SpaceX

Space Exploration Technologies Corporation (SpaceX) — американська приватна аерокосмічна компанія, що займається будівництвом космічного транспорту, наданням космічних транспортних послуг та комунікаційних послуг. SpaceX є виробником ряду ракет-носіїв, зокрема, сімейства Falcon та двигунів для них, а також космічних кораблів Dragon (в грузовому і пілотованому варіантах). Крім цього компанія розвиває мережу супутників Starlink, з допомогою яких надає послуги швидкого широкополосого доступу до Всесвітньої мережі. Офіс розташовано в Готорні в Каліфорнії. Компанію створено Ілоном Маском в 2002 році з метою здешевлення виводу вантажів та людей на орбіту та колонізації Марсу в дальшій перспективі.

SpaceX
Тип Приватна компанія
Форма власності Delaware corporationd і приватна компанія
Галузь Аерокосмічна промисловість
Спеціалізація Аерокосмічна техніка
Засновано 6 травня 2002
Засновник(и) Ілон Маск
Штаб-квартира Готорн, Каліфорнія,  США, 33.920624° пн. ш. 118.328182° зх. д. / 33.920624; -118.328182
Ключові особи Ілон Маск (генеральний директор і технічний директор); Гвен Шотуелл (президент)[1]
Продукція

ракетні двигуни,
ракети Falcon,
КК Dragon,
ракета надважкого класу Starship,
мережа супутників зв'язку Starlink,

автономні кораблі-платформи
Послуги Виробництво ракет космічного призначення, космічних кораблів, космічне транспортування
Виторг $2 млрд. (в 2018)[2]
Власник(и) Траст Ілона Маска
(54% equity; 78% voting control)[3]
Співробітники понад 9500 (в 2021)[4]
spacex.com
 SpaceX у Вікісховищі

Серед основних досягнень SpaceX: перша приватна ракета на рідкому паливі, що вийшла на орбіту Землі, (Falcon 1 в 2008), першість серед приватних компаній в доставлені на орбіту та приземлені космічного корабля (Dragon в 2010), першість серед приватних компаній, що відправили корабель до Міжнародній космічній станції (Dragon в 2012), першість в вертикальному зльоті і посадці орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2015), першість в кількаразовому використанні орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2017), перша доставка астронавтів до МКС приватною компанією (SpaceX Crew Dragon Demo-2 в 2020). SpaceX запустила та використала для повторного запуску Falcon 9 вже понад сотню разів.

Наразі SpaceX займається розробкою надважкої ракети Starship, у якої багаторазовим буде не лише нижній ступінь, а і верхній. У вересні 2018 року SpaceX представила першого пасажира для Starship, що полетить з туристичною місією навколо Місяця — DearMoon. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава, політ повинен відбутися в 2023 році.

Компанія також розробляє проект «Starlink» щодо побудови і запуску на певні орбіти мережі супутників зв'язку. Завдяки їм високошвидкісний інтернет буде доступним навіть у віддалених від комунікацій місцях на Землі. Станом на 2021 SpaceX вже вивели на низьку навколоземну орбіту понад 1600 супутників Starlink. Таким чином, це вже найбільше сузір'я супутників в історії, і його розмір, за планами компанії, має вирости до кільканадцяти тисяч в найближчі роки[5] .

Історія

2001—2004: Заснування

У 2001 році Ілон Маск задумав Mars Oasis, проект по посадці мініатюрної експериментальної теплиці та вирощування рослин на Марсі. Він оголосив, що такий проект буде «найдальшим місцем, куди добралось життя» у спробі повернути суспільний інтерес до дослідження космосу та збільшити бюджет NASA[6][7][8]. Маск намагався купити дешеві ракети в Російській Федерації, але повернувся з порожніми руками, не змігши знайти ракети за доступною ціною[9][10]. Під час польоту додому Маск зрозумів, що сам може створити компанію, яка б створювала потрібні йому ракети за доступною ціною. Застосовуючи вертикальну інтеграцію[9], використовуючи дешеві комерційні готові компоненти, коли це можливо, та приймаючи модульний підхід сучасного програмного забезпечення, Маск вважав, що SpaceX може значно знизити ціну запуску.[10]

На початку 2002 року Маск почав шукати співробітників для своєї нової космічної компанії, яка незабаром отримає назву SpaceX. Маск звернувся до інженера-ракетника Тома Мюллера (пізніше технічного директора SpaceX із двигунів) і запросив його стати його бізнес-партнером. Мюллер погодився працювати на Маска, і таким чином народився SpaceX[11] . Штаб-квартира SpaceX була спочатку на складі в Ель-Сегундо, Каліфорнія. До листопада 2005 року в компанії було 160 співробітників[12]. Маск особисто провів інтерв'ю та схвалив усіх перших співробітників SpaceX, а в одному випадку навіть переконав Ларрі Пейджа перевести співробітницю Google із Сан-Франциско до Лос-Анджелеса, щоб її чоловік, потенційний працівник SpaceX, зміг працювати на компанію[13].

Маск заявив, що однією з його цілей разом SpaceX є зниження вартості та підвищення надійності доступу до космосу, в кінцевому підсумку в десять разів[14].

2005—2009: Falcon 1 та перший орбітальний запуск

SpaceX розробила свою першу орбітальну ракету-носій Falcon 1 за приватні кошти[15][16]. Falcon 1 був одноразовою двоступінчастою ракетою-носієм легкого класу. Загальна вартість розробки Falcon 1 становила приблизно від 90 до 100 мільйонів доларів США[17][18]. У 2005 році SpaceX оголосила про плани впровадити комерційну космічну програму пілотованого корабля до кінця десятиліття, ця програма пізніше стане космічним кораблем Dragon[19]. У 2006 році NASA оголосило, що компанія була однією з двох, вибраних для забезпечення демонстраційних контрактів на поповнення екіпажу та вантажу на МКС за програмою COTS[20].

Перші два запуски Falcon 1 були придбані Міністерством оборони США в рамках програми, яка оцінює нові американські ракети-носії, придатні для використання DARPA[16][21][22]. Перші три запуски ракети в період з 2006 по 2008 рік закінчилися невдачами. Ці невдачі майже поклали край компанії, оскільки Маск планував і фінансував для покриття витрат кошти саме на три запуски; Tesla, SolarCity та особисто Маск були майже банкротами одночасно[23]. Ця ситуація болюче впливала на психічний та фізичний стан Ілона Маска[24].

