Leiv Eiriksson

Після спорудження Leiv Eiriksson вирушило до Анголи, де працювало на протязі кількох наступних років, виконуючи замовлення різних компаній. З лютого 2002-го по квітень 2005-го воно спорудило 17 розвідувальних свердловин, а саме: Funge-1 (замовлена Exxon Mobil, закладена в районі з глибиною моря 1789 метрів та доведена до показника у 4825 метрів), Reco-Reco-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1438 метрів, довжина 3798 метрів), Plutao-1 (BP, глибина моря 2017 метрів, довжина 4452 метра), Negage-1 (Chevron, глибина моря 1444 метра, довжина 3423 метра), Gindungo-1 (Total, глибина моря 1445 метрів, довжина 4776 метрів), Saturno-1 (BP, глибина моря 1804 метра, довжина 3817 метрів), Kakocha-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1029 метрів, довжина 2786 метрів), Marte-1 (BP, глибина моря 1978 метрів, довжина 4193 метра), Cesio-1 (BP, глибина моря 1602 метра, довжина 3010 метрів), Chumbo-1 (BP, глибина моря 1600 метрів, довжина 2978 метрів), Venus-1 (BP, глибина моря 2017 метрів, довжина 4506 метрів), Calulu-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1990 метрів, довжина 3600 метрів), Muteta-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1983 метра, довжина 3432 метра), Pallas-1 )BP, глибина моря 1602 метра, довжина 3770 метрів), Ceres-1 (BP, глибина моря 1632 метра, довжина 4955 метрів), Jinguinga-1 (Exxon Mobil, глибина моря 1959 метрів, довжина 3739 метрів), Muzongue-1 (Exxon Mobil, глибина моря 2134 метра).[4] З усіх цих свердловин лише Funge-1 виявилась сухою[5] і не анонсувались результати Muteta-1 та Jinguinga-1. В інших 14 випадках були відкриті поклади нафти.[6][7][8][9][10][11][12]

Навесні 2005-го судно узялось за спорудження для компанії Total оціночної свердловини Gengibre-2, закладеної в районі з глибиною моря 1696 метрів за два кілометри від розвідувальною свердловиною Gengibre-1. Вона досягла позначки у 4342 метра та дала гарні результати при тестуванні двох горизонтів.[13] Всього до кінця літа 2006-го Leiv Eiriksson провело кампанію зі спорудження для Total шести свердловин, після чого цей нафтогазовий гігант продовжив контракт ще на рік.[14] Під час його виконання було, зокрема, здійснені відкриття нафтових покладів у розвідувальних свердловинах Louro-1 (закладена в районі з глибиною моря 1806 метрів) та Cominhos-1 (споруджена в районі з глибиною моря 1594 метра).[15]

У вересні 2007-го судно полишило Африку та попрямувало на Канарські острова. Тут воно мало пройти регламентні роботи, які мали надати йому змогу працювати у європейських водах.[16]

На початку 2008-го Leiv Eiriksson розпочало роботу за контрактом із енергетичним гігантом Shell. Першим завданням стало спорудження розвідувальної свердловини на структурі South Uist у британському блоці 214/21a (Фареро-Шетландський канал). Досягнуті нею результати не розголошувались.[17]

В травні – липні 2008-го Leiv Eiriksson спорудило у водах Ірландії свердловину West Dooish-1 (12/2-2), розташовану у Атлантичному океані за півтори сотні кілометрів на північний захід від Донегалу в районі з глибиною моря понад 1700 метрів. Втім, і у цьому випадку Shell не розкрила отриманих у свердловині результатів.[18][19]

Наприкінці липня 2008-го судно перейшло до узбережжя Норвегії, де в межах експлуатаційного буріння на гігантському газовому родовищі Ормен-Ланге мало спорудити дві свердловини.[20][21] У червні 2009-го оголосили, що Leiv Eiriksson завершило буріння розвідувальної свердловини 6603/12-1 у Норвезькому морі. Закладена в районі з глибиною моря 1376 метрів, вона досягла глибини у 3805 метрів та виявила на структурі Гро газовий поклад у відкладеннях верхньої крейди[22] (втім, за результатами спорудження наступного року іншою буровою установкою оціночної свердловини ресурси Гро були уточнені як доволі малі).[23]

Того ж літа 2009-го судно здійснювало буріння оціночної свердловини на згаданій вище ірландській структурі South Uist,[24] результати якої так само не розголошували.

