Sikorsky S-76

Розробка машини почалася у компанії Sikorsky у середині 1970-х років. Цільовою групою були компанії, які шукали комерційний вертоліт середнього розміру, а також нафтовидобувна промисловість. Як основу для проектування використали досвід розробки Sikorsky UH-60. Прототип, який був розроблений для перевезення 2 пілотів і 12 осіб спочатку отримав як двигуни дві турбіни Allison 250C30 потужністю 478 кВт кожна.

S-76A був головним серійним варіантом. 1982 року цей тип досяг кількох класових рекордів в області швидкопідйомності, максимальної швидкості і максимальної висоти підйому. Після S-76A, у 1987 році S-76B з максимальною швидкістю 350 км/год побив світовий рекорд швидкості у своєму класі.

До грудня 2005 у виробництві була серія S-76C+ , оснащена двигунами Turbomeca Arriel 2С1 та системою FADEC. Кабіна пілота була оснащена системою EFIS виробництва корпорації Honeywell. Хвостовий гвинт можна було б зробити набагато тихішим з допомогою конструктивних змін. Для підвищення комфорту використовуються активні амортизатори шуму та вібрації. Тримальний гвинт виготовлено з композитних матеріалів. З 2000 року S-76 випускається у Чехії компанією AERO Vodochody. Остаточна збірка відбувається в Стратфорді (Конектикут, США) на заводі Sikorsky Aircraft Corporation.

Усі S-76++, зареєстровані з січня 2006 року, мають потужні двигуни Turbomeca Arriel 2S2, повітряний фільтр, вдосконалену і тихішу трансмісію та зміни у деталях внутрішнього устаткування та електроніки. В цілому є 92 замовлення на ці машини (станом на 1/2006). Базова ціна становить 10 млн. доларів США (2009).

Найновіший варіант називається S-76D, і він здійснив свій перший політ 7 лютого 2009 року в аеропорту William P. Gwinn поблизу West Palm Beach з головним пілотом-випробувальником Грегом Барнсом та Майком Хардівареном на борту. Корисне навантаження було збільшено на 454 кг (1000 фунтів), а дальність польоту на 92 км (50 миль) в порівнянні з S-76C++. Серед технічних удосконалень особливо помітна заміна двигунів Turbomeca Arriel двома турбовальними двигунами Pratt & Whitney 210S, потужністю 926 кВт (1241 к.с.) кожен. S-76D має тихий режим для роботи в чутливих до шуму місцях[1]. Схвалення Федеральної авіаційної адміністрації США (FAA) відбулося 12 жовтня 2012 року.[2][2] Перші поставки мали відбутися того ж року.

1 травня 2011 року на Нюрбургринзі був встановлений світовий рекорд Гіннеса у повітряній рекламі. Sikorsky S-76A++ буксирував 1,3-тонний рекламний банер площею 5000 м².[3]

• S-76 MkII, підсилені двигуни, покращення деяких деталей
• S-76A, виготовлено 284 машин
• Зроблено S-76A+, пізніше S-76A, обладнаний Turbomeca Arriel 1S1, виготовлено 17 машин
• S-76B, двигун Pratt & Whitney Canada PT6 B36, виготовлено 101 машину
• S-76C, двигун Turbomeca Arriel 1s1, 43 машини
• S-76C+, 35 машин
• S-76C++
• S-76D, перший політ 7 лютого 2009 р., збільшена злітна вага і менша витрата палива, двигун Pratt & Whitney 210S, система FADEC, перша поставка 2012 року.
• AUH-76 — військова версія, розроблена на основі S-76 Mk II.
• Н-76 Eagle, те ж саме
• H-76N, запланована ВМС-версія 1984 року, не випускається.

Різні версії S-76 використовуються в тому числі у США, Китаї, Бразилії, Естонії, Швеції, Фінляндії, Гватемалі, Йорданії, Мексиці, Панамі, Філіпінах, Іспанії, Японії, Таїланді, Тринідаді і Тобаго.

1. Air International, березень 2009, с. 16
2. sikorsky.com: FAA Approves Type Certification for S-76D Helicopter, від 15 жовтня 2012 року.
3. S-76 schleppt 5000-m²-Banner. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 24 лютого 2014.

• Sikorsky Aircraft Вебсайт компанії
• S-76A/A+/A+ дані і фото з flugzeuginfo.net
• S-76B дані і фото з flugzeuginfo.net
• S-76C/C+/C++ дані і фото з flugzeuginfo.net