991 Feb;2(1):153-9.
• Steven Ryan (1 May 2015). «Amazon Giant Leech (Haementeria ghilianii)». University of Northern British Columbia blogs. Retrieved 14 October 2018. Article with photograph.