У жовтні 2009-го Leiv Eiriksson завершило буріння на Ормен-Ланге оціночної свердловини 6305/5-3 S, яка мала уточнити північні межі родовища. Закладена в в районі з глибиною моря 832 метра, вона досягла глибини у 2815 метрів.[25] Отримані при цьому результати виявились гіршими від первісно очікуваних.

Наприкінці грудня 2009-го Leiv Eiriksson прибуло через протоку Босфор до Чорного моря,[26] де мало спорудити кілька свердловин у турецькому секторі. При цьому для проходження під стамбульськими мостами було необхідно провести підготовчу операцію зі зниження висоти судна. У Чорному морі Leiv Eiriksson на замовлення бразильської компанії Petrobras з лютого по червень 2010-го спорудило свердловину Sinop-1, яка мала протестувати структуру на Валі Андрусова (підняття фундаменту, яке простягається під центральною частиною моря в напрямку північ – південь). Закладена в районі з глибиною моря 2182 метра, свердловина досягнула глибини у 5531 метр, проте зустріла неочікувану послідовність геологічних відкладень та не виявила своїх цільових резервуарів.

Далі з серпня по початок листопада 2010-го судно на замовлення турецької TPAO бурило свердловину Yassıhöyük-1. Закладена за сім десятків кілометрів на північний захід від Зонгуладку в районі з глибиною моря 2020 метрів, вона досягнула довжини у 5343 метра, проте не виявила резервуару у цільовій формації пізньої крейди.[27] Після цього судно перейшло до спорудження ще однієї свердловини на замовлення TPAO – Surmene-1, розташованої дещо менше ніж за сотню кілометрів на північ від Трабзону в районі з глибиною моря 1801 метр. Після кількох місяців буріння Leiv Eiriksson досягнуло глибини у 4800 метрів, після чого роботу довелось перервати через пошкодження колонної головки.

У березні 2011-го Leiv Eiriksson вивели з Чорного моря (можливо відзначити, що того ж дня через Босфор у північному напрямку пройшло бурове судно Deepwater Champion, яке у другій половині року змогло добурити Surmene-1 до проектної глибини).

Наступним завданням стала участь у розвідувальній кампанії на шельфі Гренландії, яку провадила британська компанія Cairn Energy за допомогою двох бурових установок (також задіяли судно Ocean Rig Corcovado). Спершу Leiv Eiriksson узялось за буріння свердловини AT7-1, закладеної в районі з глибиною моря 909 метрів за дві сотні кілометрів від Нуука (південно-західне узбережжя острова). Втім, у певний момент її тимчасово заглушили і перевели судно на спорудження свердловини Delta-1, закладеної в районі з глибиною води 293 метра за три з половиною сотні кілометрів від Аасіаата (так само західне узбережжя Гренландії, проте північніше ніж перший об’єкт). До кінця вересня 2011-го Delta-1 досягнула вертикальної глибини у 2977 метрів, проте не виявила вуглеводнів у цільовом горизонті крейдяного періоду.[28] Далі Leiv Eiriksson повернулось до AT7-1 та завершило її до кінця листопада 2011-го. Свердловина виявила пісковиковий резервуар крейдяного періоду чистою потужністю 53 метра з високою проникністю. Хоча під час буріння зустріли нафто- та газопрояви, проте резервуар виявився заповненим водою, до того ж не було можливості провести дослідження належної якості через поглинання бурового розчину незрозумілого походження та поганий стан стовбуру свердловини.[29]

