Paragymnopteris marantae

Paragymnopteris marantae (лусківниця південна як Notholaena marantae[1], нотолена марантова як Notholaena marantae[2]) — вид рослин з родини птерисових (Pteridaceae), поширений у південній частині Європи, в північно-західній і східній Африці, західній Азії та Гімалаях.

Paragymnopteris marantae
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Родина: Крильникові (Pteridaceae)
Рід: Paragymnopteris
Вид:
P. marantae
Біноміальна назва
Paragymnopteris marantae
(L.) K.H.Shing, 1994
Синоніми

Acrostichum canariense Willd.
Acrostichum marantae L.
Cheilanthes marantae (L.) Domin
Gymnopteris marantae (L.) Ching
Notholaena marantae (L.) Desv.
Paraceterach marantae (L.) R.M.Tryon

Опис

Багаторічна рослина 10–30 см заввишки. Кореневище повзуче, густо вкрите плівками. Листи шкірясті, на довгих черешках, у контурі ланцетні, двічі перисто-розсічені, зверху зелені, знизу густо вкриті бурими вузько-ланцетними плівками, сегменти 2-го порядку подовжені, тупі, цілокраї, найбільш нижні перисто-лопатеві. Соруси розміщені по всьому листку[2]. Вічнозелений[3]. 2n = 58[4].

Спороносить у липні — вересні[3].

Поширення

Поширений у південній частині Європи (від Португалії до Криму), в північно-західній і східній Африці, західній Азії (від Кавказу до Ємену) та Гімалаях (Китай, Індія, Непал, Пакистан)[5][6].

В Україні вид зростає на скелях — на ПБК[2].

Загрози й охорона

Загрозами є специфіка екотопів, вузька екологічна амплітуда та мікрокліматичні умови нижнього гірського поясу, що лімітує проростання спор[3].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Зникаючий». Охороняють у Карадазькому ПЗ та заказниках загальнодержавного значення «Аю-Даг» і «Новий Світ»[3].

Джерела
  1. Cheilanthes persica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 36. (рос.)(укр.)
  3. Червона книга України
  4. Flora of China. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
  6. Catalogue of Life. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.