Однак ситуація почала покращуватись, коли 28 вересня 2008 року було здійснено перший успішний запуск з четвертої спроби. Маск розділив свої 30 мільйонів доларів, що залишилися, між SpaceX і Tesla, і NASA уклало перший контракт на Commercial Resupply Services (CRS) із SpaceX в грудні, тим самим фінансово врятувавши компанію[25]. Виходячи з цих факторів і подальших ділових операцій, які вони зробили можливими, Falcon 1 незабаром був знятий з експлуатації, після другого успішного і п'ятого запуску в липні 2009 року; це дозволило SpaceX зосередити ресурси компанії на розробці більшої орбітальної ракети Falcon 9[26]. У цей час Гвінн Шотвелл була підвищена до президента компанії за її роль в успішних переговорах про контракт CRS з NASA[27].

У січні 2005 компанія SpaceX викупила 10%-ву частку британської компанії Surrey Satellite Technology Ltd, розробника космічних апаратів.

Кількість співробітників зростала від 160 у листопаді 2005 до понад 500 в липні 2008. Малий штат співробітників порівняно з іншими організаціями, що запускають ракети-носії подібного класу, пов'язаний з прагненням максимально здешевити запуски.

2010—2012: Falcon 9, Dragon, і контракти NASA
Капсула Dragon після приводнення в океані, грудень 2010, завершення першої операційної місії Dragon COTS-1

Спочатку SpaceX планувала після своєї легкої ракети-носія Falcon 1 працювати ракетою середнього класу, Falcon 5[28]. Натомість у 2005 році SpaceX вирішила продовжити розробку Falcon 9, багаторазового підйомника важчого класу. Розробку Falcon 9 прискорило NASA, яке зобов’язалося придбати кілька комерційних польотів, якщо будуть продемонстровані конкретні можливості. Початок був покладений від програмою Commercial Orbital Transportation Services (COTS) у 2006 році[29]. Загальна сума контракту склала 278 мільйонів доларів США на фінансування розробки космічного корабля Dragon, ракети-носія Falcon 9, і демонстраційних запусків Falcon 9 з Dragon[29]. У рамках цього контракту Falcon 9 був запущений вперше в червні 2010 року з тестовим Dragon Spacecraft Unit, макетом космічного корабля Dragon.

Перший робочий космічний корабель Dragon в грузовому варіанті був запущений у грудні 2010 року на борту COTS Demo Flight 1, другого польоту Falcon 9, і благополучно повернувся на Землю після двох обертів, виконавши всі цілі своєї місії[30]. До грудня 2010 року виробнича лінія SpaceX виробляла один Falcon 9 і один Dragon кожні три місяці[31].

У квітні 2011 року, як частину своєї програми розвитку комерційних екіпажів (англ. Commercial Crew Development, CCDev), NASA уклало контракт на 75 мільйонів доларів США з SpaceX на розробку інтегрованої системи евакуації для Dragon під час підготовки до сертифікації корабля як транспортного засобу для екіпажу МКС[32]. У серпні 2012 року NASA уклало SpaceX твердий контракт на розробку детального проекту всієї системи транспортування екіпажу. Цей контракт включає численні основні технічні та сертифікаційні етапи, льотні випробування без екіпажу, льотні випробування з екіпажем та шість операційних завдань після сертифікації системи[33].

На початку 2012 року приблизно дві третини акцій SpaceX належали Маску[34], а його 70 мільйонів акцій тоді оцінювалися в 875 мільйонів доларів США[35]. Вся SpaceX оцінювалась в 1,3 мільярда доларів США[36]. У травні 2012 року з запуском Dragon C2+ Dragon став першим комерційним космічним кораблем, який доставив вантаж на Міжнародну космічну станцію[37]. Після польоту оцінка приватного капіталу компанії майже подвоїлася до 2,4 мільярда доларів США або ж 20 доларів США за акцію[38][39]. До того часу SpaceX працювала із загальним фінансуванням приблизно в 1 мільярд доларів за перше десятиліття роботи. З них приватний капітал забезпечив приблизно 200 мільйонів доларів, при цьому Маск інвестував приблизно 100 мільйонів власних доларів, інші інвестори вклали приблизно стільки ж[40].

Активна програма SpaceX з повторного використання ракет-носіїв почалася наприкінці 2012 року з тестування маловисотних та низькошвидкісних аспектів технології приземлення (проект Grasshopper). Прототипи Falcon 9 виконували вертикальні зльоти і посадки (VTOL). Наприкінці 2013 року розпочалися високошвидкісні висотні випробування технології повернення в атмосферу розгінних блоків[41].

2013—2015: Комерційні запуски і швидкий ріст
Запуск Falcon 9 з вантажем ORBCOMM OG2-M1, липень 2014
Співробітники SpaceX з Dragon capsule в штабквартирі SpaceX в Hawthorne, California, лютий 2015

SpaceX запустила першу комерційну місію для приватного замовника в 2013 році. У 2014 році SpaceX виграла дев'ять контрактів з 20, за які йшла відкрита конкуренція в усьому світі[42]. Того ж року Arianespace попросила європейські уряди надати додаткові субсидії, щоб протистояти конкуренції з боку SpaceX[43]. Починаючи з 2014 року, можливості та ціни SpaceX також почали впливати на ринок запусків військового вантажу США, на якому протягом майже десятиліття домінував великий американський постачальник запусків United Launch Alliance (ULA). Монополія дозволила цьому американському монополісту збільшити ціну за запуск до понад $400 мільйонів на багато років, в той час як SpaceX запропонував ціну в 5 разів нижчу[44].

У січні 2015 року SpaceX залучила 1 мільярд доларів США від Google і Fidelity в обмін на 8,33% акцій компанії, що означало оцінку компанії приблизно в $12 мільярдів[45]. Того ж місяця SpaceX оголосила про початок розробки нового супутникового сузір’я під назвою Starlink, щоб забезпечити глобальний широкосмуговий Інтернет. У червні наступного року компанія звернулася до федерального уряду з проханням надати дозвіл на початок випробувань проекту[46].

