Ikarus 255

Ikarus 255 в Талліні

Ikarus 255 загалом не дуже відрізняється від подібних до себе моделей. По цьому автобусу було спроектовано 256 модель Ikarus, яка мала рівно 11 метрів у довжину і у висоту 3.1 метра. Цей автобус має у довжина практично ті ж 11 метрів (якщо точно то 10.97); у висоту цей автобус має лише 2.89 метра, що не могло не сказатися на і без того не найкращому комфорті перевезення. Кузов автобуса вагонного компонування, тримальний, стиль дизайну автобуса лишився без змін — кузов залишився цілком квадратним. Передок автобуса має менший бампер, аніж 250 і 256 модель, він зварний і прикріплений до кузова. У нього вмонтовані протитуманні фари жовтого кольору. Радіатор автобуса неприкритий, на нього прибита емблема Ikarus з номером моделі. Світлотехніка автобуса на передку представлена чотирма або шістьма фарами. 255 модель, як міські автобуси Ikarus 260 i Ikarus 280 здебільшого має по одній підсвітній фарі з кожного боку, фари можуть бути округлими або квадратними (див. фотографію); у квадратні можуть бути об'єднані дві. Вітрове скло автобуса розділено надвоє, склоочисники переміщаються важільно. Боковини автобуса складаються з одного суцільнотягненого листа цинку, покритого пластиком (верхня частини обшивки); нижня частина складається зі зварених оцинкованих листів. У автобуса є кілька відкидних секцій, у яких може триматися багаж і обладнання для миття автобуса, охолодження двигуна тощо. Попри те, що автобус не найвдалішою моделлю Ikarus'a і ця модель має невисоку ціну та великих строк служби кузова та ходової частини. Ikarus 255 зазвичай у СРСР фарбувалися у червоно-білий колір (червоними були дах і верхня частина боковин, задок і передок; білими була нижня частина кузова і бампер). Також зустрічаються зелено-білі і майже повністю червоні автобуси, з невеликою білою смужкою усередині кузова. Одною з відмінних рис вітрового скла стало те, що вікно стало більшим у висоту. Бокові дзеркала лишилися невеликого розміру. Дверей усього дві штуки, автоматичними є лише передні, вони відкриваються дистанційно з кабіни водія паралельно до кузова. Задні ж двері — механічні (як і у моделі Ikarus 250, у 256 моделі ця проблема вже усунута) і відкриваються, як звичайні механічні двері, самі ж зачинені легко і відкриваються за допомогою ручки. Задня панель цього автобуса така ж, як і у 250 і 256 моделі, окрім меншого бампера і наявності заднього вітрового скла. «Підлога» автобуса досить висока, а саме тому дуже незручна для пасажирів що входять до задньої частини салону (висота підлоги збільшується спереду до заду). Настил підлоги автобуса — з низькоякісного лінолеуму, який швидко забруднюється і швидко псується, хоча іноді фірма (якій належить автобус) або водії розстеляють килим на усю довжину салону. Висота стелі автобуса помітно зменшилася (загальна 290 сантиметрів), а висота у салоні зменшилася до 200 сантиметрів, і стала ще більш «приземленою». Крісла автобуса теж комфортом не відзначаються, вони розташовані на невеликих помостах. Крісла суміжного типу і не можуть розсуватися, до того ж на їхніх спинках крісел відсутні міністолики, а відстань між рядами дуже невелика. Ця проблема була частково вирішена за допомогою встановлення панелі над кріслами, на якій можна тримати сумки. Усього у автобуса 10 рядів місцями 1—45; на самому заді наявні 5 крісел, що є дуже зручними для пасажирів з дітьми (зазвичай у туристичних путівках на останній ряд не набирають 5 людей). Причиною невеликої відстані між рядами є відсутність ряду навпроти задніх дверей. У автобуса вікна не затоновані, проблема з завісками, що погано захищають від сонця вирішена не до кінця, оскільки на 255 моделі часто встановлювалися деталі Ikarus 250. Кабіна водія 255-моделі залишилася така ж, як у 250: кабіна відкритого типу з склом обзору салону. Панель приладів стала цілком прямою; показникові прилади розташовані зліва-направо так: тахометр, спідометр (класичний Ікарусівський на 120 км/год), показник кількості палива, годинник, оливометр та інші допоміжні. Пряма приладова панель змогла умістити у себе усі потрібні прилади, більшість клавіш розташовані прямо під кермом, що додає водієві незручності (хоча на деякі моделі додатково встановлюються додаткові панелі з ухилом у правий бік). Радіо знаходиться з правого боку. Водій має окремі двері входу/виходу. Коробка передач представлена жорстким 6-стпуінчастим важелем. Кермо розташовується з легким ухилом вліво, педаль гальма великого розміру; акселератора — малого. Вентиляція у салоні відбувається через зсувні кватирки на вікнах і обдувні люки примусового обдуву; кондиціонування у кабіні здійснюється через зсувну кватирку.

255 модель Ikarus не відзначилася ані особливим комфортом, ані новими деталями у порівнянні з подібними 250 і 256 моделями. До переваг автобуса належить величезний строк експлуатації кузова і надійна ходова частина (хоча підвіска пневморесорна а не пневматична або пневмоважільна), автобуси випуску кінця 1970-х років іще досі обслуговують міжміські маршрути. Інше перевага автобуса є розширений багажний відсік і великі відсіки для тримання різноманітного обладнання. Автобус загалом не надто відстає за швидкісними показниками від сучасних автобусів і здатен розвинути швидкість понад 100 км/год.

Недоліків конструкції автобуса набагато більше, аніж переваг. Висота кузова зменшилася на 20 сантиметрів порівняно з 250 і 256 моделями, що відчутно зменшувало комфорт перевезення. Настил підлоги автобуса здебільшого обклеєний низькоякісним лінолеумом чи гофром, що швидко забруднюється. Крісла автобуса з встановленими підлокітниками, які не відкидаються і зафіксовані у верхній позиції, що додає пасажирам неприємності. Також недоліком планування є невелика відстань між рядами і те, що крісла майже не відкидаються. Задні двері механічні, тому пасажири відкривають їх власноручно. Вікна залишаються нетонованими, а завіски у основному червоного кольору, що погано захищають від сонця. У автобуса вкрай погана шумоізоляція салону і дуже гучний двигун що особливо гучно «реве» при малій швидкості руху, коли автобус розганяється то шум від коробки передач і переведення швидкості стає ще чутнішим. У автобуса немає жодного з теперішніх «обов'язкових» у автобусах туалету, кавоварки, чайника, VCD та тонованих склопакетів. Керування автобусом теж не має особливого комфорту; хоча кермо легко слухається, воно встановлене не по центру, а з невеликим зсувом уліво. Панель приладів цільна, і більшість потрібних клавіш розміщена прямо під кермовим колесом, додаючи незручностей водієві. Саме через ці недоліки автобуси Ikarus-255 майже не допускалися для туристичних перевезень, хоча у задумі автобус міг стати туристичним, оскільки у нього наявні багажні відсіки.

• Ikarus 256
• Ikarus 250
• Ikarus 211
• Ikarus 55

• Техдані і фотографії на сайті Харків транспортний