Lockheed U-2

У 1953 році ВПС США оголосили тендер на розробку розвідувального літака з польотною висотою до 21,3 тисячі метрів і бойовим радіусом в 2,8 тисячі кілометрів. Висота польоту визначались обмеженнями радянських систем радіолокації. Запрошення до участі в конкурсі отримали компанії Bell Aircraft, Martin Aircraft, Fairchild Engine and Airplane, Lockheed Aircraft Corporation. Skunk Works, підрозділ Lockheed Aircraft Corporation запропонував полегшений варіант літака без шасі, без озброєння і з довгим, як у планера, крилом. Прототип літака отримав назву CL-282, був оснащений реактивним двигуном J73 від винищувача F-104 Starfighter і здійснив перший політ на початку 1954 року, піднявшись на висоту 21,3 тисячі метрів.

В середині 1954 року ВПС США відмовились від замовлення, але розробкою зацікавились в ЦРУ, яке не мало власних розвідувальних літаків. У березні 1955 року ЦРУ за 22,5 мільйона доларів замовили розробку і виробництво 20 розвідувальних літаків U-2 на базі CL-282.

У 1955 р. перший прототип нового літака-розвідника компанії Lockheed — Локгід U-2, який було розроблено та збудовано в умовах суворої секретності, піднявся в повітря. Він мав високі льотні характеристики, які забезпечували йому можливість польотів на великій висоті та на великі віддалі, як наслідок використання ефективних двигунів та вдалого компонування літака. На літаку встановлювався двигун Pratt & Whitney J57 з переробленою системою подачі палива, подовжені крила літака (як у планера) дозволяли збільшувати віддаль польоту за рахунок перемикання двигуна в польоті на малий газ і планерування на довгі дистанції.

Призначений для роботи на висотах понад 20 км, де його виявлення та перехоплення було малоймовірним, літак U-2 був оснащений великою кількістю пристроїв для збору даних. Розвідувальні польоти над країнами Східної Європи почалися 20 червня, а перший політ над СРСР було здійснено 4 липня 1956. Те, що розвідник U-2 все ж залишався вразливим для систем радянських ППО, було продемонстровано 1 травня 1960 р., коли під час чергового польоту над Радянським Союзом цей літак був збитий ракетою класу «земля-повітря». Це був останній політ U-2 над СРСР^{[джерело не вказане 3434 дні]}. Всього над територією СРСР було виконано 24 розвідувальні польоти літаків U-2. Тим не менш, цінність літака U-2 була підтверджена в 1962 р., коли ці літаки виявили підготовку стартових позицій балістичних ракет на Кубі.

Після збиття літака Паверса в СРСР було зроблено спробу скопіювати U-2. Проектуванням машини, що отримала позначення С-13, займалося ОКБ Берієва. Роботи над нею були припинені в травні 1962 року[1].

Сучасні модифікації «U-2S» і «TU-2S» досі перебувають на озброєнні ВПС США. Передбачається, що вони будуть виведені з експлуатації до 2023 року. 4 березня 2014 року, в представленому проекті військового бюджету на 2015 фінансовий рік запропоновано провести повне списання U-2 «Dragon Lady». На момент прийняття рішення альтернативи U-2 не існувало, вартість льотної години складала $32 тис.[2].

• U-2A— базовий варіант з двигуном J57-P-37A, побудовано 48 літаків
• U-2B— двомісний варіант з двигуном J57-P-31; побудовано 5 літаків
• U-2C— покращений одномісний варіант з двигуном J75-P-13 і зміненими повітрозабірниками
• U-2D— покращений двомісний навчальний варіант
• U-2CT— покращений двомісний навчальний варіант, перебудований з U-2D із зміненим розташуванням крісел; відомо про 6 збудованих літаків такого типу;
• U-2G— варіант U-2A з посиленим шасі, посадковим гаком та спойлерами; переобладнано три літаки
• U-2R— збільшений варіант U-2C з підкильовим контейнерами та збільшеним запасом палива; побудовано 12 машин
• U-2RT— покращений двомісний навчальний варіант U-2R; побудована одна машина такого типу;
• U-2EPX— морський розвідувальний варіант моделі U-2R для ВМС США; побудовано 2 примірники
• WU-2— варіант для проведення атмосферних та метеорологічних досліджень;
• TR-1A— новий тактичний варіант моделі TR, побудований на базі U-2R з радаром бічного огляду, оновленою авіонікою та поліпшеним обладнанням РЕБ; побудовано 33 одиниці
• TR-1B— новий двомісний навчальний літак для навчання пілотів TR-1A; побудовано 2 машини
• ER-2— одномісний варіант для дослідження за програмою НАСА;
• U-2S— нове позначення моделі TR-1A; оновлений двигун, поліпшена розвідувальна апаратура, додана ​​система GPS; переобладнана 31 машина;
• TU-2S — нове позначення двомісного навчального варіанта TR-1B з поліпшеним двигуном; переобладнано 4 машини.

З метою зменшення польотної маси літак оснащений всього двома стійками шасі (за схемою двоколісного велосипеда), а на зльоті крила підтримуються додатковими стійками, які після відриву від ЗПС скидаються. При посадці одне з крил спирається безпосередньо на бетон ЗПС через титанову лижу. Зліт і посадка здійснюються з супроводом спортивними автокарами.

• U-2 на авіабазі Beale 39°08′47″ пн. ш. 121°25′58″ зх. д.
• (рос.)U-2 на airwar.ru
• (рос.)Как сбили Фрэнсиса Пауэрса