Solar Orbiter

Solar Orbiter (SolO) — космічний апарат для дослідження Сонця, який розроблено Європейським космічним агентством в рамках програми Cosmic Vision як перша місія M-класу. Запуск здійснено ракетою-носієм Atlas V з космічного центру Кеннеді у Флориді 10 лютого 2020[1]. SolO буде здійснювати детальні вимірювання внутрішньої геліосфери й досліджувати зародження сонячного вітру, а також спостерігатиме полярні ділянки Сонця, які важко робити із Землі. Solar Orbiter спостерігатиме за Сонцем з витягнутої еліптичної орбіти з перигелієм у межах 0,28 — 0,38 а.о. (усередині орбіти Меркурія) та афелієм у межах 0,73 — 0,92 а.о. (поблизу земної орбіти).

Solar Orbiter
Solar Orbiter у випробувальній камері
Основні параметри
Повна назва Solar Orbiter
Організація  Європейський союз ЄКА,  США, НАСА
Виготівник Airbus
Тип апарата орбітальний апарат, дослідження Сонця
Дата запуску 10 лютого 2020 04:03 (UTC)
Ракета-носій Atlas V
Космодром  США мис Канаверал
Технічні параметри
Маса 1400 кг
Розміри 2,5 × 3,0 м
Потужність 1100 Вт
Джерела живлення сонячні панелі
Час активного існування 7 років
Орбітальні дані
Тип орбіти геліоцентрична
Нахил орбіти 0-34°
Період обертання 150 днів
Вебсторінка
Вебсторінка Solar Orbiter

Для дослідження полярних ділянок Сонця (корональних дір) нахил орбіти до площини сонячного екватора планується поступово збільшувати шляхом гравітаційних маневрів поблизу Венери. Планується досягти нахилу 25° в основній частині польоту та 35° — у продовженій[1]. Концепція апарата розроблялася з 1990-х років, а його вартість складе близько мільярда євро[2]

Наукові цілі

Космічний апарат буде здійснювати зближення з Сонцем кожні п'ять місяців. Найближче зближення буде позиціонуватися так, щоб дозволити повторне вивчення тієї ж області сонячної атмосфери. Solar Orbiter зможе спостерігати накопичення магнітної активності в атмосфері, що може призвести до потужних сонячних спалахів або викидів.

Дослідники також матимуть шанс координувати спостереження з космічним апаратом НАСА Parker Solar Probe (2018—2025), який здійснює вимирювання корони Сонця.

Цілі місії — здійснити дослідження Сонця та його внутрішньої геліосфери з високою роздільною здатністю з мінімально можливої відстані. Це дозволить відповісти на питання:

  • Як і де виникає плазма сонячного вітру і магнітне поле в короні?
  • Як сонячні перехідні процеси керують мінливістю геліосфери?
  • Як сонячні викиди коронарної маси утворюють енергетичні частки радіації, які заповнюють геліосферу?
  • Як працює сонячне динамо і керує зв'язками між Сонцем та геліосферою?

Наукові прилади

Наукове обладнання апарата складається з:[3]

Геліофізичні in-situ інструменти
  • Solar Wind Analyser (Аналізатор сонячного вітру): Для вимірювання складу частинок сонячного вітру[4]
  • Energetic Particle Detector (Детектор енергетичних частинок): Для вимірювання супратермальних іонів, електронів, нейтральних атомів, а також енергетичних частинок[5]
  • Магнетометр: забезпечить деталізоване вимірювання магнітного поля[6]

Radio and Plasma Wave analyser (Аналізатор радіо та плазмо- хвиль): Для вимірювання магнітних та електричних полів з високою роздільною здатністю у часі[7]

