Вікно

Вікно в стіні рубленої хати. Музей у Пирогові

На ранньому етапі розвитку цивілізації вікон як таких не було. Давні помешкання усіх регіонів вікон не мали. Аж до Середньовіччя отворами в стінах були просто прорізи, які прикривали шкурами тварин чи тканиною. Для цієї мети використовували також волячий міхур, плівку, зняту з живота тварини, яка пропускала світло всередину житла.

У Стародавньому Римі використовували вікна без скла. Причому їхня форма була прямокутною, однак усередині вікна створювали спеціальні прикраси, у тому числі з каменю. Перші скляні вікна з'явилися в епоху Римської імперії, але дозволити собі таку розкіш могли лише дуже заможні громадяни.

На Русі в XI—XIII століттях склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20-30 см, для чого розплав скла виливали на металеву плиту. Також люди використовували слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла порівняно з вікнами з каламутного товстого скла.

До середини ХV століття в українських хатах вікон не існувало. Замість них у колодах будинку прорізали невеликі отвори — волокові вікна з засувкою. Їхнє призначення здебільшого мало вентиляційний, а не освітлювальний характер, тому що в той час хати будували без комина (курні хати), дим виходив прямо у невелику кімнату. Замість того, аби випускати тепло через двері, висувались волокові вікна, які провітрювали приміщення і не впускали холод у хижу.

Вікна у козацькому курені. Комплекс «Запорозька Січ».

З появою класичної руської печі з димарем на початку ХVІ ст. волокові вікна виявились непотрібними і незручними, бо не пропускали багато світла. Через це маленькі десятисантиметрові отвори замінили вікна, які виготовлялись здебільшого з напівпрозорого волового міхура (плівки, знятої із сечового міхура або очеревини), смоляних пластин та слюди. Вже у ХVII ст. вікна у хатах почали склити, але не всім цей матеріал був по кишені. Отто фон Гун, описуючи село в околицях Яготина, зазначав, що «вікна там кожний господар робить такої величини, яке має шкло, що його пощастило йому здобути». Вікна селян були з товстого зеленого скла, справжні шибки, згадувані з XVIII століття, траплялися тільки в панів[2].

Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон: у чільній стіні — двоє навпроти печі (перепічні) та третє навпроти столу (застільне, покутне). Робили й маленьке віконце у причілковій стіні (запічне)[3].

Віконні пройми у старовину часто зачиняли віконницями — дерев'яними дверцятами, які могли складатися з одної або двох стулок.

В Україні найчастіше трапляються звичайні прямокутні вікна. Вони складаються зазвичай з кількох стекол (шибок), вставлених у раму, і обладнані кватиркою для провітрювання приміщення. Окремі шибки (або стулки) з'єднуються між собою брусками — середниками. Рама кріпиться у віконній проймі, бокові частини її розширяються назовні і називаються лутками (розм. косяки). Під рамою всередині приміщення розміщається широка дошка — підвіконня чи лутка, зовні — фартух для захисту стіни під вікном від вологи. Ззовні раму можуть оздоблювати наличниками.

У деяких країнах у період Нового часу існував податок на вікна.

• Берлінське вікно — широке тристулкове вікно, зазвичай розміщене у внутрішньому кутку, слугує для освітлення приміщень, утворених перетином двох флігелів будинку.
• Брамантове вікно — вікно з півциркульним, арочним завершенням, включений в обрамлення прямокутного формату.
• «Воляче око» — вікно овальної форми, розміщене над дверним отвором.
• Відьмине вікно — похило розташоване щипцеве вікно.
• Віялове вікно — вікно, верхня частина якого складається з розміщених віялом секторів. Також прийшло з романської культури.
• Венеційське (паладійське) вікно — широке аркове вікно, поділене на три частини.
• Волокове вікно — маленьке прямокутне вікно, заввишки в діаметр колоди зрубу, завширшки до 3 метрів. Зсередини їх засували дерев'яними дощечками — во́локами, звідки і пішла назва.
• Дахове вікно — вікно, замонтоване в покриття даху.
• Красне вікно — вікно з рамою, обробленою наличниками. Назву «красне» вікно дістало не лише через те, що зазвичай ці вікна були оздоблені дерев'яною різьбою, а й через те, що через них проходило багато світла.
• Мезонінне вікно — вікно, розміщене над основним рядом вікон для кращого освітлення.
• Вікно другого світла — вікно в темному приміщенні, через яке падає світло з освітленого приміщення.
• Окутне вікно — кутове вікно.
• Панорамне вікно — широке вікно від підлоги до стелі, крізь яке відкривається найкращий вид у будинку. Зазвичай займає одну стіну.
• Троянда — велике кругле вікно над входом з ажурним переплетенням у вигляді променів, що радіально виходять із центру.
• «Риб'ячий міхур» — віконний отвір складної криволінійної форми (у пізній готиці).
• Сліпе вікно — ніша в стіні, що імітує віконний отвір[4].
• Люкарна (голубни́к) — вікно на схилі даху.
• Флорентійське вікно — вікно, що складається з декількох арок, об'єднаних однією великою аркою.

