Palaeochiropteryx
Palaeochiropteryx — викопний рід рукокрилих вимерлої родини Palaeochiropterygidae, що існував в еоцені в Європі.
? †PalaeochiropteryxЧас існування: Еоцен | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види[1] | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Назва
![](../I/Palaeochiropteryx_Paleoart.jpg.webp)
Вид названий у 1917 році швейцарським палеонтологом П'єром Ревіліодом. Латинська назва Palaeochiropteryx походить від грецького словосполучення, що означає «давній рукокрилий».
Скам'янілості
Численні скам'янілі рештки виявлені у відкладеннях кар'єру Мессель у Німеччині. Датуються середнім еоценом (48 млн років). Скам'янілості добре збереглися. На них видно відбитки хутра по контуру тіла, вуха, мембрана крил та, навіть, вміст шлунку.
Опис
![](../I/Palaeochiropteryx_scale_comparison.png.webp)
Незважаючи на давній вік, Palaeochiropteryx майже не відрізнявся від сучаних рукокрилих. Це був дрібний кажан з розмахом крил 25-30 см та оціночною вагою 7-13 г[2][3]. Крила короткі, але широкі, що свідчить про адаптацію до повільного, але маневреного польоту під лісовим навісом та серед щільної рослинності. До архаїчних ознак можна віднести наявність кігтя на вказівному пальці[4].
Відомий повний зубний ряд Palaeochiropteryx. У них було 38 зубів, що складалися з чотирьох верхніх і шести нижніх різців, чотирьох іклів, дванадцять премолярів і дванадцять молярів. Їхня зубна формула схожа до сучасних кажанів роду Myotis.
Забарвлення хутра, подібно до сучасних рукокрилих, було червонувато-коричневого кольору.[5] Будова тіла вказує, що кажан уже мав здатність до ехолокації. Харчувався, ймовірно, нічними комахами.
Примітки
- Donald E. Russell & Philip D. Gingerich (1981). Liptophyla, Proteutheria(?), and Chiroptera (Mammalia) from the Early-Middle Eocene Kuldana Formation of Kohat, (Pakistan). Contributions from the Museum of Paleontology (University of Michigan) 25 (14): 277–287. Процитовано 16 травня 2011.
- J. Rydell & J. R. Speakman (1995). Evolution of nocturnality in bats: Potential competitors and predators during their early history. Biological Journal of the Linnean Society (The Linnean Society of London) (54): 183–191. ISSN 0024-4066. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01031.x. Архів оригіналу за 27 грудня 2009. Процитовано 17 травня 2011.
- Jordi Agustí; Mauricio Antón (2002). Mammoths, sabertooths, and hominids: 65 million years of mammalian evolution in Europe. Columbia University Press. с. 32. ISBN 978-0-231-11641-1.
- Bat ears go way back. New Scientist (Reed Business Information) 106 (1456): 19. 1980. ISSN 0262-4079. Процитовано 16 травня 2011.
- Paleontologists Determine Original Color of Extinct Bats