Lockheed L-1011 TriStar

У 60-х роках авіакомпанія American Airlines звернулася до Lockheed і Douglas (пізніше McDonnell Douglas) із запитом на створення авіалайнера меншого ніж Boeing 747, але здатного перевозити велику кількість пасажирів на далекі відстані, наприклад в Лондон і Латинську Америку з аеропортів авіакомпанії, розташованих в Далласі та Нью-Йорку. Lockheed в цілому не був присутній у секторі виробництва цивільних авіалайнерів з кінця 50-х років внаслідок труднощів, пов'язаних з Lockheed L-188 Electra, який зазнав декілька катастроф на початку експлуатації через проблеми з вібрацією крила. Тим не менше, після труднощів, які Lockheed відчував у роботі над своїми військовими програмами, компанія мала намір повернутися на ринок цивільної авіації та засобом для цього кроку став L-1011 TriStar. Спочатку передбачалося створити літак, оснащений двома двигунами, але згодом було вирішено перейти до схеми з третім двигуном. Розрахований на перевезення 400 пасажирів, TriStar мав схему, при якій по одному турбовентиляторного двигуну Rolls-Royce було розташовано під кожним крилом, а третій двигун знаходився біля вертикального стабілізатора. Виробництво велося на заводі Lockheed в Бербенк і Палмдейл в Каліфорнії. TriStar зустрів жорстку конкуренцію з боку Boeing 747 і прямого конкурента Douglas DC-10, побудованого за подібною схемою. У 80-ті роки під час піку побоювань, пов'язаних з надійністю DC- 10, який використовувався більшістю конкурентів, авіакомпанія Trans World Airlines у своїй рекламній літературі оголошувала TriStar одним з найбезпечніших літаків у світі. Однак проти 250 TriStar було продано 446 DC-10 — частково через затримки у виробництві TriStar, частково через те, що версія лайнера зі збільшеною дальністю польоту не була спочатку представлена на ринку. Під державним керівництвом витрати Rolls-Royce жорстко контролювалися, в результаті чого зусилля компанії вилилися у виробництво перших двигунів для TriStar, які потребували значних доробок між першим польотом і введенням в експлуатацію. Конкурент Rolls-Royce, компанія General Electric, швидко розробила двигун CF6 з більшою тягою, що означало можливість виходу на ринок більш важких міжконтинентальних Douglas DC-10-30. Гнучкість, яку надавав потенційним покупцям DC-10 з великою дальністю польоту, поставила під загрозу конкурентоспроможність L-1011. Rolls-Royce взявся за розробку двигунів RB211-524 з підвищеною тягою для модифікацій L-1011-200 і -500, але на це було потрібно багато років роботи.

L- 1011 став першим широкофюзеляжним літаком, який отримав сертифікат FAA на виробництво автоматизованої посадки за приладами, яка дозволяла TriStar здійснювати практично «сліпі» посадки в умовах нульової видимості. Також літак був оснащений унікальною системою прямого управління підйомної силою (DLC), яка дозволяла робити плавний захід на посадку. Система DLC допомагала триматися кривизни глісади на фінальному заході за допомогою автоматичного управління інтерцепторами. Таким чином, замість того, щоб знижатися за допомогою зміни тангажу, система DLC допомагала зберігати положення літака щодо глісади при збереженні постійного кута атаки. Літак мав чотири дубльовані гідравлічні системи (конкуренти DC-10 і MD-11 були оснащені тільки трьома), при виробництві використовувалася унікальна система зварювання для з'єднання фюзеляжних панелей, завдяки якій «L- 1011 » був максимально захищений від корозії.

Щоб досягти окупності проекту, Lockheed було необхідно продати 500 літаків, але до 1981 було оголошено, що виробництво буде припинено з випуском 250-го зразка, і останній літак під замовлення був зібраний в 1984 р. Невдача з TriStar привела до того, що Lockheed пішов з ринку цивільної авіації.

За весь час експлуатації L-1011 було втрачено 11 літаків:

Дата	Бортовий номер	Місце катастрофи	Жертви	Короткий опис
29.12.72	N310EA	Еверглейдс	99/176	Екіпаж відволікся на вирішення проблеми з індикацією положення шасі та не побачив, що втрачає висоту
19.04.74	N31007	Бостон	0/0	Згорів на стоянці. Причини невідомі
19.08.80	HZ-AHK	Ер-Ріяд	301/301	Пожежа на борту, аварійна посадка з непрацюючим другим двигуном. Паніка наземних служб при евакуації лайнера погіршили ситуацію.
02.08.85	N726DA	ІрвІнг, біля Далласа	1+134/163	Захід на посадку за складних метеоумов
03.05.86	4R-ULD	Коломбо	14/128	Під час посадки пасажирів на борт вибухнула бомба
28.06.91	D-AERI	Дюссельдорф	0/0	Згорів в ангарі
30.07.92	N11002	Нью-Йорк	0/292	Перерваний зліт на критичній швидкості. Відмова контрольних приладів
23.08.95	N781DL	Тихий океан	0/236	Декомпресія на ешелоні. Літак повернувся до аеропорту, однак отримав критичні ушкодження і був списаний
06.07.01	C-FTNA	Ліон	0/208	При наборі висоти літак потрапив під сильний град. Сильно пом'ятий літак був списаний
08.08.02	9Q-CHA	Кіншаса	0/200	В польоті відмовив двигун. Повернення до аеропорту, груба посадка
23.08.08	н.д.	Таїф	4+0/0	Під час різки літака, вибухнули залишки пального, яке не злили з баків

23 серпня 2008 в ході демонтажу списаного літака в аеропорту міста Таїф, стався вибух парів гасу в паливному баку. Четверо робочих загинули.

Фігурував у фільмі «Міцний горішок 2», в лівреї авіакомпанії NEA — North East Airlines (вигадана авіакомпанія). В цьому літаку Холі, жінка головного героя — лейтенанта Джона Макклейна (у виконанні Брюса Вілліса), літала над аеропортом Даллеса в Вашингтоні, поки той розбирався з терористами.

У міні-серіалі «Лангольєри» літаком, що потрапив у минуле, був саме L-1011.