Ikarus 250
Ikarus 250 — високопідлоговий міжміський 12-метровий угорський автобус, що вироблявся з 1970 по 1999 рік. За 29-річний час виробництва було випущено близько 130 тисяч таких моделей, дещо видозмінених з модифікацією Ikarus 250-…, перший зразок автобуса виготовлено у 1967 році[1]. Попри те, що автобуси значно застаріли та не відповідають переважній більшості вимог сучасним «лайнерам», вони дуже часто використовуються на міжміських маршрутах та перебувають у доброму технічному стані через просту конструкцію вагонного кузова автобусів 1970-х—1980-х років, які також часто застосовувалися і на автобусах марки «Setra».
| Ikarus 250 | |
|---|---|
.JPG.webp) | |
| Випуск, роки | 1970 — 1999 |
| Характеристики маси | |
| Маса у спорядженому стані, т | 11.000 |
| Маса повного автобуса, т | 16.000 |
| Швидкісні характеристики | |
| Розгін 0-60 км/год за, сек | 19 |
| Місткість, осіб | |
| Місць для сидіння: | 43—60 |
| Стоячих місць (7 осіб/м²) |
не розрахований |
| Повна місткість (8 осіб/м²) |
60 |
| Розміри | |
| Довжина, мм | 12000 |
| Ширина, мм | 2500 |
| Висота , мм | 3200 |
| Колісна база, мм | 6330 |
| Кліренс, мм | 350 |
| Двигун | |
| Тип двигуна | дизельний |
| Назва двигуна | Raba-D2156HM6U |
| Рульове керування | ZF S6-90U |
| Потужність, кВт | 192—250 |
| Коробка передач | |
Загальний опис моделі
Кузов
Модель кузова автобуса Ікарус 250 хоч є не надто звичною для сучасних автобусів, проте була широко популярна на час початку виробництва таких автобусів — зовнішній каркас автобуса вагонного компонування, і лише передок непрямий і похилий. Обшивка автобуса складається зі сталі та забезпечує мінімальну деформацію кузова — обшивка настільки тривка, що не деформується і через 30 років експлуатації.
Проста форма кузова та нескладна технічна будова даної моделі і є причиною відмінного стану автобусів, що від'їздили понад 30 років. На передку автобуса розміщено 2—4 фари (у деяких модифікаціях Ікаруса 250-го розміщено 2 передні фари високої потужності), або ж 4 фари середньої потужності.
По боках автобуса розташовано багажні відсіки для вантажу та поклажі пасажирів, об'єм одного з двох відсіку становить 5.3 м³ (разом — 10.6 м³). Ці відсіки відчиняються або вручну за спеціальну витяжну ручку, або кнопкою на панелі приладів.
По боках автобуса розташовано по 6 габаритних вогнів та 6 задніх фар (як у автобусів з того часу, коли Ікаруси 250-ті почали вироблятися). На передку розташовано бампер, що приварений до кузова і буксирувальний пристрій у разі несправності автобуса.
Вікна автобуса невеликого розміру, 2 склоочисники важільні, є функція миття скла, проте вона встановлюється за замовленням.
Двигун
Двигун розташовано ззаду на правому боці автобуса, типу «RABA» середньою потужністю з модифікацій Ікаруса 250-го у 192—250 кВт. Двигун має слабкий глушник, та дуже шумний, що є великим недоліком даної моделі.
Двері
Цей автобус має 2 двері — перші, з електропневмоприводом, відчиняються та зачиняються за допомогою кнопки на панелі приладів та розсуваються за типом усіх туристичних автобусів — важелем відкривають простір та заходять за передній вхід. Задні двері знаходяться з самого заду автобуса перед самим останнім рядком сидінь та відчиняються вручну за натиск важеля.
Салон
Салон автобуса Ікарус-250 хоч і далекий від сучасних автобусів, проте особливих вад не має; у салоні розташовано 43—57 парних крісел з високою спинкою, проте відстань між кріслами невелика — близько 65 сантиметрів між сидіннями; на них встановлено дерев'яні підлокітники, крісла жорсткі та порівняно незручні.
