San Giorgio (1910)

Коли у травні 1915 року Італія вступила у Першу світову війну на боці Антанти, крейсер «Сан-Джорджо» перебував у Бріндізі. Після декількох бомбардувань італійського узбережжя австро-угорським флотом адмірал Паоло Таон ді Ревель (італ. Paolo Thaon di Revel) відправив «Сан-Джорджо» та ряд інших нових крейсерів у Венецію, де перебували в основному застарілі кораблі, щоб захистити італійське узбережжя від ворожих обстрілів. Але після того, як 7 липня 1915 року крейсер «Амальфі» був потоплений підводним човном, італійський флот різко знизив свою активність. «Сан-Джорджо» протягом всієї війни базувався у Венеції і використовувався досить обмежено. У жовтні 1918 року він брав участь в обстрілі Дураццо, потопивши торгове судно та пошкодивши два інших.

Після закінчення війни крейсер ніс службу на Далекому Сході та біля берегів Китаю. У 1924 році крон-принц Умберто на борту крейсера здійснив візит у ряд країн Південної Америки. У 1925 році «Сан-Джорджо» був переведений у Червоне море, де був включений до складу «Дивізіону Червоного моря та Індійського океану» (італ. Divisione Navale del Mar Rosso e dell'Oceano Indiano)).

Протягом 1930-1935 років вже застарілий крейсер базувався в Полі, де використовувався як навчальний корабель. У 1937—1938 роках «Сан-Джорджо» був модернізований та перетворений на корабель берегової охорони. При цьому було демонтовано 6 котлів та 2 димові труби. потужність силової установки становила 18 200 к.с. Артилерія головного та середнього калібру залишилась без змін, але всі малокаліберні гармати та торпедні апарати були демонтовані. Замість них встановили вісім 100-мм універсальних гармат L/47, розміщених попарно, шість 37-мм зенітних автоматів «Бреда» та чотири 13,2-мм кулемети Breda Mod. 31. Товщина горизонтального бронювання була доведена до 80 мм.

У 1940 році зенітне озброєння було знову посилене. Перед носовою баштою головного калібру була встановлена ще одна пара 100-мм гармат, кількість великокаліберних кулеметів довели до 14, а також встановили дванадцять 20-мм зенітних автоматів.

Палаючий «Сан-Джорджо» у Тобруку, 22 січня 1941 року

Після початку Другої світової війни «Сан-Джорджо» базувався у Тобруці, де надавав вогневу підтримку італійським військам у Лівії. 10 червня 1940 року він був пошкоджений британськими літаками з авіаносця «Ігл». Наступного дня корабель був пошкоджений вогнем 152-мм снарядів з британських крейсерів.

22 січня 1941 року «Сан-Джорджо» був знову пошкоджений британською авіацією і для уникнення затоплення посаджений на мілину. Перед здачею Тобрука корабель був затоплений на мілководді.

У 1952 році корабель був піднятий. Його намагались відбуксирувати в Італію, але під час шторму обірвались буксирувальні канати, і корабель затонув за 100 миль від Тобрука.