Solanum lycocarpum

Solanum lycocarpum — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду паслін (Solanum)[1] родини пасльонові (Solanaceae). Поширена в бразильській савані, в регіоні Серрадо.

Solanum lycocarpum
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Паслін (Solanum)
Вид:
S. lycocarpum
Біноміальна назва
Solanum lycocarpum

Місцеві мешканці називають рослину лобейра (вовча рослина) (порт. lobeira) або Фрут-ду-Лобу (вовчий фрукт) (порт. fruta-do-lobo). Вовчими яблуками фрукт називають тому, що він становить до половини раціону харчування гривастих вовків[2].

Опис
Квітка Solanum lycocarpum

Рослина являє собою квітучий чагарник висотою від 1,2 м до 3 м, з великим, глибоко опущеним листя, покритим м'яким сіро-білим пухом. Блакитні або фіолетові квіти в формі зірки з'являються з пізньої осені до ранньої весни, як і інші рослини роду пасльону солодко-гіркого. Великі плоди (до 13 см в діаметрі) жовтого кольору, при дозріванні фарбуються повністю або частково в червоний колір. За зовнішньою формою і внутрішньою будовою нагадують помідор, а також баклажан за текстурою і кольором м'якоті.

Поширення

Ареал Solanum lycocarpum  — бразильська савана на територія Бразилії (штати Bahia, Goias, Minas Gerais, Parana, Santa Catarina, Sao Paulo, Federal District) та Парагваю[3]. Рослина віддає перевагу вологому, глинистому ґрунту, з рясним сонцем та м'якими температурами. Стиглі плоди їстівні для людей і споживаються місцевими популяціями як джеми і консерви, але незрілі плоди досить багаті на таніни[4], і більшість інших частин рослини отруйні — як це типово для представників родини Solanaceae, таких як помідори, картопля та баклажани. Плоди також є запасним джерелом їжі для великої рогатої худоби в сухий сезон.

Медичне застосування

Наразі немає доведених лікарських застосувань для Solanum lycocarpum, але рослина широко використовується в місцевій народній медицині для лікування діабету[4]. Вважається, що речовини які містяться в лобейрі захищають гривастих вовків від хробака Dioctophyme renale, який часто докучає тваринам у цьому регіоні[4].

Див. також

Примітки
  1. Детальніше див. Розділ Класифікація.
  2. Motta-Junior, JC; Talamoni, S A; Lombardi, J A; Simokomaki, K.  // Journal of Zoology : journal. — Wiley-Blackwell, 1996. — No. 2. — P. 277-284. — DOI:10.1111 / j.1469-7998.1996.tb05284.x.
  3. Taxonomy — GRIN-Global Web v 1.10.3.6
  4. Fernando Tatagiba, Lobeira, fruta-de-lobo. португальською мовою; від 17 квітня 2009 року.

Література
  • M. Motidome, M. E. Leekning, and O. R. Gottlieb A química de Solanáceas brasileiras. 1 — A presenca de solamargina e de solasonina no juá e na lobeira. Anais da Academia Brasileira de Ciências 42: 375—376 (1970).
  • J.A. Lombardi and J.C. Motta Jr.) Seed dispersal of Solanum lycocarpum St. Hil. (Solanaceae) by the maned wolf, Chrysocyon brachyurus Illiger (Mammalia, Canidae). Ciência e Cultura 45: 126—127 (1993).
  • A.T. Oliveira-Filho and L. C. A. Oliveira. Biologia floral de uma população de Solanum lycocarpum St. Hil. (Solanaceae) em Lavras. Revista Brasileira de Botânica 11: 23-32 (1988).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.