Nakajima Ki-19

В середині 1930-х років бомбардувальники Mitsubishi Ki-1 та Mitsubishi Ki-20 вже застаріли, і ВПС Імперської армії Японії залишились без важкого бомбардувальника далекої дії. Щоб заповнити прогалину, було закуплено 82 літаки Fiat BR.20, а також оголошений конкурс на розробку власного літака.

Відповідно до замовлення, це мав бути двомоторний чотиримісний літак, здатний нести 750 кг (максимально 1000 кг) бомб, озброєний трьома 7,7-мм кулеметами, і мати шасі, яке складається. Літак мав бути оснащений двигунами Mitsubishi Ha-6 або Nakajima Ha-5. Максимальна швидкість мала бути не менше 400 км/г, час набору висоти 3000 м - не більше 8 хв, тривалість польоту - 5 годин. Оскільки в той час основним противником вважався СРСР, особливу увагу слід було зосередити на можливості експлуатації літака в умовах низьких температур Маньчжурії та Сибіру.

У конкурсі взяли участь фірми Mitsubishi з проєктом літака Ki-21, Nakajima з проєктом Ki-19 та Kawasaki з проєктом Ki-22. Проєкт Ki-22 був відхилений зразу, а фірми Mitsubishi та Nakajima отримали замовлення на побудову прототипів для проведення порівняльних випробувань.

Розробкою літака, який отримав позначення Ki-19, керував Кеніті Мацамура та його заступники Сетсуро Нісімура та Тосіо Мацуда. Вони вже мали досвід з освоєння ліцензійного випуску літака Douglas DC-2. Ними був розроблений середньоплан з обтічним фюзеляжем краплеподібної форми та однокілевим оперенням. Конструкція літака була металева, лише рулі та елерони обтягувались полотном. Літак був оснащений двома двигунами Nakajima Ha-5 потужністю 890 к.с. кожен.

Обидва літаки Ki-19 та Ki-21 були готові у березні 1937 року. Вони були зовнішньо подібні. Порівняльні випробування пройшли протягом квітня-травня у Татікаві, а у червні у Хамамацу пройшли бомбометання. У цілому літаки показали близькі результати. Ki-19 показав кращі результати бомбометання та кращу керованість, Ki-21 мав менше навантаження на крило та кращі льотні характеристики.

Замовники не могли визначитись із переможцем конкурсу, хоча більшість схилялась на користь Ki-21. Тому було вирішено продовжити конкурс із урахуванням виявлених недоліків. Крім того, передбачалась заміна двигунів: на Ki-19 встановили двигун Mitsubishi Ha-6, а на Ki-21 - двигун Nakajima Ha-5 .

Повторні випробування пройшли восени 1937 року. Літаки знову показали близькі результати, які, крім того, перекривали вимоги замовлення. Але через трохи кращі результати та через більшу простоту у виробництві перемогу здобув Ki-21.

• Ki-19 - прототипи
• N-19 - прототип, переобладнаний у транспортний поштовий літак

Три з чотирьох збудованих прототипів Ki-19 були переобладнані у літаючі лабораторії та використовувались фірмою Nakajima до 1943 року для випробування різного обладнання, нових модифікацій гвинтів, двигунів, шасі, гальм і т.п.

Ще один прототип був переобладнаний у цивільний варіант. З нього зняли все озброєння, закрили нижню стрілецьку точку, у верхній зробили кабіну спостерігача-фотографа. Замість бомбового відсіку зробили салон класу «люкс» та багажний відсік, з лівого борту зробили вхідні двері. На літаку встановили цивільне радіообладнання та потужніші мотори, внаслідок чого максимальна швидкість зросла до 425 км/г. Модифікація була закінчена у березні 1939 року, а у квітні літак, який отримав позначення N-19 та цивільний реєстраційний номер J-BACN, був придбаний видавничим концерном «Домей Цусін» та використовувався ним як транспортний та поштовий літак до 1942 року.[1]

• О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. - М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)

• Mitsubishi Ki-21