Роботам у водах Гренландії намагались перешкодити активісти природоохоронної організації Greenpeace. Так, на початку червня судну довелось призупинити операції через входження у заборонену зону навколо нього п’яти швидкісних човнів з грінпісівцями.[30]

На 2012 рік Leiv Eiriksson законтрактували для робіт у так само близькому до полюсу регіоні, проте у іншій півкулі, де дві компанії організували розвідувальне буріння в районі Фолклендських островів. Наприкінці січня на замовлення компанії Borders & Southern Petroleum судно почало спорудження свердловини 61/17-1, закладеної в районі за 140 км на південь від архіпелагу для перевірки припущень щодо нафтогазоносності відкладень крейдяного періоду на структурі Darwin East . У квітні її довели до глибини у 4876 метрів, при цьому виявили поклади газоконденсату у пісковиковому резервуарі гарної якості завтовшки 85 метрів.

У травні – липні 2012-го Leiv Eiriksson пробурило ще одну свердловину для Borders & Southern Petroleum – 61/25-1 на структурі Стеббінг, в районі за 170 км на південь від островів. Свердловину вдалось довести до глибини у 3060 метрів, проте через аномально високий пластовий тиск вона так і не досягнула нижнього цільового інтервалу у верхньокрейдяних відкладеннях. При цьому у третичних відкладеннях отримали газопрояви з пісковикового резервуару поганої якості.

Далі Leiv Eiriksson перейшло в район за дві сотні кілометрів на схід від Фолклендських островів, де компанія Falkland Oil and Gas замовила спорудження свердловини 42/07-01 на структурі Лоліго. У вересні 2012-го свердловину довели до глибини у 4043 метра, при цьому перетнули шість цільових інтервалів третичного вік, у кожному з яких отримали сильні газопрояви.

Нарешті, у вересні – листопаді 2012-го судно пробурило для тієї ж компанії свердловину 31/12-01, закладену за три сотні кілометрів на північний схід від архіпелагу на структурі Scotia. Свердловина досягнула глибини у 5555 метрів та виявила цільовий резервуар крейдяного періоду завтовшки 50 метрів. Звідси отримали сильні газопрояви, проте якість резервуару виявилась поганою.[31]

Починаючи з 2013-го Leiv Eiriksson тривалий час працювало у водах Норвегії, де, зокрема, виконало наступні завдання:

- в липні 2013-го на замовлення консорціуму під операторством Total судно завершило оціночну свердловину 7225/3-2, закладену у Баренцовому морі в районі з глибиною води 377 метрів. Пробурена до глибини у 2171 метр, свердловина підтвердила поширення покладів газового родовища Норварг, пов’язаних із відкладеннями тріасу;

- на початку вересня 2013-го для консорціуму під операторством австрійської OMV Leiv Eiriksson завершив розвідувальну свердловину 7324/8-1, закладену у Баренцевому морі в районі з глибиною води 373 метра. Пробурена до глибини у 905 метрів, свердловина відкрила нафтове родовище Wisting у відкладеннях середньої та ранньої юри;

- наприкінці жовтня 2013-го повідомили, що наступна пробурена для OMV розвідувальна свердловина у Баренцевому морі – 7324/7-1 S – виявилась «сухою». Її спорудили за п’ять кілометрів від тільки-но відкритого родовища Wisting в районі з глибиною моря 413 метрів, при цьому свердловина досягнула глибини у 2454 метра;

- у листопаді 2014-го судно спорудило для Total свердловину 30/4-U1, яка досягла глибини у 1225 метрів та мала за мету уточнити дані про газоконденсатне родовищі Martin Linge (також відоме як Hild), відкрите у Північному морі ще наприкінці 1970-х, проте приготоване для введення в розробку лише у 2010-х;

- у грудні 2014-го Leiv Eiriksson на замовлення консорціуму під операторством Total розпочало буріння у Норвезькому морі на структурі Трелл розвідувальної свердловини 25/5-8. Роботи супроводжувались технічними проблемами (втрата бурового долота), які у підсумку призвели до полишення свердловини;[32]

