John Bibby & Sons

Джон Біббі (1775-1840) — засновник судноплавної лінії «John Bibby & Co.». Після його смерті в 1840 році — його, мабуть будучи пограбованим, знайдено утопленим — бізнес перейшов його синам і став називатися «John Bibby & Sons». По смерті батька в 1840 році його син Джеймс Біббі перейняв правління на себе — до 1873 року, коли Фредерік Річардс Лейленд одержав контрольний пакет акцій і, з черги, взяв правління на себе). Також в 1840 компанія зупинила свій сервіс пакет-суднами між Паркгейтом (Parkgate) і Дубліном.

В 1844 році Ann Jane Leyland переконала «John Bibby & Sons», найстарішу судноплавну лінію Ліверпуля, взяти до себе як учня її старшого сина Фредеріка Річардс Лейленда.[2]

У 1840-х Густав Крістіан Швабе став молодшим партнером в судноплавній компанії «John Bibby & Sons», яка базувалася в Ліверпулі.[3] У той же час Швабе зустрівся з Едвардом Харланд, тоді Харланд був учнем в Ньюкасл-апон-Тайн в "Robert Stephenson and Company".[4] Швабе домовився для Харланда, щоб його найняли морські інженери «J. & G. Thomson», які будували кораблі для «John Bibby & Sons».[1]

У 1850 році залізні пароплави довели свою вигідність і міцно ввійшли до флоту. Торгівля велася в першу чергу з Середземномор'ям, експортуючи товари британського виробництва в обмін на місцеві сільсько-господарські продукти. Фредерік Річардс Лейленд, як говорили, грав важливу роль для введення в «Bibby» пароплавів в 1850 році для середземноморської торгівлі.

Гвинтовий пароплав Tiber побудувала в 1851 році компанія «J. Reid & Co. Ltd.». Ось що писав про цей пароплав Едвард Джеймс Харланд: "… пароплав для «Bibby and Co» на Клайді, суднобудівник пан Джон Рід (англ. John Read), а двигуни від «J. and G. Thomson», в той час я був з ними (з Томсонами). Пароплав розглядався на предмет екстремальної довжини, яка була 235 футів, в пропорції до ширини, яка була 29 футів. Серйозні побоювання, чи зможе судно встояти в бурхливому морі, були викинуті. Думали, що кораблі в таких пропорціях можуть згинатися і навіть небезпечні. Проте, на мій погляд здавалося, що пароплав мав великий успіх. З цього часу я почав думати і працював над перевагами і недоліками такого судна, розглядаючи це з точок зору судновласника і будівельника. Результат мав перевагу на користь власника судна, і це спричинило труднощі в будівництві відносно суднобудівника. Однак ці труднощі, я думав, можуть бути легко подолані."[5]

У 1854 році спільний сервіс в напрямках Левант, Константинополь і Бейрут розпочали в асоціації з Джеймсом Моссом (англ. James Moss), для якого була сформована «Levant Screw Steam Shipping Co.» і який з 1833 року очолював ще одну судноплавну компанію «James Moss and Co.». Судна «John Bibby, Sons and Co.» "Albanian" и "Corinthian", димові труби якої пофарбовані в жовтий колір, були розташовані лагом до пароплавів Джеймса Мосса на даному маршруті.[6][7]

На політичному фронті в березні 1854 року Наполеон III Бонапарт разом з Великою Британією вирішили, що Туреччині треба запропонувати деякий захист проти російської експансії через Дунай, який призвів до переміщення Союзних експедиційних сил у Варну. Незважаючи на втручання Австрії, яка переконала Росію не починати війну, була оголошена установа на знищення російської військово-морської бази в Севастополі. Незабаром після цього всі пароплави «Bibby» і деякі її вітрильні судна були реквізовані для служби під час Кримської війни, яка продовжувалася до 1856 року, коли був підписаний Паризький договір. Спочатку «Bibby» судна експлуатували між Ліверпулем і Варною, але, коли союзні британські та французькі війська вступили в Кримську війну, запаси стали перевозити до Криму. Після цього судна діяли між Ліверпулем і авангардом висадженим біля Євпаторії.[6]

Пароплав «Danube» (1856) мав паровий двигун і вітрильне спорядження, побудували для «Bibby» компанії у 1856 році і продали в «Leyland Line» у 1873 році.

