MAN-Sodomka-Siemens

Назва і етимологія моделі наступна: у німецьких тролейбусів (а також іноді італійських), особливо випуску 1940-х—1950-х років назви моделей не завжди мали цифрові індекси, а складалися з назви виробника шасі, або кузова, і виробника електрообладнання, і вони писалися через дріб, у цьому випадку, MAN/Siemens. Справа також у тому, що часто на спеціальне тролейбусне шасі, яке випускав, наприклад, той же MAN, монтувалися кузови різних виробників, таких як Schumann, Kassbohrer, Wegmann тощо; це явище було досить таки поширеним, і це можна буде побачити з серії статей про німецькі тролейбуси. Тому, можна побачити і такі назви, як MAN-Kassbohrer-Siemens, і таке інше. Проблемою є те, що різні тролейбуси з різного часу випуску могли таким чином мати «одну і ту ж» назву, втім у багатьох машин були і цифрові індекси, наприклад, MAN MPE 4500.

У даного тролейбуса також немає цифрового індексу, тому його назва складається з його виробників:

• M.A.N. — німецька компанія, що виготовила шасі для тролейбуса ;
• Sodomka — чеська компанія, що виготовила кузови для тролейбуса ;
• Siemens Bratislava — відділ компанії Siemens AG, що виготовив електрообладнання та двигун для тролейбуса.

Безпосередньо збирання тролейбусів відбувалося на заводі M.A.N. у Нюрнберзі.

Чимало німецьких тролейбусів мають незвичну довжину, такі машини, як MAN MPE I, MAN MPE 4500 та деякі інші мають довжину не більше 9,5 метри, а буває і менше 9 метрів. Цей тролейбус не став виключенням — його довжина становить 9,18 метра, а враховуючи довжину по кузову — лише 8,81. MAN-Sodomka-Siemens побудований на рамному тролейбусному шасі, що виготовлялося компанією MAN, на якому був змонтований кузов виробництва чехословацької компанії «Sodomka» з міста Високе-Мито. Основою конструкції була суцільнометалева сталева лонжеронна рама, що складалася з двох лонжеронів і кількох поперечин, і має кронштейни для встановлення кузова та інших агрегатів. Каркас кузова був зроблений з міцних сталевих труб, а обшивка виготовлялася зі сталевих листів. Усі тролейбуси цієї моделі були пофарбовані в біло-червоні кольори: дах був білим, а червоним був низ кузова, починаючи від підвіконного молдингу.

Світлотехніка тролейбуса на передку була представлена двома фарами на передній панелі, і ще одною над лобовим склом. Саме лобове скло складалося з 4 частинок. На передку також розміщувався повітрозабірник для контакторної панелі та супутнього електрообладнання, що розміщувалося у передній частині тролейбуса. MAN-Siemens також має декілька інших цікавих особливостей: на задній панелі тролейбуса було наявне запасне колесо, річ досить нехарактерна для тролейбусів, та все ж потрібна. Штанги тролейбуса розміщувалися на одній осі, річ також досить рідкісна, втім у Німеччині такі машини випускалися, були навіть моделі з лише одним штанговим струмоприймачем (MAN MPE I, з кузовом Schumann і електрообладнанням BBC).

MAN-Sodomka-Siemens обладнувався тяговим двигуном Siemens D602C, виготовленим на фірмі Siemens Bratislava. Двигун був 4-полюсним і розвивав потужність у 75 кіловат. З ним тролейбус міг розвинути швидкість до 50 км/год; небагато, втім більшого і не вимагається. Передній міст тролейбуса був виготовлений фірмою «Faust», задній міст, що був ведучим, був виготовлений фірмою M.A.N.. Система керування тяговим двигуном була реостатно-контакторною, фірми Siemens Bratislava. У тролейбуса було три гальмівні системи: електродинамічна, пневматична, і механічна. Останнє гальмо діяло на задні ведучі колеса. Пневматична гальмівна система була виготовлена фірмою «Knorr» (Німеччина). Для функціонування пневматичного гальма був наявний компресор, що приводився у дію від електричного двигуна та слугував для нагнітання стиснутого повітря у два рессівери по 40 літрів кожний. Для живлення низьковольтних ланцюгів застосовувався електродвигун генератор, що перетворював вхідну напругу у 550 Вольт у низьку (12).

Також у тролейбуса була така особливість, як єдині двері для пасажирів: вони розміщувалися у колісній базі і були досить широким (ширина становила 120 сантиметрів). Висота підлоги салону становила 75 сантиметрів від дорожнього покриття. Салон тролейбуса був наближений більше до чеських тролейбусів, ніж до німецьких: сидіння у ньому були суцільними диванами, що встановлювалися один навпроти одного. Ззаду також був наявний п'ятимісний диван. Внутрішня відділка салону виконувалася з дерева. У салоні тролейбуса було 28 сидячих місць, і ще 42 пасажири могли їхати стоячи; таким чином, повна місткість становила 70 чоловік. Для вентиляції салону, бокові вікна могли зсуватися вниз (це показано на зображенні з тролейбусом), а для опалення застосовувалося тепло, що виділялося пуско-гальмівними опорами. Кабіна водія була відділена від салону перегородкою, у водія також були службові ручні двері з лівого боку тролейбуса.

Тролейбуси цієї моделі були випущені спеціально для Братислави, тому ніде більше не працювали. Загалом було випущено 14 екземплярів, 10 у 1941 і 4 у 1942. Кожна з машин відпрацювала близько 15—17 років. Проблемою експлуатації цих машин у 1950-х роках стала відсутність необхідних запчастин, і в кінці 1950-х—на початку 1960-х років машини були списані і здані на металобрухт. На жаль, жодної машини дотепер не збереглося.

Нижче наведені деякі моделі німецьких тролейбусів:

• imhd.sk^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Скан з книги Atlas Trolejbusu, ст. 133