- у лютому 2014-го Leiv Eiriksson завершило спорудження розвідувальної свердловини 25/5-9, закладеної у Норвезькому морі в районі з глибиною води 121 метр. Свердловина досягла глибини у 2240 метрів та нарешті виявила на структурі Трелл у відкладеннях палеоцену нафтове родовище;

- навесні 2014-го судно спорудило у Північному морі для консорціуму під операторством RWE оціночні свердловини 35/9-11 S та 35/9-11 A (остання становила бічний стовбур та була пробурена з метою отримання кращих зразків керну). Розташовані в районі з глибиною моря 368 метрів, свердловини досягли позначок у 3733 та 3795 метрів відповідно та уточнили поширення покладів вуглеводнів, виявлених за кілька років до того у відкладеннях юри свердловиною 35/9-6 S. Хоча оціночні свердловини і зустріли нафту, проте загальні характеристики резервуару виявились неоптимальними, так що станом на початок 2020-х планів введення в розробку структури 35/9-6 S не існувало;

- з кінця травня до середини осені 2014-го Leiv Eiriksson провадило для Total буріння у Північному морі оціночної свердловини 34/6-3 S (мала уточнити поширення покладів відкритого за пару років до того нафтового родовища Garantiana) та розвідувальної свердловини 34/6-3 A (хоч і була бічним стовбуром попередньої, проте мала завдання протестувати структуру Аккар). Закладені в районі з глибиною моря 381 метр, свердловини досягнули позначки у 4460 метра та 4019 метрі відповідно, при цьому 34/6-3 S отримала гарні результати при тестуванні юрського горизонту, а 34/6-3 A пройшла через нафтонасичений горизонт тієї ж юрської формації, виявивши невелике родовище;

- до кінця 2014-го судно встигло спорудити у Північному морі розвідувальну свердловину 35/9-12 S для консорціуму RWE. Закладена в районі з глибиною моря 358 метрів, свердловина досягла довжини 3531 метр та виявила лише нафтопрояви у відкладеннях верхньої юри;

- у січні 2015-го Leiv Eiriksson узялось за буріння у інтересах консорціуму під операторством Maersk в Норвезькому морі у районі з глибиною води 260 метрів. На структуру Tvillinen South заклали розвідувальну свердловину 6406/6-4, спорудження якої у другій половині лютого довелось припинити через технічні проблеми після досягнення глибини у 1955 метрів;[33]

- навесні 2015-го судно розпочало спорудження у північному морі свердловини 25/6-5 S, яку консорціум Total заклав в районі з глибиною моря 120 метрів для перевірки структури Skirne Øst (також відома як Shango). У квітні свердловина досягла глибини у 2520 метрів та виявила невеликий газовий поклад у відкладеннях середньої юри;

- у травні 2015-го Leiv Eiriksson завершило буріння для OMV розвідувальної свердловини 7324/8-2, закладеної у Баренцовому морі в районі з глибиною води 394 метра для перевірки припущень щодо нафтогазоносності відкладень юри та тріасу на структурі Bjaaland. Свердловина досягла глибини у 815 метрів, проте не змогла виявити вуглеводнів;

- у червні 2015-го судно пробурило для консорціуму під операторством Tullow Oil розвідувальну свердловину 6507/11-11. Закладена у Норвезькому морі в районі з глибиною води 270 метрів, вона досягла довжини у 2875 метрів і пройшла через цільові інтервали у відкладеннях верхньої та середньої юри, вуглеводні у яких були відсутні;

- влітку 2015-го Leiv Eiriksson повернулось до Норвезького моря на структуру Tvillinen South,[34] де зазнало невдачі взимку. На цей раз вдалось довести свердловину 6406/6-4-S до проектної глибини у 4484 метра та виявити у середній юрі невелике газове родовище, яке, втім, визнали некомерційним відкриттям;[35]

- до березня 2016-го судно спорудило у Північному морі для Total розвідувальну свердловину 34/6-4, закладену в районі з глибиною води 390 метрів. Свердловина досягла глибини у 4084 метра, проте не виявила на структурі Uptonia вуглеводнів у цільовому інтервалі нижньої юри.