Однак шлях до успіху не був легкий. Перший серйозна невдача Falcon 9 сталася наприкінці червня 2015 року, коли під час сьомої місії поповнення МКС CRS-7 ракета-носій вибухнула черех дві хвилини після старту[47]. Проблема була пов’язана з невдалою сталевою стійкою довжиною 2 фути, яка утримувала посудину високого тиску з гелієм. Через прискорення стійка відвалилася, це дозволило гелію втекти в паливний бак низького тиску, що спричинило аварію[48].

А на початку вересня 2016 року Falcon 9 вибухнув під час операції заповнення паливом під час стандартного передстартового статичного випробування[49]. Корисне навантаження, супутник зв'язку Amos-6 вартістю 200 мільйонів доларів США, було знищено[50]. Вибух був викликаний тим, що рідкий кисень, який використовується як окиснювач, став настільки холодним, що затвердів і підпалив вуглецеві композитні ємності з гелієм[51]. Компанія перервала запуски на чотири місяці, аж поки не стало достеменно зрозуміло, що пішло не так. SpaceX повернувся до польотів в січні 2017 року[52].

2016—2019: Багаторазові ракети і завоювання ринку
Фото з довгою витримкою запуску (зліва) та приземлення під час запуску Falcon 9 flight 20, перше успішне повернення і вертикальна посадка орбітальної ракети-носія.

SpaceX вперше здійснила успішну посадку та відновила першу ступінь ракети-носія у грудні 2015 року під час запуску Falcon 9 Flight 20[53]. У квітні 2016 року компанія здійснила першу успішну посадку на автономний безпілотний корабель-космопорт (ASDS) Of Course I Still Love You в Атлантичному океані[54]. У жовтні 2016 року, після успішного приземлення, SpaceX повідомила, що пропонує своїм клієнтам знижку в розмірі 10%, якщо вони вирішать запустити свій корисний вантаж з допомогою Falcon 9 з відновленою першою ступінню[55].

30 березня 2017 року SpaceX використала повернутий Falcon 9 для виведення супутника SES-10. Це було перший повторний запуск орбітальної ракети-носія, що несе корисний вантаж, знову в космос[56]. Після успішного запуску перша ступінь знову була приземлена та відновлена, отже це стало також першою посадкою повторно використаної ракети орбітального класу[57].

Станом на 2017 рік в SpaceX працювало близько 6000 співробітників, компанія мала контракти на 70 запусків загальною вартістю $10 млрд., серед її клієнтів - NASA, Міністерство оборони США, приватні компанії та уряди різних країн[58]. Починаючи з 2017 компанія SpaceX займає більш-менш стабільну частку всесвітнього ринку комерційних запусків корисних вантажів на орбіту, приблизно 15-20% [59].

11 січня 2019 року SpaceX оголосила, що 10% своєї робочої сили направить, на проекти Starship і Starlink[60]. Будівництво перших прототипів і випробування Starship розпочалося на початку 2019 року у Флориді та Техасі. Пізніше того ж року все будівництво та випробування Starship були перенесені на новий стартовий майданчик SpaceX на півдні Техасу. У травні 2019 року SpaceX також запустила першу велику партію з 60 супутників Starlink, розпочавши розгортання того, що наступного року стане найбільшим комерційним сузір'ям супутників у світі[61].

SpaceX залучила капітал у розмірі 1,33 мільярда доларів США протягом трьох раундів фінансування у 2019 році[62]. До травня 2019 року оцінка SpaceX зросла до 33,3 мільярда доларів США[63] і досягла 36 мільярдів доларів США до березня 2020 року.

30 травня 2020 року SpaceX успішно вивела на орбіту двох астронавтів NASA на космічному кораблі Crew Dragon в рамках місії Crew Dragon Demo-2, зробивши SpaceX першою приватною компанією, яка відправила астронавтів на Міжнародну космічну станцію. Це був перший за 9 років запуск екіпажу з американської землі.[75][76] Місія була запущена зі стартового комплексу 39A космічного центру Кеннеді (LC-39A) Космічного центру імені Кеннеді у Флориді.[77] Після цього НАСА надала дозвіл на повторне використання космічної капсули Crew Dragon для доставки людей у космос. Згодом польоти на кораблях SpaceX стали буденністю. На кінець 2021 компанія успішно запустила вже 5 пілотованих місій на кораблях Dragon 2 у пілотованій версії Crew Dragon. Окрім доставки астронавтів на МКС було також здійснено благодійну місію SpaceX Inspiration4. В ній, одним із чотирьох учасників польоту був мільярдер, глава американської компанії Shift4 Payments 38-річний Джаред Айзекман. До складу екіпажу ввійшли лікар Дитячого лікувально-дослідного госпіталю St. Jude Children's Research Hospital Гейлі Арсено, колишня кандидатка в астронавти NASA Сіан Проктор і інженер компанії Lockheed Martin Кристофер Семброскі.[64]

7 червня 2020 року стало відомо, що Ілон Маск у корпоративній розсилці заявив: головним пріоритетом SpaceX є створення космічного корабля Starship для польотів на Місяць і Марс. Бізнесмен закликав працівників компанії не спочивати на лаврах після успішної місії Crew Dragon.[65]

Станом на березень 2021 року було зроблено кілька тестових запуски корабля Starship (SN8, SN9 та SN10). Три з них на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали. Останній раз 3 березня 2021 року Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але вибухнув через 2 хв після посадки.[66]

Підсумки

В квітні 2021 року SpaceX виконала свій 100-ий запуск[67]. На кінець 2021 року SpaceX успішно приземлила вже 94 бустерів[68]. Серед них є вже два бустери, що були використані 10 разів.

Угоди

У січні 2016 НАСА повідомило, що компанія SpaceX виграла контракт на доставку вантажів до МКС по другій фазі програми Commercial Resupply Services, що розраховано на 2019—2024 роки[69].

У вересні 2021 року компанія разом з Blue Origin та трьома іншими приватними компаніями отримала від NASA $146 млн на розробку проєктів місячних посадкових модулів[70].

