New Glenn

Blue Origin почали розробку систем для орбітальних польотів людини ще у 2012 році. Існував проект багаторазового першого ступеню ракети-носія, яка повинна була летіти за суборбітальною траєкторією, злітати вертикально, як ракетний ступінь звичайної багатоступінчастої ракети. Далі ступінь відділявся, а верхні ступені продовжували виведення астронавтів на орбіту. До того ж, перший ступінь ракети-носія повинен був виконати вертикальну посадку як це робив суборбітальний агрегатний відсік New Shepard. Потім перший ступінь ракети-носія повинен знову заправитися і використовуватись, що дозволило підвищити надійність і знизити вартість виведення людини в космічний простір.[7] Ракетний прискорювач проектувався, щоб виводити на орбіту розроблювані компанією Blue Origin біконічні космічні кораблі з космонавтами і вантажем. Дизайн корабля передбачав також повернення на Землю в атмосферу Землі на парашутах, так, щоб в подальшому бути використаним знову у майбутніх місіях на довколоземній орбіті.[7]

Blue Origin зуміли виконати загальні системні вимоги до орбітального космічного корабля вже до травня 2012 року.[4][8]

Відразу після цього почались випробування двигуна для ракети-носія багаторазового використання. Випробування тяги на повну потужність для двигуна верхього ступеню BE-3, який працює на рідкому кисні і рідкому водні проводилось у NASA у жовтні 2012 року. Була успішно досягнута повна тяга 100 000 фунтів-сили (близько 440 кН)[9]

Подальші плани запуску орбітальної ракети-носія були анонсовані у 2015 році. До березня 2016 року, назву ракети згадали як Very Big Brother[10][11] було відмічено, що це буде двоступенева рідинна ракета.[5] Її конструкція передбачала багаторазове використання[12] В січні 2016 року компанія Blue Origin заявила, що вони планували оголосити подробиці щодо запуску корабля пізніше, у 2016 році[13]. Тоді і з'явилась інформація, що перший орбітальний запуск планувався зі стартового комплексу у Флориді у 2020 році.[11]  Перший ступінь має оснащуватись рідинними двигунами[14] BE-4, які використовують рідкий метан/рідкий кисень. На другому ступені буде встановлений двигун BE-3, який використовує суміш рідкий водень/рідкий кисень. Кількість двигунів на ступенях не було заявлено. Також нічого не відомо про стартову масу корисного навантаження.[5] Компанія Blue Origin має намір запускати ракети з комплексу LC-36, а збирання буде повністю виконуватись на новому заводі, який розміщений поряд з комплексом, у Exploration Park. Випробування двигунів BE-4 також будуть проводитись у Флориді.[12]

Деякий час компанія планувала на другому ступені використовувати один двигун BE-4 Vacuum з подовженим соплом, оптимізований для роботи у вакуумі. Двигун мав працювати на такому самому паливі і мати ті самі витрати пального, що і двигун першого ступеня.[4]

У вересні 2016 року, Blue Origin повідомила, що ракета матиме назву New Glenn на честь першого астронавта США, який вийшов на орбіту — Джона Гленна.[4]

У 2021, Блю Оріджін зменшила оприлюднену кількість можливість повторних використань до щонайменше 25 польотів,[15] у 2016 компанія заявляла про те, що дизайн розраховано на 100 польотів.

У липні 2021, стало відомо, що Безос започаткував інший проєкт всередині Блю Оріджін, щоб розглянути можливість розроблення повторновикористовного горішнього ступеня, з метою уможливлення зменшення загальної вартості ракети через повторне використання другого ступеня, так само як SpaceX намагається зробити із другим ступенем Старшипа. Проєкт має назву Джарвіс, над ним працює команда відокремлена від інших команд Блю Оріджін таким чином, щоб не бути скутою строгим менеджментом і паперовими процесами.[16]