На цей час на тлі падіння цін на нафту сильно скоротився попит на послуги бурових суден. Ще восени 2015-го власник Leiv Eiriksson анонсував, що наразі не вдалось знайти замовлення для цього судна на період після березня 2016-го і якщо нічого не зміниться, то воно буде виведене у консервацію (cold stack) із можливою опцією подальшої утилізації. Втім, в останній момент з’явився замовник в особі консорціуму під операторством шведської Lundin, який зафрахтував судно для проведення бурової кампанії у все норвезькому секторі Баренцового моря. У другій половині липня 2016-го Leiv Eiriksson розпочало буріння на виявленому в минулі роки нафтогазовому родовищі Альта. Першим завданням було продовжити роботи на розташованій в районі з глибиною моря 397 метрів оціночній свердловині 7220/11-3A (Alta-3), яка тепер проходила під назвою 7220/11-3 AR. Її поглибили від 2105 метрів до глибини у 2575 метрів з метою перевірити припущення про наявність вуглеводнів у породах пермського періоду, крім того, судно провело кілька тестувань включаючи закачування у пласт морської води.

Роботи на Alta-3 завершили до кінця вересня 2016-го після чого Leiv Eiriksson узялось за буріння на структурі Neiden розвідувальної свердловини 7220/6-2 R, закладеної в районі з глибиною моря 387 метрів. У другій половині листопада 2016-го оголосили, що свердловина досягла глибини 1293 метра та виявила невелике нафтогазове родовище у формації пермсько-кам’яновугільного періоду.

Наступною роботою, завершеною до кінця зими 2017-го, стала розвідувальна свердловина 7219/12-1 та її бічний стовбур 7219/12-1 A, споруджені Leiv Eiriksson в районі з глибиною моря 323 метра на структурі Filicudi. Вони досягли глибини у 2475 метрів та 1800 метрів відповідно і виявила поклади нафти та газу – перша у відкладеннях тріасу, а бічний стовбур у породах ранньої юри/пізнього тріасу.

Навесні 2017-го Leiv Eiriksson спорудило оціночну свердловину 7120/1-5 на нафтогазовому родовищі Gohta. Закладена в районі з глибиною моря 344 метра, свердловина досягнула глибини у 2502 метра, проте не виявила поширення покладів вуглеводнів у цільовій формації пермського періоду.

До завершення літа 2017-го судно пробурило оціночну свердловину 7219/12-1 (Alta-4) та її бічний стовбур 7219/12-1 A. Закладені в районі з глибиною моря 402 метра, вони досягли глибини у 2225 метрів та 2027 метрів відповідно та підтвердили поширення покладів родовища Альта у формаціях пізного кам’яновугільного/раннього пермського та пізнього перміського/раннього тріасового періодів.[36]

Наступну розвідувальну свердловину 7220/6-3 Leiv Eiriksson пробурило до кінця вересня 2017-го в районі з глибиною моря 450 метрів. Вона досягнула позначки у 1275 метрів, проте виявила у цільовому пермсько-кам’яновугільному резервуарі лише нафтопрояви.[37]

До кінця осені 2017-го судно споруджувало розвідувальну свердловину 7219/12-2 S та її бічний стовбур 7219/12-2 A, закладені в районі з глибиною моря 337 метрів для перевірки припущень про нафтогазоносність відкладень тріасу та юри на структурі Hufsa. Пробурена до глибини у 2075 метрів 7219/12-2 S виявила газовий поклад, розміри якого не дозволяли визнати його комерційним. 7219/12-2 A дійшла до позначки у 1878 метрів та була визнана «сухою».[38]

[39]

Нарешті, у першій половині січня 2018-го завершили роботи на черговій розвідувальній свердловині7219/12-3 S, закладеній в районі з глибиною моря 313 метрів для перевірки припущень про нафтогазоносність відкладень тріасу та юри на структурі. Пробурена до глибини у 2682 метра, вони виявила у цільових формаціях численні насичені водою резервуари, а тому була визнана «сухою».

