Martin B-26 Marauder

Вже в лютому 1942 року 22-а бомбардувальна група була перекинута на Гаваї, де здійснювала патрульні місії. Пізніше її було перекинуто в Австралію, звідки було здійснено перший бойовий виліт — 5 квітня 1942 року 6 «Мародерів» завдали удару по Рабаулу. В наступні місяці бомбардувальні нальоти на Нову Гвінею продовжувались, зокрема 22-а група брала участь в битві в затоці Мілн в серпні 1942 і в битві при Буна-Гона в січні 1943.

B-26 взяли участь і в битві за Мідвей: вранці 4 червня 1942 року 4 B-26 з Мідвею (по два з 18-ї і 69-ї ескадрилей) спробували торпедувати авіаносець Акагі. Хоча атака провалилась і два B-26 були збиті, ця атака показала що база на Мідвеї ще становить небезпеку і адмірал Нагумо прийняв рішення завдати другого удару. В результаті японські літаки були спорядженні бомбами, а не торпедами, що зіграло свою роль в наступній битві авіаносців. На початку червня B-26 з'явились і над Алеутськими островами, куди було перекинуто три ескадрильї.

Літом 1942 року на Нові Гебриди і Фіджі було перекинуто 38-у групу, але до листопада 1943 року вона залучалась тільки до патрулювання. З листопада група почала діяти над Гуадалканалом і до лютого було виконано 63 бомбардувальні вильоти проти берегових і морських цілей. Проте вже з 1943 року B-26 почали заміняти на B-25, який показав себе легшим в обслуговуванні, що було важливо при поганій інфраструктурі на Тихому океані.[2]

Пошкоджений B-26B 17-ї бомбардувальної групи над Тунісом.

В Північній Африці B-26 діяли в складі 319-ї, 17-ї (прибули в грудні 1942 року) і 320-ї (в квітні 1943) бомбардувальних груп. Вже на початку грудня 319-а група в повному складі тиждень бомбили позиції італо-німецьких військ біля Суса. 3-5 січня дві групи (майже 100 літаків) завдали ударів по аеродромах в Тунісі, а 14 лютого 70 B-26 завдали удару по аеродрому біля Дечимоманну на Сардинії. Масовані бомбардування цілей в Тунісі продовжувались до повного захоплення Північної Африки, після цього вони переключились на Сицилію, Сардинію і південь Італії. Можна відзначити масований наліт літаків всіх трьох груп на склади в Палермо 9 травня 1943 року і масовані бомбардування Сицилії 21 червня.

19 липня 1943 року B-26 взяли участь в нальоті на Рим, а з часом їх цілі зміщувались далі на північ. На початку 1944 року всі три групи B-26 були перебазовані на Сардинію, звідки діяли проти німецьких позицій в Італії. В серпні 17-а і 320-а групи вони підтримували висадку союзників на півдні Франції, пізніше їх передали під керівництво 7-ї армії в складі якої вони воювали до закінчення війни.[2]

Підбитий над Німеччиною B-26. 26 лютого 1945 року.

В Британії американські частини з B-26 з'явились весною 1943 року, коли прибула 322-а бомбардувальна група спеціалізована на денних нальотах на малих висотах. Перший такий наліт відбувся 14 травня проти електростанції в Нідерландах, але операція була провальною — ціль не була вражена, а втрати склали два B-26. Наступний наліт, теж проти цієї ж електростанції, взагалі завершився катастрофою — було збито всі 11 B-26. Після цього було вирішено застосовувати їх для бомбардування з середніх висот, куди не діставали малокаліберні гармати ППО.

Через втрати вильоти було тимчасово припинено, але коли на початку літа в Британію прибуло ще три групи (323-я, 386-а і 387-а), вильоти відновились. 16 липня 1943 року 14 B-26 323-ї групи без втрат розбомбили електростанцію біля Аббевіля. До осені 1943 продовжувались нальоти проти зазлізничних вузлів, аеродромів і об'єктів інфраструктури на території Франції. В листопаді в Британії вже було 7 груп B-26, а до травня 1944 — 10.

Перед висадкою союзників в Нормандії B-26 переключились на знищення мостів, залізничних вузлів, аеродромів і берегових укріплень в районі проведення операції. Але результативність нальотів була низькою — B-26 не знищили жодного моста чи віадука. Ранком 6 червня близько 400 B-26 завдали ударів по пляжах де мав проводитись десант, при цьому удари здійснювались з висоти до кілометра. Після початку висадки B-26 продовжували діяти над полем бою знищуючи укріплені точки німецької армії. Загалом за один день B-26 здійснили 650 бойових вильотів.

Захоплення плацдарму в Франції дозволило перекинути 5 груп B-26 на материк, де вони в основному діяли проти залишків німецьких військ на атлантичному узбережжі, зокрема Бресті. В грудні 1944 року B-26 взяли участь в зупинці німецького наступу в Арденах, під час якого через погану погоду було втрачено 60 B-26, проте ці втрати були швидко відновлені і 26-27 грудня на завдання вилітало 900 B-26 щодня.

В 1945 році почалась поступова заміна B-26 на A-26, останньою операцією B-26 в Європі став бомбардувальний виліт 3 травня, в якому 8 B-26 скинули мітки для 150 A-26. Загалом на Західноєвропейському і Середземноморському ТВД B-26 здійснили близько 130 тисяч вильотів і скинули 76 тонн бомб, втративши 911 літаків.

Після війни три групи B-26 залишились в Європі, як частина окупаційних сил в Німеччині, інші були швидко розформовані. А в 1947 році B-26 було знято з озброєння.[2]

Британські «Мародери» в повітрі над Єгиптом.

В Королівських ВПС Великої Британії «Мародери» використовувались обмежено, ними було оснащено тільки 14-у і 39-у ескадрильї. Перша з 1942 року базувалась в Єгипті звідки діяла проти італійського флоту, в 1943 була переведена в Алжир де продовжила морське патрулювання, а в жовтні 1944 року її було переоснащено «Веллінгтонами». 39-а ескадрилья, базована в Італії, отримала «Мародери» тільки в грудні 1944 року, але встигла використати їх в місіях над Балканами, де підтримувала югославських партизан. Більшість отриманих Британією «Мародери» було передано Південно-африканському союзу, який оснастив ними п'ять ескадрилей, які взяли участь в італійській кампанії.

Порівняно велика кількість B-26 надійшла на озброєння ВПС Вільної Франції. Загалом було оснащено 6 груп, які діяли в Італії і південній Франції. З 1944 року французькі B-26 здійснили майже 5 тисяч вильотів, і простояли на озброєнні до 1947 року.[2]