У салоні встановлено плафонову підсвітку з 8 ламп, замість люка примусового обдуву зроблено 3 люки, що працюють як кондиціонери. Опалення проведене по панелях, що унизу сидінь. З самого заду розташовано 5 крісел та у тій частині салону найбільш шумно та спекотно через потужний дизельний двигун Raba-D2156HM6U(Т). Крісла також можуть слабо відкидатися за допомогою кнопки на підлокітниках, приблизно на 100—110 °. Місце водія зроблене за схожим стилем, як і крісло, на панелі приладів багато важелів та кнопок і 5 стрілкових приладів, як спідометр (доволі простий, максимальна позначка — 120 км/год, таку швидкість автобус розвинути може), тахометр (2.8 тисяч оборотів за секунду) та кілька допоміжних приладів (вольтметр, бензинометр), які додатковим світлом не освічуються. Кермова система ZF S6-90U; є 6 передач що переключаються приблизно так: 1 — 0—20 км/год; 2 — 20—40 км/год 3 — 45—68 км/год; 4 — 70—90 км/год і 5 — 90—120 км/год; 6 передача («R») — заднього ходу до швидкості 26 км/год. Спідометр зроблено з одометром; спідометр підлягає заміні схожої моделі спідометра, що застосовувалася на моделях автобусів «ROCAR DAC» та тролейбусів «ROCAR E187». Тахометр розміщено на лівій частині панелі.
Дверей спеціально для водія немає, тому перегородки, як і самої кабіни немає.
Біля водія розміщається запасне відкидне місце для екскурсовода чи другого водія, у випадку праці автобуса на екскурсіях туристів містом, до обладнання автобуса можне додатися мікрофон та навіть інтерактивна дошка. DVD-телевізорів у автобусі немає, хоча вони можуть встановлюватися.
Вікна несуцільні; їх відокремлено спеціальною гумовою рамкою на 5 великих з кожної сторони, вікна зазвичай нетоновані, хоча можуть клеїтися за замовленням. Завіски від сонця часто обрані червоними, що погано захищає від сонця.
Зручності та проблеми конструкції
Через час випуску, автобус часто не дотягує до рівня сучасних туристичних лайнерів, не у останню чергу через особливості конструкції автобусів 1970-х років, що мало придатні на переробку через сучасні вимоги до туристичних лайнерів.
Перша та найсерйозніша вада даної машини — це дуже шумний дизельний двигун «Raba-D2156HM6U», що робить шум у більш як 100 децибел надворі, у салоні шум двигуна чутний слабше, проте не набагато (у салоні шум становить 40—70 децибел залежно від місця в салоні). Найбільше автобус шумить, їдучи зі стартовою швидкістю 10—20 км/год на першій передачі.
Другою вадою конструкції стало формування та розміщення крісел, що мало відкидаються, а також мала відстань від ряду до ряду. Через відстань у 60—70 сантиметрів, неможливо встановити додаткові зручності сучасних автобусів, такі як відкидний міні-столик. Проте через цей недолік, середня пасажиромісткість зросла до 51 пасажира.
Немає у автобуса також тонованих вікон та індивідуального обдуву, що існує у більшості туристичних лайнерів. Завіски зазвичай червоного кольору, що слабо захищають від сонця.
Іще одним недоліком залишаються величезні витрати палива, 26—40 літрів дизпалива на 100 кілометрів при швидкості 50—60 км/год. Також недоліком є стандартизована підставка для ніг. Одним з недоліків конструкції є ручні задні двері та їхнє розташування.
Попри численні недоліки, автобус має ряд переваг — у салоні є три повітряні люки для обдуву, що забезпечують потужне кондиціювання автобуса. У салон ведуть лише три невисокі сходинки, що є зручним для людей похилого віку. Підвіска пневматично-контакторна, що забезпечує м'якість перевезення бездоріжжям та вибоїнами.
Крісла розташовані на низькому рівні, рівень підлоги над висотою проїжджої частини невисокий, спека від завантаження салону та часом перевезення нівелюється трьома обдувними люками та двома додатковими вентиляторами на замовлення.
