SELENE

Ім'я утворене від скорочення англійських слів Selenological and Engineering Explorer (Селенологичічний і технологічний дослідник), Селена була богинею Місяця в грецькій міфології. Друге ім'я апарату, «Каґуя», за традицією було вибрано громадськістю. Каґуя — ім'я місячної принцеси із старовинного японського оповідання «Повість про бамбукоруба».[2] Після успішного відділення двох малих супутників Rstar і Vstar, їм були присвоєні імена Окіна і Оуна, на честь діда і баби, що приютили принцесу Каґую, з цього ж оповідання.[3]

SELENE стала частиною відродження інтересу до досліджень Місяця, ставши «найбільшою місячною програмою з часів програми „Аполлон“»[4], і послідувавши за першим японським місячником, Хагоромо (Хитен), запущеним в 1990 році.[1][5]

Услід за японською АМС Китай запустив 24 жовтня 2007 року апарат Чан'е-1, 22 жовтня 2008 року був запущений індійський зонд Чандраян-1 і 19 червня 2009 відбувся запуск американського Lunar Reconnaissance Orbiter.

Розробка апарату почалася в 1996. Тоді разом з орбітальним апаратом планувалося запустити і посадочний апарат, проте в липні 1997 уряд Японії значно урізував бюджет національної космічної програми, внаслідок чого фінансування проекту SELENE було скорочене з 320 до 226 млн доларів і від посадочного апарату масою 350 кг відмовилися. Натомість японські фахівці вирішили провести спуск і роботу посадку на Місяць відокремлюваного рухового модуля КА SELENE, але і цей експеримент був відмінений на початку 2000.

Станція має форму витягнутого паралелепіпеда і конструктивно складається з двох модулів — переднього, в якому міститься наукове устаткування і рухового модуля. Загальна маса станції 2914 кг. На лівій грані апарату змонтована панель сонячної батареї, що орієнтується. Поруч з панеллю сонячної батареї розташована вузьконаправлена антена, за допомогою якої здійснюється зв'язок із станцією в Х діапазоні. Апарат також оснащений 4-ма всенаправленними антенами для здійснення зв'язку в S діапазоні. У руховому модулі розміщена маршова рухова установка тягою 500 Н. Для управління орієнтацією і підтримки орбіти на станції встановлено 12 двигунів тягою по 20 Н, для управління по крену 8 двигунів тягою по 1 Н.

Старт місії Каґуя за допомогою ракети-носія H-IIA F13

Апарат був запущений 14 вересня 2007 року із стартового комплексу Йосінобу в Космічному центрі Танегасіма. 4 жовтня він був виведений на місячну орбіту. З його допомогою фахівці вивчали гравітаційні властивості природного супутника Землі, а також особливості його геологічного розвитку. Зокрема, використовуючи «Каґуя» в парі з іншим японським зондом «Окіна», учені виявили нерівномірність гравітаційного поля Місяця. Як виявилось, щільність «темної» сторони супутника, якою він повернений в зворотну від Землі сторону, перевершує щільність видимої сторони. На думку фахівців, можлива причина такої аномалії криється в тому, що «темна» сторона Місяця довгий час була холодніша за ту, що повернена до Землі. Проте, що викликало таку різницю щільності, учені пояснити не можуть.

Наукова програма зонда «Каґуя» дала можливість скласти топографічну карту Місяця з розділенням близько 15 км. За допомогою допоміжного супутника «Окіна» вдалося скласти карту розподілу сил тяжіння на зворотному боці Місяця. Також отримані дані дозволили зробити висновки про загасання вулканічної активності Місяця 2,84 мільярда років тому[13]. Зонд «Каґуя» став першим апаратом що заглянув на дно кратера Шеклтон, де передбачалося знайти лід.[14]

10 червня 2009 японський супутник «Каґуя» завершив свою місію, врізавшись в поверхню Місяця.[15] Врізавшись в місячну поверхню, зонд допоможе дослідникам краще зрозуміти будову і походження супутника Землі. Падіння на Місяць раніше вже ставало фінальною стадією місії інших супутників. Так, на початку 2009 року в Місяць врізався вже згаданий зонд «Окіна». Спалах, який виник в результаті зіткнення «Каґуя» з Місяцем, можна було спостерігати із Землі з використанням телескопа.

• 10916 Окінаоуна - астероїд, названий на честь субсупутників.

• Офіційний сайт місії
• Відео: сонячне затемнення, зняте з апарату Каґуя
• Відео: схід Землі
• Галерея зображень, отриманих в ході польоту апарату
• Топографічна карта Місяця, отримана за допомогою АМС «Каґуя»^{[недоступне посилання з червня 2019]}