Leyland Line

Пароплав «Danube» (1856) мав паровий двигун і вітрильне спорядження, побудований для «Bibby» компанії у 1856 році і проданий в «Leyland Line» у 1873 році.

1872 рік. Розпалося товариство «John Bibby, Sons & Co.», яке складалося з компаньйонів (партнерів) в числі яких був Фредерік Річардс Лейленд.[1]

У 1873 році Фредерік Лейленд викупив 21 судно у підприємців братів Bibby, які віддали йому контроль над компанією «John Bibby, Sons & Co.», і Лейленд змінив назву компанії на назву з його власним ім'ям «Leyland Shipping Line».[1]

Компанія розширювалася і стала трансатлантичною торговою компанією[1] у 1876 році, коли почалися рейси до Бостону.[2]

До 1882 року в компанії було 25 пароплавів.[1]

У 1888 році Фредерік Річардс Лейленд відійшов від активного бізнесу, залишивши свого сина Фредеріка Довсона Лейленда (англ. Frederick Dawson Leyland) головним над судноплавною лінією.[1]

4 січня 1892 року Фредерік Лейленд впав і помер на залізничній станції Блекфраярс, залишивши свою компанію без керівника.[1]

Джон Рівз Еллєрман (англ. John Reeves Ellerman) (1862 —), Крістофер Фернес (англ. Christopher Furness) і Генрі О'Гейґен (англ. Henry O'Hagen) сформували компанію, щоб викупити флот у виконавців «Leyland». Еллєрман був призначен керуючим директором.[1] У 1892 році «Frederick Leyland and Co.» була зареєстрована як компанія власників пароплавів з однойменною назвою для здобуття бізнесу.[3] Так Джон Рівз Еллєрман, що очолив консорціум у 1892 році, зробив свій перший крок у судноплавстві. Консорціум придбав «Leyland Line» покійного Фредеріка Річардса Лейленда.

У 1893 році головою стає Еллєрман у віці 31 року.[1]

У 1896 році «Leyland» у співпраці з «Furness, Withy & Co.» приступили до обслуговування пасажирської лінії від Ліверпуля до Нью-Йорка і портів Канади. У 1896 році компанії зіткнулися з «Wilson Line» і в результаті спільної роботи фірма отримала назву «Wilson, Furness & Leyland Line». Співпраця була обмежена виключно в рамках послуг. «Wilsons and Furness-Leyland Line» була зареєстрована 4 вересня 1896 року, щоб поглинути перевезення Лондон-Нью-Йорк компанії «Thomas Wilson, Sons and Co.» з Галля, і перевезення Лондон-Бостон компанії «Frederick Leyland and Co.» з Ліверпуля і «Furness, Withy and Co.» з Лондона з пароплавами і орендованій власністю.[3]

У 1899 році «Leyland» взяла на себе пароплавство «West India & Pacific Steamship Co. Ltd.» і відкрила регулярні рейси до Вест-Індії (Карибський басейн).[1]

У 1900 році компанія придбала «West Indies and Pacific Co.».[1] Компанія «Frederick Leyland and Co.» (1900) була зареєстрована 28 травня 1900 і взяла на себе бізнес «Frederick Leyland and Company» 1892 року.[3] Компанія також тримала практично всі акції «West India and Pacific Steam Navigation Company».[4]

У 1900 році молодий Stanley Lord, який мав сертифікат капітана, стає співробітником великої компанії британських вантажних суден «Leyland Line», яка увібрала в себе «West India and Pacific Steam Navigation Company». Шість років по тому, він отримав свою першу команду. Після командування на трьох суднах він був призначений в 1912 році на судно «California», але це вже в «Ellerman Lines Ltd.»

У 1901 році Еллєрман продав велику частину «Leyland & Co.» американському фінансовому магнату Джону Пірпонту Моргану за 1,2 мільйона $, який негайно, згідно своїх планів, ввів компанію до складу «International Mercantile Marine Company». Говорили, що Морган заплатив на 50% більше реальної вартості.[5] Еллєрман зберіг 20 суден, які не були залучені в торгівлю з США (тобто ті, які працювали в напрямках Середземномор'я, Португалія, Монреаль і Антверпен).[1]

У тому ж 1901 році для забезпечення організації з управління залишившимися суднами Джон Рівз Еллєрман особисто купив компанію грецького судновласника «Papayanni Co.» («Papayanni City and Hall Lines»), що базувалася в Лондоні (або в Ліверпулі?) .[1]

У червні 1901 року «London, Liverpool and Ocean Shipping Co. Ltd.» була створена як материнська компанія для перегляду структури з Еллєрманом, який тримав 52% акцій. У вересні було оголошено, що материнська компанія купила 50% акцій «George Smith's City Line», а через місяць 50% «Hall Line Ltd.» з Ліверпуля і «Westcott and Laurence» з Лондона. Джон Рівз Еллєрман особисто купив баланс акцій двох компаній. В кінці року відбулася масштабна реструктуризація групи з усіма вкладами Еллєрмана проданими батькам за додаткові акції.[1]

У 1902 році назва нової компанії була змінена на «Ellerman Lines Ltd.».[1]