No. 1 Commando

1-й загін британських командос (англ. No. 1 Commando) — підрозділ спеціального призначення британських командос, що структурно входив до складу британської армії за часів Другої світової війни. Загін призначався для здійснення спеціальних операцій, у переважній більшості для проведення рейдових дій, ведення розвідки, організації диверсій на території окупованої Німеччиною Європи.

1-й загін британських командос
No. 1 Commando
3-тя бригада британським командос висаджується на бірманське узбережжя. Бірманська операція. Січень 1945
На службі 13 червня 1940 — лютий 1947
Країна  Велика Британія
Належність Британські командос
Тип командос
Роль проведення спеціальних операцій (рейди на прибережні зону, штурм та диверсії)
Чисельність загін (батальйон)
У складі штаб об'єднаних операцій
3-тя бригада командос
Гарнізон/Штаб Дартмут
Війни/битви Друга світова війна
Операція «Діп Кат»
Операція «Мірмідон»
Операція «Смолоскип»
Бірманська операція
* Бій за висоту 170
Знаки розрізнення
Емблема 3-ї бригади британських командос

Загін створений у червні 1940 на основі окремих спеціальних рот армії, протягом війни брав активну участь в операціях у Європі та Північній Африці. Наприкінці війни 1-й загін передислокований на Тихоокеанський театрі війни, де бився під час Бірманської кампанії, як частина 3-ї бригади командос. Після завершення військових дій на Тихому океані підрозділ направлений до Гонконгу для виконання охоронних функцій та підтримання громадського порядку в британській колонії. Тут 1-й та 5-й загони були об'єднані у підрозділ No. 1/5 Commando. Зведений загін спеціального призначення розформований у 1947 році.

З 8 командос-кавалерів хреста Вікторії, що були удостоєні вищої нагороди Британської імперії, два кавалери були військовослужбовцями 1-го загону[1].

Історія

1-й загін британських командос був сформований на основі 6-ї та 8-ї окремих спеціальних рот Територіальної армії[а 1] 13 червня 1940 року. 27 липня 1940 загін увійшов до складу 1-го батальйону спеціальної служби, але вже 5 березня 1941 був знову переформований на 1-й окремий загін командос із дислокацією у Дартмуті[2].

Організаційно загін складався з невеличкого штабного елементу з 6 офіцерів, 4 сержантів, 23 солдатів та 8 військовослужбовців Королівських медичного й артилерійсько-технічного корпусів, що відряджалися до командос. Основними компонентами загону були 10 бойових груп (рот) по 50 чоловік під командуванням капітана. Кожна бойова група поділялася на дві секції по 24 вояки з молодшим офіцером на чолі.

Основним озброєнням загону була легка піхотна зброя, а саме гвинтівки Lee-Enfield, легкі кулемети Брена, пістолети-кулемети Томпсона; вони практично не мали важкої чи спеціальної зброї, зокрема мінометів та артилерійських систем. До відносно важкої зброї, що застосовувалася бойовими групами командос на полі бою відносилася 14,3-мм протитанкова рушниця «Бойз»[3]. З холодної зброї командос носили бойовий кинджал Фейрберна-Сайкса, який надійшов на озброєння підрозділів для нападу та активного захисту в рукопашному бою

У 1943 році No. 1 Commando передана у підпорядкування 3-ї бригади спеціальної служби (яка згодом була перейменована на 3-ю бригаду командос). Одночасно, загін зазнав певних організаційних змін та переоснащення. З цього часу, загін мав 5 бойових груп та одну групу вогневої підтримки, яка мала на озброєнні 9 3-дюймових мінометів Ordnance ML 3 та 9 важких кулеметів «Віккерс». Бойові групи відповідно мали штабну секцію з 4 чоловік, та два взводи по 31 бійцю, що поділялися на 2 відділення по 14 командос.

Бойовий шлях

На відміну від інших загонів командос, та попри тому, що він був утворений одним з перших, 1-й загін командос тривалий час не залучався до проведення активних операцій, а переважно виконував завдання щодо посилення берегової оборони з огляду на загрозу вторгнення німецьких військ[4]. Перша операція, де брали участь військовики загону операція «Чоппер», рейд одної бойової групи, що проводився вночі з 27 на 28 серпня 1941 року на приморське нормандське містечко Сент-Обен-д'Аркене.