Космічні апарати
Зліва направо: Falcon 1, Falcon 9 v1.0, три варіанти Falcon 9 v1.1, три варіанти Falcon 9 v1.2 (Full thrust), два варіанти Falcon 9 v1.2, і Falcon Heavy.

SpaceX виготовляє дві основні космічні ракети-носії: Falcon 1, яка зробила свій перший успішний політ 28 вересня 2008, і велика ракета-носій класу Falcon 9, яка успішно вийшла на заплановану орбіту уже при першому запуску 4 червня 2010.

Планувалося запускати Falcon 5, але розробку було припинено на користь Falcon 9.

SpaceX також розробила пілотований орбітальний човник Dragon, який запускається ракетою-носієм Falcon 9.

Ракети Falcon

SpaceX успішно розробила і запустила в космос ракети-носії

Falcon 1

Перший запуск ракети Falcon 1 планувався на авіабазі Ванденберґ. Запуск носія був перенесений з VAFB через затримки і в кінцевому підсумку стартував з атолу Кваджалейн.

Falcon 1 є невеликим, частково багаторазовим носієм, здатним виводити кілька сотень кілограмів на низьку навколоземну орбіту. Він також функціонував як стенд для розробки концепцій і компонентів для більшої ракети-носія Falcon 9.

Перші запуски Falcon 1 були здійснені в США з Випробувального центр імені Рейгана на острові атолу Кваджалейн у Тихому океані, і були першими спробами виведення ракетою на орбіту вантажу з цього майданчика.

Falcon 1 здійснив свій перший успішний комерційний політ з виведення корисного вантажу на орбіту 13 липня 2009. Це був п'ятий запуск Falcon 1.

Falcon 5

Ракета-носій проміжної вантажопідйомності між Falcon 1 і Falcon 9. Проект було скасовано, оскільки вирішено було зосередитися на проекті Falcon 9.

Falcon 9
тестовий політ Falcon 9

8 вересня 2005 SpaceX оголосила про розробку Falcon 9 — ракети, що має дев'ять двигунів Merlin на першому ступені і має конкурувати з ракетами Дельта IV і Atlas V. Обидві ступені були розроблені для повторного використання.

Компанія придбала тестувальний майданчик МакГрегор, штат Техас неробочої компанії Белл Ейрспейс, де звела найбільший випробувальний стенд для Falcon 9. 22 листопада 2008 випробувано на стенді дев'ять двигунів Merlin 1С для Falcon 9, які видали потужність 350 метричних тонн-сили (3,4МН) тяги.

Перший носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладався і відбувся 4 червня 2010, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти.

А вже третій старт Falcon 9 22 травня 2010 року COTS Demo Flight 2 успішно вивів вантажний космічний корабель Dragon на орбіту, після чого він стикувався з МКС. Це була перша доставка вантажу на станцію приватною фірмою[37].

22 грудня 2015 перший ступінь ракети-носія Falcon 9 Full Thrust, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю[71].

8 квітня 2016 після виведення на орбіту вантажного корабля Dragon ракета-носій Falcon 9 FT здійснила першу вдалу вертикальну посадку на плавучу в Атлантичному океані платформу ASDS[72]. До успішного запуску 8 квітня Space X зробила дві невдалі спроби посадки першого ступеню повторного використання ракети-носія Falcon 9 на плавучу платформу ASDS. У січні зламалася одна з опор. 4 березня при посадці ступінь ракети зруйнувався.

1 вересня 2016 на майданчику SLC-40 на мисі Канаверал під час заливання ракетного палива стався вибух ракети Falcon 9. Ракету із супутником ізраїльської компанії «Spacecom Ltd» було втрачено, постраждалих немає. У результаті інциденту стартову платформу частково зруйновано[73].

14 січня 2017 тридцятий запуск було успішно здійснено зі стартового майданчика SLC-3 на базі Ванденберг у Каліфорнії. Ракета-носій Falcon 9 вивела на орбіту одразу 10 супутників Iridium NEXT 1-10, а перший ступінь успішно повернувся на плавучу платформу в Тихому океані ASDS.[74]

6 березня 2018 р. Компанія SpaceX успішно здійснила запуск ракети-носія Falcon 9 з іспанським супутником зв'язку Hispasat 30W-6 вагою близько шести тонн.[75]

19 квітня 2018 року SpaceX провела успішний запуск космічного телескопа TESS, мисливця за екзопланетами наступного покоління. Запуск був проведений за допомогою ракети-носія Falcon 9, яка стартувала з космодрому на мисі Канаверал. Телескоп TESS під час виконання своєї основної наукової місії простежить за більш ніж 200 тисячами найяскравіших зірок, що знаходяться по сусідству в Сонячною системою, і буде шукати планети, використовуючи традиційний транзитний метод[76].

20 січня 2021 року SpaceX запустила восьмий раз один і той же перший ступінь, вивівши на орбіту супутники Starlink, це був 105-й запуск ракет покоління Falcon 9. Перед цим ще один ступінь полетів 7 раз.[77]

Falcon 9 Full Thrust

Falcon 9 Full Thrust — також відомий як Falcon 9 v1.2 — третя версія SpaceX Falcon 9 орбітального ракети-носія. Проектувалась у 2014—2015, запуски розпочались у грудні 2015. Планується здійснити більше 50 запусків за період 2017—2019. У грудні 2015 версія Falcon 9 Full Thrust здійснила перший запуск на орбіту з вертикальним приземленням першого багаторазового ступеня.

Falcon 9 Full Thrust — це суттєво оновлена версія ракети-носія Falcon 9 v1.1, який здійснив останній політ у січні 2016 року. Були вдосконалені двигуни першого і другого ступеня, збільшений паливний бак другого ступеня і паливне ущільнення, носій здатен виводити корисне навантаження на геостаціонарну орбіту і здійснювати приземлення для повторного використання.[78]

Falcon 9 Block 5

Фінальна модифікація ракети Фалькон 9. В новій модифікації буде збільшена тяга на всіх двигунах, вдосконалені посадкові стійки, буде покращення багаторазового першого ступеня і багато інших.

