Salus Populi Romani

«Salus Populi Romani» («Спасіння римського народу») енкаустична ікона Богородиці, що зберігається в римській базиліці Санта-Марія-Маджоре. Ікона особливо шанується городянами та є головним богородичним образом Рима. 1954 року ікона була коронована папою Пієм XII

Salus Populi Romani
Дата появи: VI століття
Місце знаходження: Санта-Марія-Маджоре, Рим
Іконографічний тип: Одигітрія

Опис

Легенда приписує авторство ікони апостолу Луці. Мистецтвознавці традиційно датують ікону VI століттям. Східне походження ікони непрямо підтверджує кипарисова дошка, на якій її написано. Галина Колпакова зазначає, що образ є конгломератом частин різних часів, який сформувався не раніше VIII століття. При цьому вона вказує, що, можливо, це враження створюють прориси ікони 1100 року та XIII століття.

Розмір ікони — 117 на 79 см. Богородиця зображена у яскраво-червоному мафорії та з червоним німбом. На її правій руці зображено консульське кільце, що символізує її заручини з римським народом. В лівій руці розміщено літургійний плат. Руки Діви Марії перехрещені в кільце — вона тримає в них немовля Ісуса, який сидить на її колінах. Образ Богонемовляти повернутий до Богородиці, права рука складена в жесті благословення.

Фігури Богородиці й Богонемовляти на іконі монументально масивні. Складки одеж виглядають як рельєф, що посилюється використанням світлотіні. Все це є характерними ознаками мистецтва XI століття, коли ікону підновлювали. До того ж періоду належить і умовне обведення мафорію Богородиці золотою каймою та ассист на одежах Ісуса.

Летичівська Богородиця — копія ікони Salus Populi Romani.

Література

  • Колпакова Г.С. Мистецтво Візантії. Ранній та середній періоди. — М. : Азбука, 2010. — С. 253—254. — (Нова історія мистецтва) — ISBN 978-5-9985-0447-1.
  • Кондаков Н.П. Іконографія Богоматері. — СПб., 1915. — Т. 2. — С. 170—172.
  • Noreen K. The icon of Santa Maria Maggiore, Rome: an image and its afterlife. — 2005.
  • Wolf G. Salus populi Romani, Die Geschichte römischer Kultbilder im Mittelalter. — VCH, Acta Humaniora, 1990.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.