Porsche Carrera GT

Проектування моделі почалося восени 1999 і через 18 місяців був представлений виставочний екземпляр. Концепт спортивно-дорожнього Carrera GT був представлений на Женевському автосалоні в 2000 році. Однак фахівці фірми та випробувачі визнали його недостатньо керованим для такої потужності та мобільності для звичайних доріг, і тому доробка моделі тривала ще два з половиною роки.

Водій-випробувач компанії Порше Вальтер Рьорль сказав, що «її тодішній поточний рівень потужності був некерованим для більшості звичайних водіїв»[1].

• Кожна Carrera GT збирається вручну, що потребує 175 годин людської праці. 45 годин потребує збірка двигуна (збирається в Штутгарті) + 130 годин йде на кінцевий монтаж на фабриці. До кінця серії фабрика в Лейпцигу щоденно випускала три авто цієї моделі.
• На відміну від більшості моделей Porsche, оснащених 2,7-літровими опозитними двигунами (нім. Boxermotor) та 3,8-літровими високотубованними (Turbo), на Carrera вперше встановлений «атмосферний» двигун (нім. Saugmotor) 5,5 л. без турбонадуву. На машинах Formula 1 також ставлять 10-циліндрові атмосферні двигуни від Porsche, але значно меншого об'єму — 3,0 л.
• Кузов виготовлений з вуглецевого волокна (карбону) і має конструкцію монококу з підрамником. Для досягнення максимального притискання до дорожнього полотна Carrera GT має геометрію днища подібну до гоночних автомобілів, яка завдяки задньому дифузору і повітряному каналу забезпечує додатковий «всмоктувальний» ефект[2].
• Максимально низьке компонування. Колінчастий вал моделі розташований всього на 3,9 дюймів вище її днища. 6-ступенева коробка передач розташована нижче диференціалу.
• Система електронного контролю стійкості (англ. і нім. ESP, ESC), яка в Порше має власну назву — Porsche Stability Management (або PSM) — на цій моделі відсутня.

Carrera GT випускалась заводом Porsche в Лейпцигу (той же завод, що в 2002 розпочав випуск моделі Porsche Cayenne), з 15 вересня 2003 до 6 травня 2006[4]. Під час проектування моделі було заплановано збудувати 1000 її серійних екземплярів. В 2003 році, яким починається її випуск, у зв'язку з підвищенням попиту, план було скоректовано до 1500 штук, але після збірки 1270 екземплярів виробництво було зупинено. Всього, з урахуванням несерійних та пробних екземплярів, було збудовано 1282 штуки. До початку виробництва планувалась ціна 700.000 DM (в деяких джерелах менш конкретно: в інтервалі 700—800 тисяч ДМ), але до кінця виробництва кожен екземпляр моделі коштував в Німеччині 452.690 євро, в США 440.000 доларів.

53 % всіх збудованих моделей було продано в США, де максимальна швидкість на хайвеях обмежена 80 миль/год (128 км/год)[5]. 12 відсотків авто (приблизно 150 штук) лишились в Німеччині, 7 % експортовано в країни Близького Сходу. Решта автомобілів була експортована в Велику Британію, Італію та Японію, шість авто потрапили в Китай.

Статистика виробництва та продажу по роках[6]

• 21 вересня 2004 шефредактор часопису «Sport Auto» Хорс фон Заурма (Horst von Saurma) встановив на Carrera GT рекорд для серійних дорожних автомобілів по проходженню кола Нюрбургринга — 7:32,44 с. — середня швидкість = 164км/г. (рекорд протримався з 21 вересня до 24 жовтня 2004)[8]

Джей Лено (2005)

Аварія авто відомого американського телемодератора, колекціонера автомобілів та аматора-гонщика Джея Лено. Сталася на гонці в Талладіґа в 2005.

Кубок Каліфорнії (2006)

Аварія Carrera GT на кубку California Speedway в червні 2006 р., в якій загинув Корі Радл (Corey Rudl). Компанія Porsche за $4,5 млн врегулювала справу в позасудовому порядку.

В попередній експертизі судового позову йшлося, що в причинах аварії потенційно 49 % — це провина пілота Carrera GT, 41 % вина організаторів змагання — якість шляхового полотна та огорожа безпеки, 8 % — конструкторів Porsche, і 2 % це провина іншого учасника інциденту — гонщика на Ferrari. Відповіді на позов двох німецьких експертів-інженерів з боку фірми Porsche, були дещо суперечливими. Один показав, що в Porsche свого часу вважали, що їх система PSM не працюватиме на «Carrera», бо каркас автомобіля і кріплення підвіски створюють сильну вібрацію, яка перешкоджатиме роботі PSM. Другий інженер показав, що PSM не запропонували, тому що клієнти цього не хочуть.

Позивач, власник команди Макклелан (McClellan) виказав підозру, що це було цілком маркетинговим рішенням, так як Carrera GT був представлений на авторинку як «гоночний автомобіль для вулиць», а гоночні автомобілі не мають електронний контроль стійкості. Макклелан також зазначив, що в ході розробки Carrera GT була виявлена ​​тенденція до надмірно високого бічного прискорення. Фірма Porsche зробила деякі коригування, але повною мірою проблему не вирішила[9].

Загибель П. Вокера (2013)

Пол Вокер та його друг Роджер Родас загинули 30 листопада 2013 в містечку Санта Кларіта (округ Лос-Анджелес, Каліфорнія). Carrera GT, за кермом якого знаходився Родас, значно перевищив місцевий ліміт швидкості — 160 км/год замість встановленого 70 км/год (45 миль/год). Машину «закрутило», і в результаті кількох зіткнень з деревами і ліхтарним стовпом, авто повністю зруйнувалося, а його уламки разом з водієм і пасажиром згоріли.

Чималий слід гідравлічної рідини на місці аварії, дав привід деяким коментаторам будувати гіпотези про несправність системи посилення керма перед моментом аварії[10].

• J. Barth, G. Büsing. Das große Buch der Porsche-Typen: (в 3-х томах) Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2010. — Band 2. ISBN 978-3613032415
• M. Bongers. Porsche: Serienfahrzeuge und Sportwagen seit 1948. — Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2009. ISBN 978-3-613-02994-1
• E. Kittler. Deutsche Autos. Band 6. Seit 1990. — Motorbuch Verlag, Stuttgart, 2001. ISBN 978-3-613-02052-8

• Carera GT — in AutoZine. (техн. опис, іл.) (англ.)
• Plastics & Autos: Plastic hybrid materials found throughout the Porsche Carrera GT (англ.)
• «Die WELT»: Das ist der Porsche, in dem Paul Walker starb (нім.)
• CAR&DRIVER: критика Carrera GT (англ.)
• Forbes: Pro Drivers, Jay Leno Also Struggled With The Porsche That Killed Paul Walker 3.12.2013