Після цього Leiv Eiriksson вирушило для проведення робіт з постійної консервації свердловини 7219/12-1 (взимку 2017-го, після виявлення тут покладів вуглеводнів, свердловину залишили у тимчасовій консервації).[40][41]

Існуючий фрахт судна судна завершувався наприкінці лютого, проте власнику вдалось укласти новий контракт з Lundin Petroleum, до виконання якого збирались узятись в середині квітня 2018-го. Втім, проведена інспекція виявила ряд недоліків, тому другий квартал Leiv Eiriksson витратив на їх виправлення.[42][43][44]

Після цього судно нарешті змогло розпочати буріння оціночної свердловини 7220/11-5 S на родовищі Альта, завершеної у вересні 2018-го. Закладена в районі з глибиною води 385 метрів, свердловина досягнула довжини у 3032 метра при фактичній глибині нижче дна моря 1912 метрів. Така різниця пояснювалась головним завданням 7220/11-5 S, яка мала здійснити тривале тестування продуктивного горизонту  пермсько-кам’яновугільного періоду і тому включала горизонтальну секцію завдовжки 32 метра. Два тестування на протязі 30 та 35 днів підтвердили гарні якості резервуару, при цьому було видобуто 110 тисяч м3 вуглеводневої продукції.[45]

Після цього Leiv Eiriksson вирушив до Норвезького моря, де у грудні 2018-го завершив спорудження розвідувальної свердловини 6307/1-1 S, закладеної в районі з глибиною води 237 метрів для перевірки припущень щодо нафтогазоносності відкладень пермського та юрського періодів на структурі Silfari. Свердловина досягнула довжини у 4089 метрів, при цьому у головній цільовій формації не виявилось резервуару, а у іншій пісковиковий резервуар гарної якості виявився заповненим водою.[46]

Далі судно повернулось до Баренцевого моря в район родовища Альта, проте із завданням спорудити розвідувальну свердловину 7121/1-2 S на структурі Pointer/Setter.[47] Закладена в районі з глибиною води 315 метрів, до кінця лютого 2019-го вона досягнула довжини у 3350 метрів і пройшла через кілька цільових горизонтів крейдяного та юрського періодів. Лише в одному з них виявили нафтопрояви у резервуарі поганої якості, тому свердловину визнали «сухою».[48]

Наступним завданням стало буріння розвідувальної свердловини 16/1-31 S та її бічного стовбура 16/1-31 A у центральній частині Північного моря, які мали перевірити структури Jorvik та Tellus East поблизу значного родовища Edvard Grieg. Закладені в районі з глибиною моря свердловини досягли глибини у 2195 та 2625 метрів відповідно та перевірили припущення щодо поширення продуктивних конгломератів тріасового віку на схід від Edvard Grieg (16/1-31 S) та наявності вуглеводнів у тріщинуватих та вивітрених гранітних породах фундаменту (16/1-31 A). У першому випадку відкрили невеликий поклад, який мав комунікацію з Edvard Grieg, після чого свердловину перекласифікували з розвідувальної на оціночну. Другий стовбур також виявив вуглеводні, хоча розмір покладу був ще менший (оцінка видобувних ресурсів нафти від 0,1 до 2 млн тон, газу до 0,2 млрд м3).

