Pinus merkusii
Pinus merkusii[1] (сосна суматранська[2]) — один з видів роду сосна родини соснових.
Pinus merkusii | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
(без рангу): | Голонасінні (Gymnosperms) |
Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
Порядок: | Соснові (Pinales) |
Родина: | Соснові (Pinaceae) |
Підродина: | Pinoideae |
Рід: | Сосна (Pinus) |
Вид: | P. merkusii |
Біноміальна назва | |
Pinus merkusii Jungh. & de Vriese, 1847 | |
Мапа поширення вид |
Опис
Сосна суматранська є середнім за величиною деревом, яке сягє 25-45 метрів (82-148 футів) у висоту і з діаметром стовбура до 1 метра (3,3 фута). Кора оранжево-червона, товста, з глибокими тріщинами в нижній частині стовбура, та тонка і луската у верхній частині крони. Листя («голки») зібрані в пучок парами, дуже тонкі, 15-20 см завдовжки і менше 1 мм в ширину, зеленого та жовто-зеленого забарвлення.
Шишки 5-8 см завдовжки і 2 см шириною в основі, коли закриті, спочатку зелені, при дозріванні червоно-коричневі. Вони відкриваються 4-5 см шириною в термін, щоб випустити насіння. Насіння 5-6 мм завдовжки, з 15-20 мм крилом, розсіюється вітром.
Сосна суматранська тісно пов'язана з Pinus latteri, що зростає далі на північ, в Південно-Східній Азії від М'янми до В'єтнаму, деякі ботаніки розглядають два різновиди, як конспеціфічні (під назвою Pinus merkusii, який був описаний перший), але Pinus latteri[3] відрізняється більшими (18-27 см в довжину і 1 мм завтовшки) листками та великими шишками з товстою лускою, шишки часто залишаються закритими протягом деякого часу після настання терміну зрілості. Це також стосується групи середземноморських сосен, в тому числі сосни Алеппо і турецької сосни, які мають багато спільних рис з нею.
Посилання
- Про Сосну суматранську на сайті www.conifers.org
- Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- Про Pinus latteri на сайті www.conifers.org
- Про поширення на сайті www.iucnredlist.org