Liv-ex Bordeaux Classification

Відбір вин у класифікацію був повністю заснований на ціновому критерії та стосувались виноробних господарств лівого берега Гаронни (у тому числі регіону Пессак-Леоньян), які виготовляють вино у кількості більшій за 2000 ящиків, без врахування «других» вин цих господарств. У класифікацію увійшли 60 господарств, що на одне господарство менше ніж у класифікації 1855 року. Усі господарства було поділено на 5 категорій аналогічно старій класифікації 1855 року. Проте категорії формувались на основі середньої ціни за пляшку вина.[2] Зокрема:

• «Перші крю» — ціна від 2000 фунтів та вище;
• «Другі Крю» — ціна від 500 до 2000 фунтів;
• «Треті Крю» — ціна від 300 до 500 фунтів;
• «Четверті Крю» — ціна від 250 до 300 фунтів;
• «П'яті Крю» — ціна від 200 до 250 фунтів;

Середні ціни розраховувались за період 2005—2009 років.[3]

Класифікація стосується «перших» вин господарств чиї назви представлено у таблицях нижче. Назва вина не завжди збігається з назвою господарства, а також може бути зміненою за певних обставин.

Серед головних відмінностей класифікації 2009 та 2011 року та офіційної класифікації 1855 року стали:

• господарство Château La Mission Haut-Brion, яке отримало статус «Перше крю». У класифікації 1855 року було відсутнім;
• Château Lynch-Bages піднялось із «п'ятого крю» до «другого крю»;
• Château Palmer піднялось із «третього крю» до «другого крю»;[6]
• Château Lafite Rothschild у класифікації 2011 року перемістилось на 1 місце у рейтингу потіснивши переможця 2009 року Château Latour;
• піднялись із «третього крю» до «другого крю» у 2011 році у порівнянні із 2009 роком господарства Château Duhart Milon, Château Beychevelle та Château Pontet Canet;
• Château Leoville Barton в 2011 році впало у рейтингу із «другого крю» до «третього крю»;[7]

Джек Гібберд заявив, що «другі» вина господарств стали фактором, що ускладнює створення класифікації. Так як на момент створення класифікації 1855 року їх не було, то і у класифікацію «Liv-ex» їх не включили, взявши за основу лише «перші» вина. Проте варто відмітити, що деякі «другі» вина господарств, наприклад, Carruades de Lafite та Forts de Latour при їх включенні у класифікацію могли б цілком впевнено посісти місце в категорії «другі крю».[3]

[8]

Класифікації «Liv-ex» основані на середній ринковій ціні за пляшку. Тому деякі критики подібних класифікацій звертають увагу, що ринкова ціна у сучасних умовах не може бути достатнім ідентифікатором якості. Зокрема зважаючи на подібні до «Liv-ex» класифікації господарства можуть штучно, як маркетинговий хід, підвищувати ціну за пляшку вина, тим самим автоматично підвищуючи себе у рейтингу. При чому якість вина чи виноматеріалу залишається незмінною. У цьому ракурсі можна сказати, що офіційна класифікація 1855 року більш повно висвітлює якісно-цінові характеристики вин. Зокрема при її створенні спирались не тільки на ціну, а і на якісні параметри. Крім того варто відмітити, що у ті часи ціна вина безпосередньо залежала від якості, а не від маркетингової політики.

• Офіційна класифікація вин Бордо 1855 року
• Крю Буржуа
• Класифікація вин регіону Грав
• Класифікація вин регіону Сент-Емільйон