28 березня 1942 року для проведення рейду на Сен-Назер, від 1-го загону виділялася певна кількість підрозділів. У ході зухвалого нападу на німецьку військово-морську базу проявив себе сержант Томас Дюрран, який був удостоєний посмертно вищої нагороди хреста Вікторії.

Наступною стала операція «Мірмідон» — спроба рейдової операції британців на Байонна з 2 по 7 квітня 1942, яка була скасована в останню мить.

Далі 1-й загін вивільнили від підготовки рейдових операцій і передислокували на Середземноморський театр воєнних дій, де вони розпочали готуватися до вторгнення на африканський континент. У листопаді 1942 підрозділ брав найактивнішу участь у висадки морського десанту на узбережжя Північної Африки, вперше саме в ході операції «Смолоскип» командос одягнули зелені берети, які згодом стануть невід'ємним атрибутом форми одягу командос Великої Британії. У лютому-березні 1943 підрозділ спеціального призначення взяв найактивнішу участь в Туніській кампанії, його вояки билися в боях за Седжінан.

Після нетривалого перебування на Британських островах, 1-й загін був відряджений до Британської Індії, де з вересня 1944 у складі 3-ї бригади бився в Бірмі. Вінцем бойового шляху загону стали бої за висоту 170 — частина Бірманської операції у січні 1945 року. Підрозділ, разом з іншими формуваннями бригади, утримував до підходу основних сил британської армії півострів Аракан у Ракхайні — важливий вузол транспортних комунікацій й єдиний шлях для відступу японської 54-ї дивізії з цього напрямку. Протягом десяти діб британські воїни стримували шалені атаки переважаючих сил противника, поки висадкою амфібійних сил 25-ї індійської дивізії та наступом 82-ї західно-африканської дивізії, ворог не був остаточно блокований й не відступив. Після поразки біля висоти 170 японське командування було змушене для запобігання катастрофи та повного знищення своєї 28-ї армії відходити у незручному для японської армії напрямку.

За проявлені мужність та героїзм у боях у Бірмі, другий військовослужбовець загону лейтенант Джордж Артур Ноуленд був удостоєний хреста Вікторії.

Надалі, коли 3-тя бригада командос була відведена до Індії на доукомплектування та підготовки до операції «Зіппер» — запланованого вторгнення союзних військ на Малайю, 1-й загін перебував на індійській землі. Проте, через капітуляцію Японської імперії у війні, операція була скасована, а загін дивізії був направлений до Гонконгу для виконання охоронних функцій та підтримання громадського порядку в британській колонії.

У зв'язку зі скороченням збройних сил Великої Британії після війни та демобілізацією значної частини її особового складу, 1-й загін був об'єднаний з 5-м загоном, і з 23 березня 1946 року став No. 1/5 Commando; це формування проіснувало до лютого 1947, доки не було остаточно розформоване.

Див. також

Примітки

Виноски
  1. У квітні 1940 з британських добровольців Територіальної армії було сформоване 10 окремих рот, що готувалися до ведення партизанської та диверсійної діяльності на території Норвегії під час тамтешньої кампанії. Кожна окрема спеціальна рота мала у своєму складі 21 офіцера та 268 солдатів.
Джерела
  1. Victoria Cross Winners. Commando Veterans Association. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 21 квітня 2010.
  2. No1 Army Commando. Commando Veterans Association. Процитовано 18 вересня 2014.
  3. Moreman, pp.12-13
  4. Moreman, p.13

Посилання

Література

  • Haskew, Michael E (2007). Encyclopaedia of Elite Forces in the Second World War. Barnsley: Pen and Sword. ISBN 978-1-84415-577-4.
  • Messenger, Charles (1985). The Commandos: 1940–1946. London: Kimber. ISBN 0-7183-0553-1.
  • Moreman, Timothy Robert (2006). British Commandos 1940-46. London: Osprey Publishing. ISBN 1-84176-986-X
  • Джон Паркер. История элитных войск. Британские коммандос 1940–2000. Москва: Изографус, ЭКСМО, 2003.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.