Omega (ракета)

У січні 2016 року Orbital ATK підписала контракт із ПС США щодо розробки технологій для нової ракети, які б дозволили уникнути залежності від російських двигунів РД-180. Залежно від успішності виконання завдання, компанія отримає від $31,1 до $124,8 млн.[4]

У квітні 2018 року компанія повідомила, що назвала свою ракету «Omega», а у змаганні щодо можливості встановлення на третій ступінь між двигунами BE-3U та RL10 C-5-1 переміг останній.[5]

На початок літа 2018 року доля ракети залежала від подальшого фінансування її розробки ПС США.

Omega схожа на відмінені проекти Арес I та Liberty, які містили п'ятисегментні твердопаливні ракетні прискорювачі (ТПРП) та кріогенний (з надохолодженими елементами палива) другий ступінь.

Схема ТПРП Шаттла

Початково планувалося, що ракета буде двоступеневою із чотирисегментним ТПРП у ролі центрального ядра першого ступеня. Однак наразі конструкція Omega має наступний вигляд:

• Перший ступінь — базова конфігурація має у центральному ядрі Castor 600 та у версії Heavy — Castor 1200. Це — ракетні ступені виробництва Orbital ATK, конструкція яких походить від ТПРП Спейс Шаттла. Мають два або чотири сегменти відповідно, залежно від чого змінюється їх висота.

Боковими прискорювачами в кількості до 6 одиниць є Graphite-Epoxy Motor 63 або 63XL, які також розробляє Orbital ATK.

• Другий ступінь — односегментний Castor 300.
• Третій ступінь оснащений двома рідкопаливними двигунами RL10 C-5-1.

На відміну від прискорювачів Шаттла, що мали металевий кожух, прискорювачі від Orbital виготовлятимуть із вуглепластика. А деякі бортові системи Omega будуть скопійовані із інших ракет компанії, таких як Антарес, Пегас та Minotaur. Перше зробить ракету легшою, а друге — здешевить її.[1]