Falcon Heavy

Ракета-носій Falcon Heavy заявлена найпотужнішою діючою ракетою у світі на момент майбутнього запуску. Розробляється, перший політ призначений на листопад 2016[79]. Перенесено на листопад 2017[80], а потім на грудень 2017 року.[1] У грудні Ілон написав у твітері, що запуск відбудеться у січні 2018.[81] Ракета стартувала 6 лютого 2018 року і запустила на ГЦО автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска.[82]

Starship

10 грудня 2020 року SpaceX провела масштабні льотні випробування прототипу міжпланетного багаторазового космічного корабля Starship SN8. Запуск та підйом на 12,5 кілометрів і точне управління закрилками ракети до точки посадки пройшли вдало, але через замалий тиск палива один з трьох двигунів не працював, тому швидкість приземлення була завеликою. Прототип космічного корабля вдарився об майданчик для посадок і вибухнув.[83]

7 січня 2021 року SpaceX провела передстартовий запуск прототипу міжпланетного багаторазового космічного корабля Starship SN9. Для виправлення проблеми, яка стала причиною аварії SN8, були внесені «незначні зміни». Двигуни прототипу, який встановлено на пусковому комплексі в містечку Бока Чика, штат Техас, вдало пройшли вогневі випробування.[84] Проте сам запуск закінчився вибухом.

Станом на березень 2021 року було зроблено кілька тестових запуски корабля Starship (SN8, SN9 та SN10). Три з них на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали. Останній раз 3 березня 2021 року Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але через 2 хв після посадки вибухнув.[85][66]

Космічний корабель Dragon
Космічний апарат Dragon

Dragon — приватний транспортний космічний корабель компанії SpaceX. Розроблений на замовлення NASA в рамках програми Commercial Orbital Transportation Services (COTS) і призначений для доставки та повернення корисного вантажу і, в перспективі, людей на Міжнародну космічну станцію. Виводиться в космос ракетою-носієм Falcon 9.

Dragon

2005 SpaceX оголосила плани розвитку комерційної пілотованої космічної програми до кінця десятиліття.

18 серпня 2006 НАСА оголосило, що компанія була однією з двох обраних для доставки екіпажів та вантажу до Міжнародної космічної станції (МКС) в рамках програми комерційних орбітальних транспортних послуг (COTS). SpaceX запропонувала здійснювати доставку екіпажів та вантажів шляхом використання корабля Dragon.

Корабель — конусна балістична капсула, здатна вміщувати 7 осіб, або екіпаж і вантажі, для доставки на низьку навколоземну орбіту і повернення на Землю. Запускається ракетою-носієм Falcon 9. Носовий конус транспортного корабля має відкидну кришку, через яку можна відкрити стандартний шлюз після приєднання до американського сегменту МКС.

План НАСА вимагав від SpaceX демонстраційних польотів в період між 2008 і 2010.

Перший політ демонстраційного макета корабля «Dragon» відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал під час першого польоту Falcon 9. Хоча макету «Dragon» не вистачало авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, «Dragon» був запущений 8 грудня 2010, а в другому запуску Falcon 9, він вже штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі.

Під час четвертого польоту, здійсненого 8 жовтня 2012 космічний корабель Falcon 9 вперше вивів на потрібну орбіту корабель «Dragon», який через кілька днів доставив вантаж на МКС.

У період 2013—2015 було здійснено п'ять успішних запусків корабля «Dragon» з вантажем до МКС.

Сьома комерційна місія до МКС[86] була невдалою: 28 червня 2015 через 2 хвилини 19 секунд після запуску двигунів відбувся вибух ракети-носія[87].

8 квітня 2016 під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 було здійснено успішну посадку першого ступеню ракети-носія на плавучу платформу ASDS «Of Course I Still Love You» в Атлантичному океані. Посадка відбулась через 9 хвилин 10 секунд після запуску ракети[88].

Dragon 2

Dragon 2 — приватний пілотований космічний корабель, який розробляється на замовленням NASA у рамках Commercial Crew Development[89][90], призначений для доставки людей на МКС і повернення їх на Землю. Корабель буде виводитись на орбіту ракетою-носієм Falcon 9 зі стартового майданчика LC-39 в космічному центрі Кеннеді. Ця пасажирська версія космічного корабля була презентована 30 травня 2014 Ілоном Маском.

Перший тестовий політ SpaceX DM-1 відбувся 2 березня 2019 (спочатку було заплановано на грудень 2016).

Ракетні двигуни

З моменту заснування компанії SpaceX 2002, компанія розробила три типи ракетних двигунів — Merlin і Kestrel для ракети-носія Falcon, а також двигуни малої тяги Draco RCS для космічного корабля Dragon. SpaceX розробляє ще два ракетні двигуни: SuperDraco і Raptor.

Raptor

У листопаді 2018 року Ілон Маск заявив, що другий ступінь важкої ракети Falcon 9 планується перетворити на зменшений варіант корабля BFR (Big Falcon Rocket) — проєкт отримав назву Starship.[91]

Starship оснащується 6-ма двигунами Raptor (перший ступінь — 31-м), які відрізняє рекордна для ракетних двигунів тягоозброєнність. Система BFR у багаторазовому варіанті розрахована на виведення на навколоземну орбіту до 150 тонн корисного навантаження і повернення на Землю до 50 тонн, а також комфортне транспортування до 100 осіб (по 2-3 особи в каюті) до Місяця і Марса. Практичний запуск системи запланований на 2022 рік.

16 липня 2019 року під час статичних вогневих випробувань шостого побудованого компанією SpaceX ракетного двигуна Raptor загорівся прототип космічного корабля Starship (відомий як Starhopper).[92] Перша частина випробувань (перевірка працездатності ракетного двигуна) пройшла успішно, пожежа на пусковому майданчику трапилася під час другого етапу (коли Starhopper мав піднятися на висоту бл. 20 метрів та зробити кілька маневрів убік).