У 1854 році було завершено будування останнього вітрильного судна компанії Pizarro.[6]

У 1855 році Джозеф М. Біббі помер, залишивши Джона Біббі (II) як єдиного члена сім'ї, який залишився в живих в судноплавній частині бізнесу.[6]

Голова Фредеріка Лейденда, 1879 рік, художник Данте Габрієль Росетті.

У 1857 році «John Bibby & Sons» придбала «Levant Screw Steam Shipping Co.».

Густав Крістіан Швабе, тепер вже ставши фінансистом з Гамбургу, у великій мірі інвестував в «Bibbys».[2]

Міжнародні вантажоперевезення різко змінилося в 1859 році, коли 17 листопада хедив Єгипту і імператриця Франції Євгенія відкрили Суецький канал. Морські шляхи на Далекий Схід і Австралію до цього повинні були йти через мис Доброї Надії, а зараз йшли через Суецький канал, економлячи близько 5000 миль.

Починаючи з 1859 року виходять нові пароплави для «Bibbys» ліній з верфі «E. J. Harland», Белфаст, яка пізніше стала всесвітньо відомою верф'ю «Harland & Wolff Ltd.». Так в 1859 році «E. J. Harland & Co. Ltd.» спустила на воду пароплав Venetian для містера Біббі.[8]

«John Bibby & Sons» була вражена суднами, які були побудовані для неї на верфі «E. J. Harland & Co. Ltd.» в 1859-1860 роках. Тому «John Bibby & Sons» в 1860 році замовила ще шість пароплавів від верфі Едварда Харланда. Судна за дизайном Едварда Харланда були довгі, з вузькими бімсами і з плоским дном; судна стали відомі як "труни Біббі" (англ. "Bibby's coffins").[9][9]

У 1861 році Фредерік Річардс Лейленд стає партнером в фірмі «John Bibby, Sons & Co.», яку до цього звали «John Bibby & Sons».

1872 рік. Товариство «John Bibby, Sons & Co.», що складалося з компаньйонів (партнерів) в числі яких був Фредерік Річардс Лейленд, розпалося.[10]

На 1 січня 1873 року двадцять один пароплав і буксир «Camel» перейшли під контроль Фредеріка Річардс Лейленда.[6]

У 1873 року Фредерік Річардс Лейленд одержав контрольний пакет акцій і взяв правління від Джеймса Біббі на себе, бо Джеймс має намір піти у відставку. Лейленд зберіг за собою право використовувати назву компанії «John Bibby, Sons & Co.» (він не проводив це в життя) і здавати компанію в найм.[11]

Однак, коли Фредерік Річардс Лейленд намагалися замінити Біббі ім'я в назві компанії на його власне ім'я, був протест з боку родини Біббі.[6]

Коли у 1873 році Джеймс Біббі пішов на пенсію, його партнер Фредерік Річардс Лейленд, придбавши контрольний пакет акцій фірмі «John Bibby, Sons & Co.», сформовує свою компанію на базі «Bibbys» під новою назвою «Leyland Shipping Line».[10]

У 1889 році Біббі сім'я вернеться в судноплавний бізнес з заново заснованою компанією «Bibby Brothers & Co.» і новими суднами. Але це вже інша компанія, інші члени родини Біббі і інші пароплави, бо дуже великий період відсутності «Bibbys» тривав десь 16-17 років. Тому не гоже враховувати, що «John Bibby, Sons & Co.» і «Bibby Brothers & Co.» це одна і та ж компанія.