Slackware

Талісман Slackware — Tux із люлькою у дзьобі

Логотип Slackware у 2008-му році

Перша версія Slackware, 1.00, була випущена 16 липня 1993[2] Патріком Волкердіноґом, засновником дистрибутиву. Вона базувалася на SLS Linux, і розповсюджувалася на 3½" гнучких дисках, образи котрих були доступні на анонімних FTP серверах. До її складу входило ядро linux-0.99pl12A, оболонка Korn-shell, компілятор gcc-2.4.5, бібліотеки C libc-4.4.1 та Xfree86-1.3.

У 1999 році стався різкий стрибок версій випусків дистрибутиву з 4-ї на 7-му. Патрік Волкердінґ пояснив це тим, що більшість сучасних (на той момент) диструбутивів, котрим Slackware не поступався у функціональності мали більші номери версії (наприклад, Red Hat номерувала свій дистрибутив таким чином: після 4.1 йшла версія 5.0, у той час, як Slackware після версії 3.1 випустив версію 3.2).

У 2004 році Патрік Волкердінґ серйозно захворів, і це поставило під загрозу майбутнє дистрибутиву. Однак, через деякий час усе налагодилося, і розвиток Slackware продовжився.

За час існування Slackware, на його основі було створено чимало Live CD, серед найпопулярніших: College Linux, SLAX, VectorLinux, Zenwalk та Kate OS.

Slackware перш за все розроблюється для архітектури x86. Однак, заздалегідь були створені порти на архітектури DEC Alpha та SPARC. Починаючи із 2005 року, з'явився офіційний порт на архітектуру System/390. З 2009-го року статус офіційного отримав порт на архітектуру ARM . З версії 13.0 підтримується архітектура x86-64 . Також існують неофіційні версії для архітектур, Alpha , SPARC , PowerPC та x86-64 (slamd64 і Bluewhite64 ).

Останньою стабільною версією дистрибутиву є 14.2, котра використовує ядро 4.4.14, включає GCC 5.3.0, стільничні середовища KDE 4.14.21, Xfce 4.12.1.

Також існує спеціальна, тестова/розробницька версія дистрибутиву, котра може використовуватися розробниками або досвідченими користувачами, що прагнуть якомога швидше отримати найновіші вдосконалення у системі.

Як і більшість дистрибутивів Linux, Slackware має пакетний менеджер, який може встановлювати, оновлювати, видаляти пакунки. Стандартний менеджер пакунків (Pkgtools) не відслідковує залежності, тому, зазвичай, застосовується підхід «одна програма — один пакунок», що призводить до дещо неекономного використання місця на дисках, проте значно полегшує ручне слідкування за залежностями. Проте є сторонні менеджери пакунків, які дозволяють стежити за залежностями: slapt-get, SWARET.

Пакунки Slackware являють собою стиснуті gzip архіви tar з розширенням tgz. З версії 13.0 формат пакунків змінено на txz. Розміщення файлів в пакункові організовано таким чином, що у багатьох випадках для встановлення програми достатньо розпакувати зміст архіву в Кореневий каталог. Також в архіві міститься каталог install, який містить перелік необхідних для встановлення дій, якщо такі необхідні після розпакування (файл doinst.sh), опис пакунку (файл slack-desc). Пакунки, створені з урахуванням slapt-get/swaret містять перелік залежностей (файл slack-required), конфліктів (файл slack-conflicts), опціональних пакунків (slack-suggests). Але ці можливості не стандартизовані і відсутні у пакунках дистрибутиву, проте підтримуються деякими неофіційними репозитаріями.

З версії Slackware 9.1 в каталозі extra знаходиться ще один менеджер пакунків — slackpkg, який дозволяє встановлювати та оновлювати пакунки з мережі, але не відслідковує залежності. З версії 12.2 він перенесений в основне дерево як ще один (поряд з pkgtool) менеджер пакунків. Також у складі дистрибутиву є RPM та rpm2tgz для перетворення rpm-пакунків у пакунки tgz.

• Офіційний майданчик тенет
• Неофіційна історія релізів Slackware
• Україномовна документація зі Slackware на DLOU
• Україномовна/російськомовна збірка Slacware
• Неофіційний репозитарій додаткових пакунків
• Офіційний сайт Slack/390
• Збірка слакбілдів
• Офіційна сторінка Slackware for ARM

• DeepStyle