Вікно — це елемент стінної або покрівельної конструкції, призначений для зв'язування внутрішнього простору в будівлі з навколишнім світом, природного освітлення приміщень, їхньої вентиляції, захисту від атмосферних і шумових дій. Складається з віконного отвору з відкосами, віконного блоку, системи ущільнення монтажних швів, підвіконної дошки, деталей збіжника й облицювань; віконний блок — світлопрозора конструкція, призначена для природного освітлення приміщення, його вентиляції і захисту від атмосферних і шумових дій.

У сучасних вікнах використовують переважно склопакети, рідше (коли не потрібна теплоізоляція) — одиничне скло.

Вікна розрізняються:

• за призначенням: для житлових, громадських, промислових будівель;
• за конструкціями: з окремими рамами, зі спареними рамами, зі склопакетами;
• за матеріалом: з дерева, металу (алюмінієві вікна, вікна з нержавіючої сталі), полівінілхлориду (ПВХ), склопластику (склокомпозиту), комбіновані дерев'яно-металеві, комбіновані дерев'яно-метало-пластикові.

Сучасні віконні рами мають спеціальні ущільнювачі, що дають змогу зробити мінімальними втрати тепла через щілини у вікнах, проте найефективніші вони в разі наявності в будинку системи припливної вентиляції. За відсутності подібних систем вікна бажано оснащувати системами провітрювання, які регулюють потік повітря.

Віконні конструкції захищають житло від во́гкості, пилу, шуму, а також інших негативних чинників. Залежно від матеріалу, з якого виготовлена віконна конструкція, вікна мають різні характеристики за теплоізоляційними властивостями, шумоізоляцією, довговічністю, екологічністю та стійкістю до атмосферних впливів.

Сучасні вікна є досить складною конструкцією, що складається з таких елементів:

• віконний профіль (віконна коробка і стулка)
• внутрішнє заповнення (склопакет або ПВХ плита)
• фурнітура (елементи замикання, віконні ручки, декоративні накладки на петлі)

За способом відчинення вікна поділяють на:

• двосту́лкові, двопільні
• поворотно-ухильні
• нижньо- і верхньопідвісні
• середньопідвісні
• ухильні

Віконні отвори (прорізи) бувають трьох типів:

• проріз із зовнішньою чвертю
• проріз із внутрішньою чвертю
• проріз без чверті

Залежно від варіанта віконного отвору вимірюють правильні розміри вікна.

Для отвору без чверті:

• ширину віконного отвору визначають як відстань від одного вертикального відкосу вікна до іншого, мінус монтажний проміжок (він становить 15-20 мм з кожного боку залежно від кривини стін, відхилення від вертикалі). Вимірювання проводять ззовні вікна.

• висота віконного отвору — це відстань від верхнього відкосу до зовнішнього водовідливу, яку вимірюють з боку вулиці, мінус монтажний проміжок (якщо вікно комплектують підставним профілем, то мінус висота цього профілю).

• довжину підвіконня вимірюють по довжині старого підвіконня. Якщо підвіконня не встановлене, то за розміром від одного вертикального відкосу до іншого плюс від 50 до 100 мм на кожен бік.