Прилади сонячного дистанційного зондування
  • Polarimetric and Helioseismic Imager (Поляриметрична та геліосейсмічна камера): для забезпечення вимірювань фотосферичного магнітного поля з високою роздільною здатністю[8]
  • EUV full-Sun and high-resolution Imager EUI): для фотографування різних шарів атмосфери Сонця
  • EUV spectral Imager (SPICE): для спектрального фіксування сонячної корони та фотосфери, характеристики частинок плазими на Сонці[9][10]
  • Spectrometer Telescope for Imaging X-rays (Спектрометр-телескоп для візуалізації рентгенівських променів): для забезпечення фіксування теплового та нетеплового сонячного рентгенівського випромінювання
  • Коронограф: для забезпечення випромінювання сонячної корони, і фотографування поляризованого видимого світла корони[11]
  • Heliospheric Imager (Камера для фотографування геліосфери): для фотографування квазістаціонарних і перехідних потоків сонячного вітру[12]

Хронологія подій та статус
  • Квітень 2012: Контракт з підрядником Astrium UK на будівництво апарату (€300 млн)[13]
  • Червень 2014: Завершено 2-тижневий тест сонячного щита.[14]
  • Вересень 2018: Космічний апарат перевезений до майданчика IABG в Німеччині для тестувань з навколишнім середовищем[15]

У квітні 2015 року запуск було перенесено з липня 2017 до жовтня 2018.[16] У серпні 2017 була визначена нова дата запуску апарата — лютий 2020 за допомогою ракети-носія Atlas V 411[17]

Після декількох затримок запуск здійснено 10 лютого 2020 року[18].

Траєкторія

Після запуску, Solar Orbiter здійснить гравітаційні маневри біля Землі та Венери, щоб досягти за 3.5 роки робочої орбіти. Еліптична орбіта з перигелієм 0.28 а.о. і афелієм 0.28 а.о. Тривалість місії становитиме 7 років, знадобиться кілька додаткових гравітаційних маневрів для зміни нахилу орбіти від 0 ° до 25 °, що забезпечить кращий огляд сонячних полюсів. У випадку розширеної місії, нахил орбіти буде змінено до 34°.[19][20]

Див. також

Примітки
  1. Solar Orbiter Mission. ESA eoPortal. Процитовано 17 березня 2015.
  2. https://ua.korrespondent.net/tech/science/1268890-evropejski-vcheni-spilno-z-nasa-zapustyat-do-soncya-kosmichnij-zond
  3. Solar Orbiter. European Space Agency. Процитовано 2 серпня 2018.
  4. Solar Orbiter. Ucl.ac.uk. Процитовано 9 серпня 2018.
  5. Solar Orbiter's Energetic Particle Detector (EPD). Процитовано 7 вересня 2018.
  6. Space and Atmospheric Physics. Imperial College London. Процитовано 9 серпня 2018.
  7. La mission Solar Orbiter – LESIA – Observatoire de Paris. Lesia.obspm.fr. Процитовано 9 серпня 2018.
  8. MPS: PHI: Polarimetric and Helioseismic Imager. Web.archive.org. 16 травня 2012. Процитовано 9 серпня 2018.
  9. SPICE on Solar Orbiter official website. spice.ias.u-psud.fr. 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  10. MPS: SPICE: Spectral Imaging of the Coronal Environment. Web.archive.org. 11 травня 2011. Процитовано 9 серпня 2018.
  11. Metis Solar Orbiter. Metis.oato.inaf.it. Процитовано 9 серпня 2018.
  12. Solar Orbiter Heliospheric Imager (SoloHI) – Space Science Division. Nrl.navy.mil. Процитовано 9 серпня 2018.
  13. ESA contracts Astrium UK to build Solar Orbiter. Sci.esa.int. April 2012.
  14. Solar Orbiter's shield takes Sun's heat. Esa.int. June 2014.
  15. Solar Orbiter: Spacecraft to leave UK bound for the Sun. BBC.
  16. http://sci.esa.int/solar-orbiter/55772-solar-orbiter-launch-moved-to-2018/
  17. Europe's Solar Orbiter on track for 2019 launch. Air & Cosmos. 28 серпня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
  18. Космічний апарат Solar Orbiter вилетів у напрямку Сонця. Comments.ua. 10 лютого 2020. Процитовано 10 лютого 2020.
  19. ESA Science & Technology: Mission Operations. Sci.esa.int. 13 квітня 2015. Процитовано 20 березня 2018.
  20. ESA Science & Technology: Summar. Sci.esa.inty. 28 лютого 2018. Процитовано 20 березня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.