Технічні характеристики
| Повні технічні характеристики моделі Ikarus 250 | |
| Загальні дані | |
| Клас | автобус |
| Призначення | міжміський, екскурсійний, туристичний |
| Роки випуску | 1970—1999 |
| Найперша модель, рік випуску | 1967 |
| Конструкція | |
| Довжина, мм | 12000 |
| Висота, мм | 3200 |
| Ширина, мм | 2500 |
| Колісна база, мм | 6330 |
| Кліренс, мм | 350 |
| Передній звис, мм | 2460 |
| Задній звис, мм | 3180 |
| Споряджена маса, кг | 11000 |
| Повна маса, кг | 16000 |
| Навантаження на передню вісь, кг | 6540 |
| Навантаження на задню вісь, кг | 10800 |
| Кількість дверей, шт | 2 |
| Радіус повороту, м | 10.9 |
| Максимальний кут підйому при повному завантаженні, % | 20 |
| Салон | |
| Загальна пасажиромісткість, чол | 44—57 |
| Об'єм багажних відсіків, м³ | 2×5,3 |
| Маса багажу, кг | 1150 |
| Двигун | |
| Тип двигуна | дизельний |
| Назва | Raba-D2156HM6U (Т) |
| Об'єм паливного бака, літри | 250 |
| Обертальний момент, Нм | 696—883 |
| Шум за швидкості 0—20 км/год, Дб | 100—120 |
| Шум за швидкості 20—40 км/год, Дб | 90 |
| Шум за швидкості 40—60 км/год, Дб | 70 |
| Шум за швидкості 60—80 км/год, Дб | 60 |
| Шум за швидкості 90—120 км/год, Дб | 50 |
| Ступінь компенсації палива, літри | 17 |
| Швидкість та рух | |
| Тип коробки передач | ZF S6-90U |
| Кількість швидкостей, шт | 6 |
| Максимальна швидкість, км/год | 106 (120) |
| Розгін 0—60 км/год, сек | 22 |
| Витрати палива на 100 км при 60 км/год, л | 26.5—40 |
| Гальмівний шлях з 60 км/год, м | 36.6 |
Модифікації Ikarus 250
Через успіх у використанні, автобус Ікарус-250й мав декілька модифікацій, що мали невеликі відмінності кузова, двигуна чи облицювання:
- Ikarus 250.04; Ikarus 250.09; Ikarus 250.12 — саме ці моделі були найперше завезені у СРСР. Такі машини мали лише одні двері, потужність двигуна 192 кінських сил, об'єм двигуна 10.4 л та максимальну швидкість 92 км/год.
- Ikarus 250.22 — автобус випускався з 1977 по 1980 роки. Одне з головних зовнішніх відмінностей вперше отримав широкий пластиковий бампер.
- Ikarus 250.58 — нова розробка Ікаруса, що випускалася з 1980 року.[1]. Нова модифікація отримала шестишвидкісну коробку передач, нову потужність 220 кінських сил та максимальну швидкість 97 км/год.
- Ikarus 250.59 — одна з найчастіше застосованих моделей Ікаруса 250, вироблялася з 1984 року. Отримав автоматичні двері з електропневмоприводом, що рухалися паралельно боку автобуса, отримав максимальну швидкість 106 км/год.
- Ikarus 250.93; Ikarus 250.95 — оновлені та покращені моделі Ікарус-250, що вироблялися на початку 1990-тих років.[1]
Цікаві факти про модель
- дана модель автобусів вироблялася протягом 29 років (1970—1999), що є одним з рекордів тривалості виробництва одної моделі
- автобуси Ікарус-250 були завезені в Україну у 1970-х роках[1], та виконували функції міжміських автобусів, проте у 1990-х, через різку нестачу автобусів на міських маршрутах, працювали на міських маршрутах, як звичайні міські автобуси. Також пристосовані працювати як міські екскурсійні, міжміські і туристичні, проте останніми працюють нечасто через невідповідність до технічних норм сучасних туристичних автобусів.
- незважаючи на свій вік, автобуси досі лишаються у хорошому технічному стані через просту конструкцію та ресурс кузова у термін більш як 50 років
- у задній частині автобуса при знятті кількох сидінь може встановлюватися туалет, холодильник та навіть мінібар.
- колеса автобуса Ікарус-250 застосовуються у більшості автобусів Setra, переважно у старших моделей.
- конструкція дозволяє встановити ще щонайменше 5 додаткових крісел, збільшуючи пасажиромісткість до 60—62 місць.
- у 1968—1971 роках автобус отримав декілька нагород як: Велика срібна ваза союзу Французьких кузовобудівельників; Срібна ваза князівства Монако і Бронзова медаль міжнародного автобусного тижня