Роботи в районі Edvard Grieg завершились у червні 2019-го, після чого Leiv Eiriksson узявся да роботи по спорудженню кількох неглибоких газових свердловин в межах пілотного проекту на розташованому поблизу нафтогазовому родовищі Solveig.[49]

Далі судно у тому ж Північному морі спорудило розвідувальну свердловину 16/5-8 S, закладену в районі з глибиною води 104 метра на структурі Годдо. Завершена у серпні 2019-го, вона досягнула довжини 2443 метра (фактична глибина нижче дна моря 2068 метрів) та перевірила припущення щодо наявності покладів вуглеводнів у тріщинуватих та вивітрених породах фундаменту. Було виявлено невелике нафтове родовище (оцінка видобувних ресурсів нафти від 0,2 до 1,6 млн тон), при цьому припущення щодо його комунікації з нафтовим родовищем Rolvsnes не підтвердилось.[50][51]

Наступне завдання Leiv Eiriksson також було пов’язане із Північним морем, проте на цей раз замовником виступала компанія ConocoPhillips. У листопаді 2019-го судно завершило розвідувальну свердловину 25/7-7, закладену в районі з глибиною моря 127 метрів на структурі Busta. Вона досягнула глибини у 4705 метрів та виявила поклади вуглеводнів у відкладеннях середньої юри.[52][53] Далі Leiv Eiriksson узялось за спорудження іншої розвідувальної свердловини на тій же ліцензійній ділянці – 25/7-8 S. Закладена в районі з глибиною моря 126 метрів на структурі Enniberg, вона у січні 2020-го досягнула довжини 3225 метрів та виявила кілька нафтових та газових покладів у відкладеннях юри та тріасу.[54][55] Нарешті, у лютому 2020-го Leiv Eiriksson на ділянці завершило третю розвідувальну свердловину 25/7-9 S, закладену в районі з глибиною моря 126 метрів для перевірки припущень щодо нафтогазоносності еоценових відкладень структури Hasselbaink. Свердловина досягнула довжини у 1955 метрів, але зустріла у цільовому горизонті лише нафтопрояви.[56]

Наступне завдання судно виконало у Баренцевому морі для компанії Spirit Energy. На початку липня 2020-го воно добурило розвідувальну свердловину 7321/8-2 S, закладену в районі з глибиною моря 466 метрів. Свердловина досягнула довжини у 1874 метра та зустріла кілька пісковикових резервуарів у відкладеннях тріасового, юрського та крейдяного періодів, більшість з яких була заповнена водою, а у інших виявили лише нафто- та газопрояви.[57][58] У серпні 2020-го для тієї ж Spirit Energy пробурили ще одну розвідувальну свердловину16/1-33 S, на цей раз у Північному морі. Закладена в районі з глибиною моря 116 метрів, вона досягнула довжини у 3158 метрів та виявила заповнені водою резервуари юрського та тріасового періодів.[59][60]

Далі Leiv Eiriksson перейшло до Норвезького моря для робіт за новим контрактом з ConocoPhillips. Тут воно споруджувало розвідувальну свердловину 6507/4-1, закладену в районі з глибиною моря 400 метрів на структурі Warka. У першій половині листопада 2020-го оголосили, що вона досягнула глибини у 4985 метрів та виявила у пісковиках верхньої юри газове родовище, запаси якого попередньо оцінили від  8 до 30 млрд м3 нафтового еквіваленту.[61] Нарешті, у грудні 2020-го судно завершило для ConocoPhillips ще одну розвідувальну свердловину 6507/5-10, закладену у Норвезькому морі в районі з глибиною води 355 метрів на структурі Slagugle. Вона досягнула глибини у 2214 метрів та виявила у відкладеннях тріасу та ранньої юри пісковиковий резервуар гарної якості, запаси якого попередньо оцінили від  12 до 32 млрд м3 нафти.[62][63]

Ще у 2019-му власник Leiv Eiriksson компанія Ocean Rig була придбана іншим великим гравцем ринку офшорного буріння Transocean.[64] Остання не змогла знайти нової роботи для Leiv Eiriksson по завершенні останнього контракту з ConocoPhillips у грудні 2020-го і в лютому 2021-го оголосила про наміри демобілізувати судно та його перекласифікацію у актив, що утримується для продажу.[65]