Leonardo da Vinci (1914)

«Леонардо до Вінчі» (італ. Leonardo da Vinci) лінійний корабель типу «Конте ді Кавур» Королівських ВМС Італії періоду Першої світової війни.

Лінійний корабель Leonardo da Vinci
Nave da battaglia RN Leonardo da Vinci
Лінкор Leonardo da Vinci у Таранто
Служба
Тип/клас клас Conte di Cavour
Належність
Королівські ВМС Італії
Порт приписки ГенуяТаранто
Корабельня Cantiere della Foce[1], Генуя
Закладено 18 липня 1910 року
Спущено на воду 14 жовтня 1911 року
Введено в експлуатацію 17 травня 1914 року
Перекваліфікований 17 вересня 1919 року піднятий
Виведений зі складу флоту 26 березня 1923 року
Загибель Затонув 2 серпня 1916 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартне 23.458 т
повне 25.489 т
Довжина 168,9 м
Ширина 28,0 м
Осадка 9,4 м
Бронювання 130—250 мм ватерлінія
24—40 мм палуба
240—280 мм гарматні башти
130—230 мм барбети
180—280 мм рубка
Технічні дані
Рухова установка 20×паровий котел Blechynden
4×парова турбіна Parsons
Гвинти 4×трилопатеві
Потужність 30.700—32.800 к.с. (22.900–24.500 кВт)
Швидкість 21,5 вузлів (39.8 км/год)
Дальність плавання 4.800 м миль/8.900 км (при 10 вузлах/19,5 км/год)
1.000 м миль/1.852 км (при 22 вузлах)
Екіпаж 31 офіцер • 969 матросів
Озброєння
Артилерія 13×305-мм
(3×3; 2×2)
18×120-мм
14×76,2-мм
Торпедно-мінне озброєння ТА 450-мм

Історія створення

Розробка лінкорів розпочалась після інформації про будівництво для австро-угорської Крігсмаріне. Під керівництвом контр-адмірала Едоардо Маздеа. По осі вони отримали п'ять башт з 13 305-мм гарматами (3×тригарматні, 2×двогарматні). На час будівництва заклали лінкори з 360-мм гарматами, через що проект «Леонардо до Вінчі» морально застарів. 305-мм гармати для лінкора виготовляла британська компанія Armstrong Whitworth. На всій довжині корабель отримав подвійне дно і три палуби — бронепалубу, головну та верхню палуби.

Башти головного калібру Leonardo da Vinci

Корабель був закладений 18 липня 1910 року на верфі «Cantiere della Foce» у Генуї. Спущений на воду 14 жовтня 1911 року, вступив у стрій 17 травня 1914 року.

Історія служби

У серпні 1914 року «Леонардо до Вінчі» разом з однотипними «Конте ді Кавур», Giulio Cesare входив до 1-ї дивізії контр-адмірала К. Корсі. На час вступу 24 травня 1915 року Італії у війну «Леонардо до Вінчі» перебував у базі Таранто. Лінкори повинні були блокувати австро-угорські лінкори класу «Вірібус Унітіс», але через загрозу атаки підводних човнів вони мало виходили з баз.

Після ремонту 2 серпня 1916 року на «Леонардо до Вінчі» завантажили, крім основного боєкомплекту, додатковий боєзапас для навчальної стрільби. Загалом на лінкорі було 846 305-мм снарядів, 2866 120-мм снарядів та повний запас палива. Близько 23:00 на лінкорі відчули поштовх. Незабаром з вентиляторів охолодження правого борту пішов дим. Після оголошення сигналу небезпеки дим пішов з-під кормової башти. Було затоплено порохові склади кормових башт, але о 23:16 з вентилятора з'явилось полум'я і пожежа по батареї поширювалась до носу лінкора. Вогонь помітили на сусідніх кораблях. Через 6 хвилин через сильний вибух вода стала заповнювати корпус через відкриті водонепроникні двері. О 23:40 лінкор став занурюватись у воду кормою з креном на лівий борт, через п'ять хвилин перевернувся і затонув на глибині 10 м. Загинуло 21 офіцерів, 227 моряків. У листопаді 1916 року виявили німецьких шпигунів, що організовували диверсії в Італії. На них поклали вину за вибух, хоча це могла бути технічна несправність через надлишок боєзапасу.

Піднятий корпус Leonardo da Vinci. 1920

Корабель мали намір відразу підняти, але спочатку необхідно було вивантажити боєзапас, паливо, зняти гармати заради зменшення ваги. Через розміри доку необхідно було зняти труби, надбудови. Корабель вдалось підняти 17 вересня 1919 року після завершення війни. По спеціально поглибленому каналу корабель відвели до сухого доку. Вибух зробив пробоїни з двох сторін дна, пошкодив значну частину водонепроникних переборок, вода завдала шкоди механізмам. Після першочергових ремонтних робіт з герметизації корпусу 24 січня 1921 року було перевернуто лінкор на кіль. Спочатку його мали намір модернізувати, як і однотипні кораблі, але через пошкодження вартість модернізації значно зросла, і через брак коштів 22 березня 1923 року його продали на брухт.

Перевертання корпусу Leonardo da Vinci. 1920

Джерела

  • Armando Andri, Recuperi navali in basso fondale. Corazzate Leonardo da Vinci, Duilio; Incrociatore Corazziere; Pontone posa massi Cesare, Nuove tecniche di recupero delle navi, Roma, Edizioni dell'Ateneo & Bizzarri, 2009. (італ.)
  • Franco Bargoni, Franco Gay, Corazzate classe Conte di Cavour, Roma, Edizioni Bizzarri, 1972. (італ.)
  • (EN) Francis W. Halsey, The Literary Digest History of the World War. Vol. IX, New York, Cosimo, Inc., 2009. (італ.)
  • Andrea Vento, In silenzio gioite e soffrite: storia dei servizi segreti italiani dal Risorgimento alla Guerra Fredda, Milano, Il Saggiatore s.p.a., 2010, ISBN 88-428-1604-3. (італ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Leonardo da Vinci (1914)

Див. також

Примітки


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.