• ширина підвіконня — це відстань від його внутрішнього краю до рами вікна. Зазвичай ширину підвіконня вимірюють з урахуванням вильоту від стіни на 30~70 мм, тобто підвіконня не повинне перекривати радіатор опалення.

• довжину відливу вимірюють як відстань між бічними відкосами вікна з боку вулиці плюс 60~80 мм.

• ширину відливу визначають від його зовнішнього краю до рами вікна. Відлив повинен виступати за зовнішню стіну на 30~50 мм.

Для отвору із зовнішньою та внутрішньою чвертю:

• ширину віконного отвору визначають як відстань від одного вертикального відкосу вікна до іншого, плюс монтажний проміжок на захід у чверть (він становить від 25 до 40 мм на кожен бік залежно від глибини внутрішньої чверті). Вимірювання проводять ззовні вікна.

• висота віконного отвору — це відстань від верхнього відкосу до зовнішнього водовідливу, яку вимірюють з боку вулиці, плюс захід у верхню чверть (якщо вікно комплектують підставними профілем, то відстань від відкосу до відливу і буде висотою вікна. Іноді під відливом є цементне стягування, його висота також впливає на розмір вікна).

• довжину підвіконня вимірюють по довжині старого підвіконня, якщо підвіконня не встановлене, то за розміром від одного вертикального відкосу до іншого плюс від 50 до 100 мм на сторону.

• ширина підвіконня — це відстань від його внутрішнього краю до рами вікна. Зазвичай підвіконня вимірюють з урахуванням вильоту від стіни на 30~70 мм, тобто підвіконня не повинне перекривати радіатор опалення.

• довжину відливу вимірюють як відстань між бічними відкосами вікна з боку вулиці, плюс 60~80 мм, в отворі із зовнішньою чвертю ширина вікна по суті і є довжиною водовідливу.

• ширину відливу визначають від його зовнішнього краю до рами вікна. Відлив повинен виступати за зовнішню стіну на 30~50 мм.

Окремо для внутрішньої чверті потрібно пам'ятати, що вікно потрібно робити меншим настільки, щоб після його встановлення внутрішні чверті не заважали відчиняти його.

З давніх часів вікна були декоративним елементом будівлі, не менш важливим, ніж його двері. Іноді (такий підхід трапляється і зараз, наприклад, в лазнях) у них використовували спеціальне кольорове або напівпрозоре скло з нанесеним на ньому малюнком.

Готичне вікно

Форма вікон також дуже різна. Для середньовічних храмів типові аркові вікна, для класичної традиції, що йде від Паладіо, вікна поділені на три частини — термальні, або італійські.

Виробництво вікон з полівінілхлориду почалося в 1950-х роках у США. У 1959 їх стали встановлювати і в житлових будинках. У 1960-х пластикові вікна з'явилися у Європі, у 1990-х — у країнах СНД.

Вікна є головною причиною небажаних тепловтрат взимку і теплонадходжень улітку. Визначальним у цьому є енергетична ефективність вікон.

Бум використання енергоефективних вікон у багатьох країнах світу почався від часу енергетичної кризи 70-х років. Енергоефективні конструкції, зокрема, вікна, почали застосовуватись в Україні спершу як крик моди, а згодом як цілеспрямована кампанія, що знаходить законодавче трактування і є ефективним засобом заощадження енергоресурсів.

Завдяки розробці підвищених нормативів опору теплопередачі захисних конструкцій житлових і громадських будівель, а також введенню обов'язкової сертифікації віконної продукції, випуск традиційних дерев'яних вікон в спарених (ОС) і роздільних рамах (ОР) за ДЕСТ 11214-86 різко скоротився.

Водночас значно збільшилося використання вікон зі склопакетами, вікон з ПВХ і алюмінію, використання спеціальних покриттів, скла, плівок тощо.

• Ліхтар (архітектура)
• Еркер
• Імпост
• Кватирка
• Склопакет
• Листове скло
• Віконний провітрювач

• Вікно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 167-168. — 1000 екз.
• Вікно // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 125–126. – 912 с.
• The History of Vinyl Windows in America is the Story of Entrepreneurs // FENESTRATION. — 1997. — Червень. — P. 96-118.