Варіанти носіїв
Варіант носія виведення Falcon 1 Falcon 1e Falcon 9 Falcon Heavy
Перший ступінь 1 × Merlin1A (2006—2007);

1 x Merlin #Merlin1C Merlin1C (2008 ff)

 1 x Merlin 1C 9 × Merlin 1C 3 прискорювачі з 9 × Merlin 1C
Другий ступінь 1 × Kestrel 1 x Kestrel 1 × Merlin 1 × Merlin 1C Vacuum
Висота
(max; М.)		 21,3 26,83 50 або 54 54
Діаметр
(М.)		 1,7 1,7 3,6 3,6
Стартова тяга
(kN)		 318 454 3400 12258
Стартова маса
(Тонна)		 27,2 38,56 325 885
Діаметр обтічникаа
(м.)		 1,5 1,71 3,6 або 5,2 5,2
Корисне навантаження
(НОО; кг)		 570 1010 (430 до SSO) 9900 27500
Корисне навантаження
(ГПО; кг)		  —  — 4900 12000
Вартість запуску
(Млн. USD)		 6,7 9,1 2005 оголошено що 27 з обтікачем діаметром 3,7 м; 35 з обтікачем діаметром 5,5 м на НОО. 2009 заявлялось: 44 чи 49,5 на НОО чи ГПО з обтікачем діаметром 5,2 м. 95 до НОО або між 55 і 95 (залежить від маси супутника) до ГПО
Мінімальна Вартість/кг
(НОО; USD)		 11754 9010 (21163 до ССО) 4737 3273
мінімальна Вартість/кг
(ГПО; USD)		  —  — 10903 7826
Коефіцієнт надійності
(успішних/всього)		 2/5  — 2/2  —

Стартові майданчики
стартовий комплекс SLC-40
Перший запуск Falcon 9 v1.1 зі стартового майданчика SLC-4E

У маніфесті SpaceX запуски Falcon 9 заплановані на мисі Канаверал SLC-40 і Ванденберг AFB SLC-4E (для полярних пусків). Успішний перший політ Falcon 9 4 червня 2010 також відбувся зі стартового комплексу SLC-40 миса Канаверал.

Місії

Inspiration4

16 вересня 2021 року (о 3:02 за Київським часом) SpaceX запустив Inspiration4, першу громадянську місію, вона мала у складі двох чоловічів та двох жінок, жоден із них не є професійним астронавтом[93]. Ракетою-носієм для місії була Falcon 9 Block[94]. Цей політ мав виключно благодійну ідею: привернути увагу до дослідницької дитячої лікарні ім. Св. Юди. Зокрема, $100 млн пожертвував на лікарню Джаред Айзекман (засновник і керівник компанії Shift4 Payments), який повністю оплатив політ[95].

Запуски

Невдалі запуски

2 серпня 2008 третій запуск Falcon 1 зазнав невдачі. Вантажем були один військовий американський супутник, два малайзійські мікросупутники і вантаж праху для поховання в космосі. На третій хвилині польоту зв'язок з системою керування ракетою було втрачено. За офіційною заявою компанії, у ракети-носія не відбулося від'єднання першого ступеня і вона була втрачена.

Сьома комерційна місія до МКС[86] була невдалою: 28 червня 2015 через 2 хвилини 19 секунд після запуску двигунів відбувся вибух ракети-носія[87].

Успішні запуски

28 вересня 2008 четвертий запуск ракети-носія Falcon 1 виявився першим успішним запуском. На еліптичну орбіту на висоті від 500 до 700 кілометрів було доставлено масовий еквівалент корисного вантажу.

14 липня 2009 п'ятий запуск ракети-носія Falcon 1. На орбіту було успішно виведено комерційний супутник RazakSat, що належить Малайзії. Це був перший в історії повністю успішний політ ракети-носія на рідкому паливі, розробленої та створеної приватною компанією. Маса супутника становила 180 кг, висота орбіти 685 км, кут нахилу 9°.

Перший важкий носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладалося і відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти.

Другий старт Falcon 9 відбувся в рамках програми COTS, як демонстраційний політ № 1 о 15:43 GMT 8 грудня 2010. Ракета успішно вивела космічний апарат Dragon о 15:53 GMT. Корабель вийшов на орбіту, передав телеметричну інформацію, зійшов з орбіти і успішно приводнився на поверхню океану. Таким чином, SpaceX стала першою у світі неурядовою організацією, яка запустила орбітальний вантажний корабель і успішно повернула його назад на Землю.

8 грудня 2010 в другому запуску Falcon 9 було запущено макет «Dragon» без авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, він штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі.

Falcon 9 після першого в історії успішного приземлення ракети

22 грудня 2015 перший ступінь ракети-носія Falcon 9 FT, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю[71]. Це був останній запуск варіанту ракети-носія Falcon 9 v1.0.

8 квітня 2016 під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 після виведення на орбіту вантажного корабля Dragon 1-ий ступінь Falcon 9 FT здійснила першу вдалу вертикальну посадку на плавучу в Атлантичному океані платформу ASDS[72]. Посадка відбулась через 9 хвилин 10 секунд після запуску ракети[88]. До успішного запуску 8 квітня Space X зробила дві невдалі спроби посадки ступеня повторного використання ракети-носія Falcon 9 на плавучу платформу. У січні зламалася одна з опор. 4 березня при посадці ступінь ракети зруйнувався.

13 січня 2022 року о 17 годині 26 хвилин ракета-носій Falcon-9 компанії Ілона Маска "Space-X" вивела у космос супутник "Січ-2-30" з мису Канаверал, штат Флоріда (США)[96]

Аварії

1 вересня 2016 на майданчику SLC-40 на мисі Канаверал під час заливання ракетного палива стався вибух ракети Falcon 9. Ракету із супутником ізраїльської компанії «Spacecom Ltd» було втрачено, постраждалих немає. У результаті інциденту стартову платформу частково зруйновано[73].

