Douglas A-26 Invader

A-26 бомбардує лінію Зігфрида.

У вересні 1944 року 553-тя бомбардувальна ескадрилья, озброєна «Інвейдерами» почала діяти над територією Франції. Перший бойовий виліт відбувся 6 вересня проти цілей поблизу Бреста. До листопада новими літаками була оснащена ціла 416-а бомбардувальна група, а до весни 1949 таких груп вже було чотири. Ескадрилії комплектувались одночасно модифікаціями A-26B і A-26C, при цьому A-26C використовувались як лідери ударних груп. З січня 1945 «Інвейдери» в складі 47-ї бомбардувальної групи з'явилися на передовій в Італії, де завдавали удари з повітря по німецьких військах і комунікаціях. На початку травня 1945 року в Франції було 489 A-26, а в Італії ще 138.[3]

Пілоти були захоплені маневреністю і легкістю управління, але штурмовик А-26 володів надмірно складною і виснажливою приладовою дошкою, а також — слабкою передньою стійкою шасі, яка легко руйнувалася при посадці. Ліхтар кабіни екіпажу було важко відкрити у разі аварійного залишення машини. З часом ці проблеми були вирішені, й пілоти літака А-26 пишалися опануванням вимогливої, але ефективної бойової машини.

За нетривалий час з моменту появи на фронті до повної капітуляції Німеччини на Європейському ТВД «Інвейдери» здійснили 11 567 вильотів і скинули 18 054 тонн бомб. А-26 був настільки спритним, щоб міг постояти за себе при зустрічі з винищувачами супротивника. 19 лютого 1945 майор Майрон Л. Дарки з 386-ї бомбардувальної групи у Франції записав на свій рахунок «ймовірну перемогу» над гордістю німецької авіації — реактивним винищувачем «Мессершмітт» Me-262.

У Європі з різних причин було втрачено близько 67 «Інвейдерів», але за А-26 лічиться сім підтверджених перемог у повітряних боях.

На Тихому океані «Інвейдер» також прогресував від невдалого початку до досягнення високої ефективності. Ще літом 1944 року перші чотири штурмовики A-26B прибули на Нову Гвінею, де були включені в 3-ю бомбардувальну групу, але до травня 1945 року «Інвейдери» майже не використовувались, екіпажі 3-ї групи здійснювали періодичні нальоти проти Формози.

Після прибуття на Окінаву 41-ї бомбардувальної групи з 102 A-26, останні почали активно використовуватись для бомбардувань цілей на території Японії і Китаю. В липні на Окінаву прибула ще 319-а бомбардувальна група, а загалом до осені 1945 року на цьому театрі діяло близько 250 «Інвейдерів».[3]

A-26B над Кореєю.

Французький B-26 в Індокитаї

Після перемоги над Японією більшість A-26 спочатку були переведені в резервні частини або законсервували, а в строю залишились тільки дві групи — 3-я в Японії і 47-а в Техасі. Але до початку активної фази Корейської війни їх почали повертати в стій і під час війни ВПС США мала близько 120 A-26 базованих в Кореї. Новіша модифікація B-26K активно використовувалась протягом війни в В'єтнамі, але після 1969 року всі вони швидко були зняті з озброєння.

Окрім США B-26 активно використовували Повітряні сили Франції, які отримали близько 200 літаків в 1951 році. Французькі B-26 брали активну участь в війнах в Індокитаї та Алжирі.[3]

Стрілецьке

• A-26B:
  • курсове — 6 × 12,7-мм кулеметів в носовій частині (з серії A-276B-50 — 8 кулеметів в носовій частині і 6 в крилах)
  • захисне — по 2 12,7-мм кулемети в верхній і нижній дистанційно керованих баштах (в A-276B серій -51, -56, -61 і -66 замість нижньої башти встановлювався додатковий паливний бак)
• A-26C:
  • курсове — 2 × 12,7-мм кулемети в носовій частині
  • захисне — по 2 12,7-мм кулемети в верхній і нижній дистанційно керованих баштах

Бомбове

• до 1814 кг в бомбовому відсіку
• 2 × 454 кг бомби на зовнішніх підвісах або 14 × 127-мм некерованих ракет