MINERVA

Панцирник MINERVA випускався в період Першої світової війни в Бельгії і вважався першим броньованим автомобілем, прийнятим на озброєння війська у цій війні.

Панцирник MINERVA
MINERVA. 1915 р.
Тип	шасі 26CV
Історія використання
На озброєнні	до 1935
Війни	Перша світова війна
Історія виробництва
Розробник	Шарль Анкар
Виробник	Бельгія, MINERVA Антверпен, Cockerill-Sambre
Виготовлення	серпень-жовтень 1914—1916
Виготовлена кількість	35
Характеристики
Вага	біля 4000 кг
Довжина	4,9 м
Ширина	1,75 м
Висота	2,3 м
Обслуга	3-6
Броня	4 мм панцирні плити фірми Cockerill
Головне озброєння	1×6,5 мм кулемет Hotchkiss Model 1909 Mg.
Двигун	карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Minerva водяного охолодження, 4,4 л 38-40 к.с.
Трансмісія	4-ступінчаста К. П., ланцюговий привід задніх коліс.
Підвіска	залежна 4×4
Дорожній просвіт	база: 3200 мм
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 40 км/год

Спроби використання броньованих автомобілів в бельгійській армії розпочалось з 1912 року, а у серпні 1914 офіцер особливих доручень Генерального Штабу, лейтенант Шарль Анкар покрив 4 мм панцирними листами свій автомобіль марки «Міневра NN». За його прикладом протягом вересня у майстерні концерну Cockerill-Sambre в Обокені покрили панцирними плитами ще декілька «Міневр», які відправили на фронт. Крім того схожим чином було виготовлено панцирники на шасі спортивного автомобіля SAVA. Панцирники не мали башти, а 8 мм кулемет Hotchkiss моделі 1912 встановлювали за щитом. Панцирники мали відкритий зверху корпус без дверей, по якому зовні забирались до середини. Згодом у корпусі появились дверцята, а в останніх модифікаціях кулемати почали встановлювати у сферичних баштах. Згодом кулемети замінили 37 мм французькою гарматою. Екіпаж складався з командира, кулеметника, водія, помічника водія. Панцирники супроводжувала технічна служба, групи велосипедистів чи мотоциклістів. У вересні 1915 добровольчий експедиційний бельгійський корпус з 360 осіб при 10 панцерниках, 7 мотоциклах, 10 вантажівках відбув для участі у боях в Галичині біля Збаража протягом 1916 року. Наприкінці 1917 вони опинились у Києві, де у лютому 1918 бельгійці перед від'їздом пошкодили двигуни і озброєння панцирників. У Бельгії решта панцирників було модернізовано 1919 з встановленням у задній частині рубки понад дахом для введення стрільби стоячи. При модернізації 1928 вони отримали корпус нової форми з куполоподібною баштою з кулеметом чи 37 мм гарматою, використовуючи у підрозділах розвідки. У підрозділах жандармів вцілілі панцирники знаходились ще у 1933-35 роках.