Цікаві факти
  • 13 січня 2022 SpaceX вивели український супутник Січ-2-30 за допомогю ракети Falcon 9 на сонячно-синхронну орбіту. Вартість запуску складе 1 млн дол. Згідно із планом, апарат має пропрацювати близько 5 років.[99][100][101][102]

Примітки
  1. Юрий Орос. У грудні відбудеться дебютний запуск Falcon Heavy, найпотужнішою ракети SpaceX. tehnot. Процитовано 2 November, 2017.
  2. SpaceX is the No. 1 rocket company by revenue, with $2 billion last year, Jefferies estimates. cnbc.com. 20 травня 2019. Архів оригіналу за 20 травня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
  3. Fred Lambert (17 листопада 2016). Elon Musk's stake in SpaceX is actually worth more than his Tesla shares. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  4. SpaceX Response DOJ Hiring Subpoena. Архів оригіналу за 1 липня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  5. Starlink Statistics. planet4589.org - Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 5 травня 2021.
  6. Miles O'Brien (1 червня 2012). Elon Musk Unedited. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  7. John Carter McKnight (25 вересня 2001). Elon Musk, Life to Mars Foundation. Space Frontier Foundation. Процитовано 1 березня 2017.
  8. Elon Musk (30 травня 2009). Risky Business. IEEE Spectrum. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  9. Andrew Chaikin (January 2012). Is SpaceX Changing the Rocket Equation?. Air & Space Smithsonian. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  10. Ashlee Vance (14 травня 2015). Elon Musk's space dream almost killed Tesla. Bloomberg.com (Bloomberg). Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2017.
  11. Michael Belfiore (1 вересня 2009). Behind the Scenes With the World's Most Ambitious Rocket Makers. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  12. Podcast: SpaceX COO On Prospects For Starship Launcher Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine. Aviation Week Irene Klotz, 27 May 2020, accessed 10 June 2020
  13. Liftoff, 2021, с. 22.
  14. Space Exploration Technologies Corporation. SpaceX. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 15 грудня 2012.
  15. Maney, Kevin (17 червня 2005). Private sector enticing public into final frontier. USAtoday.com. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 14 березня 2021.
  16. Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth's Orbit. Wired Magazine. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 14 березня 2014.
  17. Commercial Market Assessment for Crew and Cargo Systems. nasa.gov. NASA. 27 квітня 2011. с. 40. Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 10 червня 2015.
  18. Liftoff, 2021, с. 215.
  19. Michael Belfiore (18 січня 2005). Race for Next Space Prize Ignites. Wired. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 1 березня 2017.
  20. NASA selects crew, cargo launch partners. Spaceflight Now. 18 серпня 2006. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017.
  21. Falcon 1 Reaches Space But Loses Control and is Destroyed on Re-Entry. Satnews.com. 21 березня 2007. Архів оригіналу за 28 вересня 2007.
  22. Graham Warwick and Guy Norris, "Blue Sky Thinking: DARPA at 50," Aviation Week & Space Technology, 18–25 Aug 2008, p. 18.
  23. Liftoff, 2021, с. 178–182.
  24. Liftoff, 2021, с. 216.
  25. Liftoff, 2021, с. 217–221.
  26. Graham, William (20 грудня 2017). SpaceX at 50 – From taming Falcon 1 to achieving cadence in Falcon 9. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 16 березня 2021.
  27. Liftoff, 2021, с. 222.
  28. David, Leonard. SpaceX tackles reusable heavy launch vehicle. MSNBC. NBC News. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
  29. David J. Frankel (26 квітня 2010). Minutes of the NAC Commercial Space Committee. NASA. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  30. Private space capsule's maiden voyage ends with a splash. BBC News. 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  31. Denise Chow (8 грудня 2010). Q & A with SpaceX CEO Elon Musk: Master of Private Space Dragons. Space.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  32. Denise Chow (18 квітня 2011). Private Spaceship Builders Split Nearly $270 Million in NASA Funds. Space.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017.
  33. Koenigsmann, Hans (17 січня 2018). Statement of Dr. Hans Koeningsmann Vice President, Build and Flight Reliability Space Exploration Technologies Corp. (SpaceX). Архів оригіналу за 23 вересня 2018.
  34. Caleb Melby (12 березня 2012). How Elon Musk Became A Billionaire Twice Over. Forbes. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  35. Elon Musk Anticipates Third IPO in Three Years With SpaceX. Bloomberg.com (Bloomberg). 11 лютого 2012. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  36. Jane Watts (27 квітня 2012). Elon Musk on Why SpaceX Has the Right Stuff to Win the Space Race. CNBC. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  37. Canadian Press (22 травня 2012). Private SpaceX rocket blasts off for space station Cargo ship reaches orbit 9 minutes after launch. CBC News. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  38. Privately-held SpaceX Worth Nearly $2.4 Billion or $20/Share, Double Its Pre-Mission Secondary Market Value Following Historic Success at the International Space Station. privco.com. 7 червня 2012. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  39. Ricardo Bilton (10 червня 2012). SpaceX's worth skyrockets to US$4.8 billion after successful mission. VentureBeat. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  40. SpaceX overview on secondmarket. SecondMarket. Архів оригіналу за 17 грудня 2012.
  41. Fernholz, Tim. The complete visual history of SpaceX's single-minded pursuit of rocket reusability. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  42. Peter B. de Selding (12 січня 2015). Arianespace, SpaceX Battled to a Draw for 2014 Launch Contracts. SpaceNews. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 1 березня 2017.
  43. Amy Svitak (11 лютого 2014). Arianespace To ESA: We Need Help. Aviation Week. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  44. Air Force budget reveals how much SpaceX undercuts launch prices. Ars Technica. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
  45. Brian Berger (20 січня 2015). SpaceX Confirms Google Investment. SpaceNews. Процитовано 1 березня 2017.
  46. Cecilia Kang, Christian Davenport (9 червня 2015). SpaceX founder files with government to provide Internet service from space. The Washington Post. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  47. Звіта NASA про місію CRS-7
  48. Samantha Masunaga and Melody Petersen (2 вересня 2016). SpaceX rocket exploded in an instant. Figuring out why involves a mountain of data. The Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  49. The top 15 events that happened in space in 2016. TechCrunch. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017.
  50. Marco Santana (6 вересня 2016). SpaceX customer vows to rebuild satellite in explosion aftermath. Orlando Sentinel. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  51. Loren Grush (5 листопада 2016). Elon Musk says SpaceX finally knows what caused the latest rocket failure. The Verge. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  52. Anomaly Updates. SpaceX. 1 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  53. Elon Musk (21 грудня 2015). Background on tonight's launch. SpaceX. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  54. Wright, Robert (9 квітня 2016). SpaceX rocket lands on drone ship. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 16 березня 2021.
  55. Peter B. de Selding (5 жовтня 2016). SpaceX's Shotwell on Falcon 9 inquiry, discounts for reused rockets and Silicon Valley's test-and-fail ethos. SpaceNews. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  56. Elon Musk's SpaceX makes history by launching a 'flight-proven' rocket. The Washington Post. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
  57. SpaceX successfully launches, lands a recycled rocket.. NBC News. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
  58. Hughes, Tim (13 липня 2017). Statement of Tim Hughes Senior Vice President for Global Business and Government Affairs Space Exploration Technologies Corp. (SpaceX). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017.
  59. Share of satellite launches worldwide by SpaceX from 2008 to 2020 - statista.com
  60. Wattles, Jackie (11 січня 2019). SpaceX to lay off 10% of its workers. CNN. Архів оригіналу за 16 липня 2019.
  61. Patel, Neel. SpaceX now operates the world's biggest commercial satellite network. MIT Technology Review. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
  62. Sheetz, Michael (21 лютого 2020). SpaceX is looking to raise about $250 million, valuing Elon Musk's space company at $36 billion. CNBC. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  63. SpaceX valuation rises to $33.3 billion as investors look to satellite opportunity. CNBC. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  64. SpaceX запустила на орбіту висотою понад 500 км корабель з екіпажем із непрофесійних астронавтів
  65. Sheetz, Michael (7 червня 2020). Elon Musk tells SpaceX employees that its Starship rocket is the top priority now. CNBC (англ.). Процитовано 8 червня 2020.
  66. Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув, УП, у березня 2021
  67. SpaceX launches its 100th mission from Florida’s Space Coast - spaceflightnow.com
  68. Recovery - Boosters Landings - spacexstats.xyz
  69. Компанія ЅрасеХ виграла контракт НАСА на доставку вантажів на МКС до 2024 року // Сайт Dt.ua. — 15.01.2016
  70. NASA виділило 146 мільйонів доларів на розробку місячного лендера п'яти приватним компаніям. 24 Канал (укр.). Процитовано 17 вересня 2021.
  71. SpaceX уперше вдалося посадити ступінь ракети Falcon 9 // Укрінформ. — 22.12.2015
  72. Ракету Falcon 9 впервые успешно посадили на плавучую платформу
  73. Маск розповів подробиці вибуху Falcon 9 на пусковий платформі. УНІАН. 01.09.2016. Процитовано 02.09.2016.
  74. SpaceX успішно запустила ракету-носій Falcon 9. 24tv.ua. 14.01.2017. Процитовано 14.01.2017.
  75. SpaceX запустила ракету з іспанським супутником зв'язку
  76. «SpaceX successfully launches NASA's next-gen exoplanet-hunter» New Atlas, April 19, 2018
  77. Одна й та сама ракета SpaceX ВВОСЬМЕ доставила вантаж на орбіту, УП, 21 січня 2021
  78. B. de Selding, Peter (16 жовтня 2015). SpaceX Changes its Falcon 9 Return-to-flight Plans. SpaceNews. Процитовано 27 січня 2016. «It can then use the extra muscle to return the rocket’s first stage to a landing platform even after missions to geostationary orbit. The Falcon v1.1, which will be used only once more, for a low-orbit mission for NASA, does not have sufficient power to perform a geostationary transfer orbit mission and a return of the rocket’s first stage, a maneuver that consumes substantial fuel on its own.»
  79. First flight of SpaceX Falcon Heavy moves to NET November 2016. SpaceFlight Insider (амер.). 13 березня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
  80. Сторінка Ілона Маска у Twitter. Twitter (амер.). 28 липня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  81. Ілон Маск анонсував перший запуск ракети Falcon Heavy у космос. Процитовано 3 грудня 2017.
  82. Це може бути моментом відкриття SpaceX космосу для всіх. Eric Berger (arstechnica.com). 7 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018.(англ.)
  83. SpaceX показала уламки космічного корабля Starship SN8, який розбився при посадці
  84. SpaceX провела передстартовий запуск двигунів корабля Starship SN9
  85. SpaceX показала уламки Starship SN10, який вибухнув після посадки, УП, 5 березня 2021
  86. SpaceX CRS-7. NASA.(англ.)
  87. CRS-7 Investigation Update. SpaceX. 20 липня 2015. Процитовано 20 січня 2016.(англ.)
  88. Watch SpaceX achieve first-ever sea landing of reusable rocket. graphics.latimes.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  89. Liftoff! SpaceX Dragon Launches 1st Private Space Station Cargo Mission. Space.com. 8 жовтня 2012 (UTC).
  90. Press Briefed On the Next Mission to the International Space Station. NASA. 20 березня 2012. Процитовано 11 квітня 2012.
  91. Допис у твіттері Ілона Маска 07.11.2018: Mod to SpaceX tech tree build: Falcon 9 second stage will be upgraded to be like a mini-BFR Ship.
  92. Відео в твіттері редактора NASASpaceFlight.com Кріса Бергіна 16.07.2019
  93. У SpaceX розповіли про самопочуття першої цивільної місії на орбіті. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 вересня 2021.
  94. Полетять вище МКС. SpaceX вночі запустить першу цивільну місію: де дивитися. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 вересня 2021.
  95. SpaceX Маска вперше відправила у космос цивільних: вражаюче відео запуску ракети. 24 Канал (укр.). Процитовано 17 вересня 2021.
  96. Компанія Ілона Маска запустила в космос дніпровську ракету - idnepryanin.com. idnepryanin.com (укр.). Процитовано 16 січня 2022.
  97. Hyperloop. spacex.com. Процитовано 11 березня 2018.(англ.)
  98. Griffin, Andrew (7 лютого 2018). Перший запуск Falcon Heavy: Starman, що пливе на орбіті (відео). independent.co.uk.(англ.)
  99. https://twitter.com/spacex/status/1481648837030658053. Twitter (укр.). Процитовано 13 січня 2022.
  100. SpaceX відклала запуск українського супутника «Січ-2-1» на 2022 рік - mil.in.ua
  101. SpaceX запустила у космос український супутник "Січ-2-30": що його очікує далі. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 січня 2022.
  102. "Січ-2-30" у небі: SpaceX успішно запустила ракету Falcon 9 з українським супутником на борту. 24 Канал (укр.). Процитовано 13 січня 2022.

Посилання

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.